Олександр "Редут" Трепак — справжній герой російсько-української війни, якого... не знали в обличчя

Нинішні українські офіцери набувають знань у теорії та на навчаннях, а вдосконалюють їх у бойових умовах, захищаючи незалежність та територіальну цілісність своєї країни.

Про те, що двом видатним учасникам бойових дій на Донбасі главою держави Володимиром Зеленським присвоєно звання бригадних генералів (до 4 червня 2020 р. це ранг генерал-майора) з радістю та гордістю повідомив у себе на Фейсбук-сторінці Герой України Дмитро Коцюбайло (позовний Да Вінчі), про який нещодавно розповідав "Телеграф". "Звання генералів присвоєно Олександру Трепаку — командиру оборони ДАПа та Михайлу Драпатому, який виводив підрозділи із Ізварино та Краснопартизанська! Гідним бойовим офіцерам! Найщиріші вітання! Це давно має бути зроблено!".

Дід "Редута" дійшов до Берліна

Примітно, що прізвище "Трепак" могло бути знайоме не тільки частині військовослужбовців, але й цивільним громадянам, які уважно дивилися такі фільми як "Аеропорт" та "Кіборги", що відображають епізоди захисту військовослужбовцями та добровольцями Донецького аеропорту від сепаратистів та військ регулярної армії РФ. Командир 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго Олександр Трепак із позивним "Редут" з 22 серпня до початку жовтня 2014 року командував обороною ДАП, що тривала 242 дні.

Ось тільки в першому (документальному) фільмі особа старшого військового начальника з оборони спеціально прихована від глядачів, щоб зберегти його інкогніто.

А у повнометражному художньому фільмі режисера Ахтема Сеітаблаєва, в якому Трепак став прототипом одного з героїв, його роль виконує актор Роман Семісал.

Та й на просторах інтернету знайти фотографії героїчного офіцера майже неможливо, крім, мабуть, єдиної – крупним планом та гарної якості. При інших його згадках у новинах та на різних сайтах знімки відсутні або він зображений зі спини, далеко, з обличчям у глибокій тіні – все це запобіжні заходи для збереження його життя. Геройством не хизується, з журналістами спецназівець спілкується мало і при цьому не балакучий. 11 травня 2015 року в Києві на прем’єрі фільму "Аеропорт" полковник Трепак був також стислим: "Я — ніхто без моїх хлопців. Саме солдати роблять свого командира. Вони виховували мене в аеропорту і виховують зараз — і на землі, і на небесах. Я хочу вибачитися у тих шістнадцяти хлопців, які загинули за час, поки я командував обороною аеропорту".

Однак, завдяки різним публікаціям, дещо дізнатися про цю людину вдалося. Як свідчить Вікіпедія, народився Олександр Сергійович Трепак 15 вересня 1976 року в сім’ї військовослужбовця.

На сайті "Новини Кропивницького" розповідається, що його прадід Матвій Трепак воював у Першу світову та у Другу світову війну. Щоправда, з фашистами бився недовго – був комісований після тяжкого поранення.

Разом із ним захищати Батьківщину вирушив і 16-річний син Стах Трепак: спочатку був піхотинцем, потім – кулеметником, брав участь у взятті Берліна вже водієм.

Стопами предків пішов і батько Олександра — Сергій Трепак, обравши для себе кар’єру військового. Строкову службу відслужив розвідником-радистом у 12-й окремій бригаді спеціального призначення ГРУ ГШ. Залишився на надстрокову, вивчився у школі прапорщиків, а закінчив службу начальником радіостанції у війську зв’язку Одеського військового округу.

Воїн у четвертому поколінні

Сімейної традиції юнак зраджувати не став і після закінчення школи у 1993 році обрав військову кар’єру, таким чином ставши військовим у четвертому поколінні. Навчався у спеціалізованому училищі в Одесі. За його ж спогадами, на які посилається Інформаційний портал MY.UA Олександр з дитинства захоплювався читанням книг про козаків, князя Володимира, Петра Сагайдачного та інших відомих історичних особистостей.

Далі біографія Олександра Трепака викладена ще лаконічніше. Відомо, що у період офіцерської служби він обіймав різні посади у розвідувальних підрозділах ЗСУ, служив у кількох видах розвідки: військовій, радіо- та інформаційній. З 2008 року Трепак проходив службу у лавах 3-го окремого полку спецпризначення, штаб якої розташований у місті Кіровограді (нині Кропивницький), де став командиром загону спецназу.

Коли спецназівець вибирав собі позивний і чим керувався під час його вибору – невідомо. Але для тих, хто далекий від військової термінології, нагадаємо: редут – старовинне слово, їм позначали зімкнене польове укріплення із зовнішнім ровом і бруствером, опорний пункт.

Про сім’ю Олександра Сергійовича жодних відомостей немає. Хоча у фільмі "Аеропорт" згадуються його брати Олексій та Артем, які на той момент також були мобілізовані до армії. А ще сам полковник лише кілька слів сказав про своїх двох синів, які потай від батьків розвішували українські прапори у тиловому місті.

Виявляється, у сучасній вітчизняній історії міг бути інший розвиток. Портал MY.UA розповідає, що, за словами Олександра Трепака, у 2014 році українських військових змушували підписати груповий лист до Віктора Януковича з проханням навести лад у країні. Потім мав статися силовий розгін Євромайдану, організований самими військовими. Але військовослужбовці на таке не пішли.

Перший орден – за особисту мужність та героїзм

Коли на початку 2014 року громадянське населення країни ще не здогадувалося, як можуть розвиватись подальші події, військовослужбовці вже припускали найгірші варіанти сценарію. "Тому на початку березня розвідувальні групи відбули до східних регіонів виконувати відповідні завдання. А у квітні підрозділи спецпризначення зайшли до міжнародного аеропорту "Донецьк", – розповідав полковник Олександр Трепак виданню "Цензор.НЕТ".

Спочатку Трепак із кількома розвідувальними групами попрямував до району міста Артемівськ. Там вони охороняли Центр забезпечення бронетанковим озброєнням, а в селі Парасковіївка — базу зберігання стрілецької зброї. 7 червня 2014 року командир Центру полковник Володимир Чобиток у ході сутички з терористами був тяжко поранений. Група спеціального призначення розпочала операцію з його пошуку та евакуації.

Олександр Трепак із вісьмома бійцями захопили блокпост сепаратистів на в’їзді до міста та протягом трьох годин утримували його, забезпечивши коридор безпеки для доставки командира Центру другою підгрупою до місця евакуації вертольотом. Трепака було поранено в ногу, але від евакуації він відмовився. Бої із сепаратистами тривали ще дві доби: спочатку противник з боку Горлівки мав намір заволодіти бронетехнікою та стрілецькою зброєю, але спецназівці, які й складали кістяк захисників ДАПа, підготувалися до прийому непроханих гостей, виставивши пости та секрети. Штурмувати арсенал із боєприпасами бойовики намагалися за підтримки мінометного вогню та танка Т-64, проте кіборгам вдалося заглушити міномет та пошкодити ворожу техніку.

За успішне виконання цього завдання в липні 2014-го Олександр Трепак отримав військове звання "полковник", йому також було вручено орден Богдана Хмельницького III ступеня – "за особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" та іменну вогнепальну зброю.

Підлікувавшись у шпиталі, у серпні 2014-го спецназівець повернувся на передову. Будучи старшим військовим начальником з оборони території міжнародного аеропорту "Донецьк", Трепак організував контрдиверсійну та контрзасадну роботу на околицях аеропорту, що унеможливило спроби противника перекрити "дорогу життя", якою в аеропорт доставлялися продукти та боєприпаси. Втім, спочатку у великих складах аеропорту запаси продовольства були. Але ось хліба там не було і захисники просили волонтерів передати їм або хліб чи борошно, щоб вони самі могли спекти його. Натомість у надлишку та асортименті були алкогольні напої.

Цікавий спогад офіцера з цього приводу наводить портал "Битва за Україну" — "А те, що знаходилося в магазинах Duty Free, я з командним складом "відсортував", максимально видаливши звідти спиртне: якби вільний доступ до запасів елітного алкоголю залишився, то ДАП, напевно, не протримався б 242 дні. Ми перевантажили все це багатство в автомобіль, який відігнали у відоме нам місце, а "сепари" його ненавмисно розбомбили. Інші продукти з цих магазинів ми потроху підʼїдали".

Найвищу оцінку діям захисників дали противники

Це зараз слово "кіборги" у нашій країні однозначно асоціюється із захисниками донецького аеропорту. А виникло воно саме в ці гарячі вересневі дні 2014-го і стало відомо завдяки перехопленим переговорам бойовиків: "Ми не можемо їх вибити. Вони як кіборги…". Більшою мірою така втішна оцінка противником боєздатності наших воїнів належить до взаємодії 3-го полку, 93-ї бригади та ДУК "Правий сектор".

Наприкінці вересня в остові аеропорту, зданого в експлуатацію лише за два роки до війни та названого на честь композитора Сергія Прокоф’єва, розгорнулися страшні бої. 28 вересня у будівлю, де розміщувався останній рубіж оборони та командний пункт "Редута", увірвалася штурмова група найманців "Оплота" та захопила перший поверх.

Відбивали атаку захисники під командуванням "Редута". У фільмі "Аеропорт" бойові побратими Трепака розповідають, що той умудрявся і командувати бійцями, підтримуючи зв’язок, заради якого доводилося виходити на відкриті ділянки, та особисто брати участь у боях.

В один з моментів у щелепу Олександра Сергійовича влучив уламок. Покликали медика, сфотографували, вийняли уламок, продезінфікували рану – і всі повернулися до виконання своїх обов’язків. Всі ці дні чисельній перевазі сил противника протистояла мужність, самовідданість і професіоналізм українських бійців, які 8 танків підбили, один пошкоджений танк захопили, знищили понад 270 окупантів і взяли в полон кількох окупантів. Перерахувати тут десятки успішних бойових завдань із захисту "Донецької фортеці", виконаних підлеглими "Сергійовича", нереально — краще переглянути "Аеропорт", де розповідь ведеться самими учасниками та очевидцями подій.

На початку жовтня полковник відмовився залишати аеропорт по ротації, але незабаром отримав серйозні поранення та був евакуйований у тил. Був представлений до чергової нагороди та у жовтні 2014-го нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня. У лютому 2015-го тодішній президент України Петро Порошенко надав Олександру Трепаку звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

23 березня 2016 року Трепак був призначений командиром Кіровоградського 3-го полку спецпризначення. "Олександр Сергійович — це для нашої армії одне з унікальних, і поки що, на жаль, рідкісних явищ. Полковник, який має вольові якості справжнього лідера, і який не боїться начальства! — так оцінив це призначення журналіст Юрій Бутусов. — Більше того, Олександр Сергійович — інтелектуал, любить читати, і має рідкісне критичне мислення, ні слава, ні почесті його не змінюють — він залишається уважною і скромною людиною. Призначення Трепака командиром частини — це перше кадрове призначення у спецназі за час війни на такому рівні, яке дозволяє говорити про професійний підхід та реальні зміни".

Під час військової служби Олександр Трепак навчався у Національному університеті оборони України ім. О. Черняховського та у червні 2017-го отримав диплом магістра. А у листопаді минулого року Олександр "Редут" Трепак перейшов на новий ступінь військової кар’єри: після 4,5 років попрощався з бойовим прапором 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.

Наразі він є начальником штабу – заступником командувача Сил спеціальних операцій Збройних сил України.

Мабуть, якби не агресія сусідньої держави і не сталося б окупації частини Донецької та Луганської областей, то про доблесного військовослужбовця широка громадськість ніколи б не дізналася. Але саме він робить все необхідне, щоб на всю територію Україну повернулися мир та спокій.

Як відомо, останніми тижнями все частіше заговорили про ймовірність нового військового вторгнення військ РФ в Україну. Ця тема була основною під час бесіди президентів США та Росії Джо Байдена та Володимира Путіна. У Міноборони України відповіли на погрози, пообіцявши росіянам "криваву бійню", якщо Москва раптом наважиться піти у наступ.