У лютому Путін почне робити те, заради чого висунув Заходу нездійсненні умови – Георгій Тука

Цього тижня продовжувався каскад переговорів та зустрічей у ракурсі конфлікту Росія-Україна та Росія-Захід. 26 січня представники США та НАТО передали РФ відповіді на її вимоги щодо "гарантій безпеки". Того ж дня у Парижі відбулася зустріч політичних радників голів нормандського формату.

Увечері 27 січня відбулася друга за місяць телефонна розмова між президентом США Джо Байденом та главою української держави Володимиром Зеленським.

А 28 січня Зеленський провів пресконференцію для іноземних ЗМІ.

Колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, голова Луганської військово-цивільної адміністрації (2015-2016 роки), керівник та засновник волонтерської групи "Народний тил" Георгій Тука розповів "Телеграфу", чому Росія підвищує ставки й чи так для неї болісно виконувати низку ультимативних вимог.

РФ свідомо розуміла, що її умови не будуть прийняті

– Чи немає відчуття, що Росія, отримавши відповіді США та НАТО (відхилення практично всіх її пропозицій, включаючи не розширення Альянсу) змінила риторику з войовничої на "ми не хочемо війни"?

– Я не відчуваю жодної зміни. Принаймні, якщо судити зі вчорашнього півторагодинного виступу глави МЗС РФ Сергія Лаврова на чотирьох російських радіостанціях. Не видно змін риторики.

Лавров зокрема заявив, що якщо Зеленський хоче з Путіним зустрітися, то теоретично така можливість є. Але якщо Зеленський хоче обговорювати питання внутрішньоукраїнського конфлікту, то це треба робити не з Росією, а з Донецьком і Луганськом. Такі казуїстичні прийоми були в російській позиції раніше – залишаються й досі. Саме тому я не бачу жодної зміни ні в підходах, ні в риториці.

– Прокоментуйте заяву голови Держдуми РФ В’ячеслава Володіна, який запевняє, що "Росія не воюватиме проти України" і дорікнув США у спробах "зіштовхнути" дві держави.

– Так це, знову ж таки, звичайна позиція РФ. У стилі "ми білі та пухнасті, а нас змушують якось реагувати", "Захід змушує Київ мало не оголосити війну Росії". Це все продовжується. І саме так слід зчитувати цю риторику, а не як задній хід РФ після відповідей США та НАТО.

Щобільше, у мене складається враження, що, виставляючи ультимативні вимоги до НАТО та США, РФ явно розуміла, що ці умови не будуть прийняті. І все більше і більше навіть внутрішньоросійських експертів говорять саме про такий підхід.

У лютому Путін все озвучить

– Навіщо виставляти такі умови, розуміючи, що їх відкинуть?

– Єдине пояснення – прикрити відмовою протилежної сторони якісь дії, які ти вже вирішив виконати. А тепер просто шукаєш приводу пояснити їх. Висуваєш свідомо нездійсненні умови. І потім говориш — ну ось, протилежна сторона не зреагувала, тому ми будемо діяти так і так. Такий сценарій я переглядаю.

Упевнений, що відповіді на свої ультиматуми російське керівництво знало наперед. І те, що зараз звучать заяви – мовляв, розпочинаються консультації з нашими воєначальниками, які запропонують своє бачення, а після цього президент прийматиме рішення – це все гра. Не сумніваюся, що у Кремлі, перш ніж йти на такі ризиковані кроки, як неймовірний рівень загострення відносин, все прорахували. Заради чого це робиться? І як реагувати. І рішення давно є. Але його, за моїми припущеннями, зараз не виноситимуть у публічну площину.

– А коли будуть?

– Думаю, ближче до кінця лютого. По-перше, завершується Олімпіада в Пекіні, а РФ навряд чи хоче загострювати відносини з Китаєм, роблячи якісь різкі кроки під час Ігор. По-друге, у 20-х числа лютого у РФ має відбутися засідання Федеральних зборів. На ньому традиційно Путін звернеться до самих зборів та власне до нації. Виступ президента РФ, його мова вивчається потім під мікроскопом у Росії. І, швидше за все, під час цього звернення Путін озвучить ухвалене рішення за підсумками переговорів із США та НАТО. Або деякі конкретні події будуть вжиті напередодні, а у зверненні до Федеральних зборів Путін пояснить, чому РФ вчинила саме так. Обґрунтує. Події РФ, як на мене, вже зумовлені.

Поле для дії у РФ досить широке

– Про які дії може йтися?

– Не обов’язково у контексті двосторонніх відносин Росія-Україна. Можливо, комплекс різних кроків і заходів із боку РФ. Наприклад, економічні стосовно Заходу. Те саме зменшення постачання газу на територію Європи. Це можуть бути спроби початку предметного діалогу з Венесуелою, Нікарагуа і Кубою про формальне включення в ОДКБ (Організація Договору колективної безпеки) з подальшим розміщенням біля цих країн деяких гіпотетичних російських баз.

Можлива й активізація російського флоту у Середземному морі чи Північному морі.

Поле для дії РФ досить широке. Думаю, саме такий комплекс заходів і проводитиметься російським керівництвом. А не концентрація виключно на питанні двосторонніх відносин Росії та України.

– Що маєте на увазі під "відносинами Росії та України"? Йдеться про ймовірність вторгнення?

– Не тільки, хоч імовірність вторгнення, зрозуміло, не виключена. Є цілий комплекс торговельних відносин між РФ та Україною. Наприклад, зараз активно в російських медіа обговорюється питання, чому б Союзній державі (РФ і Білорусь) не запровадити ембарго на постачання в Україну дизельного палива, яке "київський режим використовує для знищення мирного народу Донбасу". Приблизно це подається.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що на тлі зростання загрози російського вторгнення США відправили в Україну чергову партію летального озброєння.

Водночас Державний департамент США дав дозвіл на добровільний від’їзд держслужбовців Штатів та зобов’язав виїхати членів їхніх сімей із посольства у Києві.

Головний редактор сайту Цензор.нет Юрій Бутусов розповів "Телеграфу", що Росія потрапила у пастку, втягнувшись у війну з Україною.