Оригінал привласнили росіяни: на Азовському узбережжі з'явився скелет найдавнішого слона із дивовижною історією (фото)

Можливо, вже наступного сезону свого нового тревел-шоу "Мандруй Україною/Мандруй Україною" наш знаменитий ведучий та телемандрівник Дмитро Комаров запросить вас усіх на високий схил берега Азовського моря, у маленьке курортне місто Приморськ Запорізької області до нової визначної пам’ятки. Тут у перші дні грудня з товщі землі з’явилися величезні бивні та частина черепа південного слона.

Ну а поки що "історію з біографією" цієї стародавньої тварини розповість "Телеграф".

Насправді на схилі ми можемо побачити сучасну копію знахідки, зроблену на цій території в середині минулого століття. І в цьому заслуга небайдужих жителів міста, які, згуртувавшись навколо єдиної ідеї, змогли визначити, що може стати туристичним "магнітом" для їхнього населеного пункту та реалізувати його за допомогою грантових коштів, волонтерів та "золотих рук" майстрів. Але почати слід із передісторії!

Думали – мамонт, виявився його попередник

Дев’ятого червня 1941 року поблизу смт Ногайськ (так до 1964 р. називалося нинішнє місто Приморськ) було виявлено останки якоїсь тварини. Ось як про це через кілька днів розповідав один із номерів обласної газети "Більшовик Запоріжжя": "Тракторист тракторної бригади №5 Трояновської МТС Приморського району, комсомолець Семен Іванович Сириця на крутому березі Азовського моря знайшов велику кістку невідомої гігантської тварини, на його припущення — мамонта".

Працівник та його товариші продовжили розкопки та знайшли ще багато кісток. Але керівництво таку "самодіяльність" припинило і до місця знахідки були викликані спеціалісти – співробітники Запорізького обласного та Осипенківського (нині Бердянського) краєзнавчого музеїв. У кількох номерах тієї ж газети було опубліковано інформацію про перебіг розкопок викопного велетня з поясненням старшого наукового співробітника Осипенківського музею Г.В. Манохіна, що це насправді не мамонт, а південний слон, який був набагато більший за мамонта і жив значно раніше. Такий висновок вчений зробив на підставі пластів залягання скелета в гравістих пісках куяльницького ярусу, що відповідає геологічному періоду пліоцену (тобто 5,3 — 2,5 мільйона років тому). Уявіть, довжина вцілілого бивня – понад півтора метра, діаметр його середньої частини 25-30 см, а шматок нижньої щелепи важив понад 12 кг!

Були також опубліковані фотографії тракториста, який виявив знахідку, зі шматком нижньої щелепи, Георгія Манохіна, який оглядає кістки, та фрагменти викопної тварини– бивні та плечова кістка. Варто додати, що за плечима Георгія Манохіна було два університети – Санкт-Петербурзький та Сорбонна (Франція). Він також був учасником двох навколосвітніх подорожей та великим ученим-палеонтологом. Докладно про його непросту долю на сайті Pro.berdiansk.biz розповіла кандидат історичних наук, завідувачка археологічної лабораторії Бердянського держпедуніверситету Валентина Папанова.

Частину кісток витягли із землі, запакували та перевезли до Осипенківського музею. Але, як і зараз, музеї тоді не мали ні грошей, ні ресурсів, а для завершення розкопок було потрібно, за даними авторів замітки, зняти 60 кубометрів глини. Тому їх тимчасово припинили. Матеріал місцевих кореспондентів П.Мільчева та В.Новицького завершується оптимістичною фразою: "Очевидно, керівні організації міста Осипенко врахують це та відшукають необхідну суму, щоби музей збагатився ще одним експонатом, якого немає навіть у київському музеї". Але за кілька днів почалася війна.

Слон потрапив у полон, а палеонтолог – до концтабору

Вже у жовтні 1941 року територія Північного Приазов’я була окупована німецькими військами. Опинився в "полоні" і південний слон. І не без допомоги Манохіна, який зрозумів, що не доведені до кінця розкопки можуть призвести до руйнування останків слона або, по-науковому, архідіскодона меридіоналісу (Archidiskodon meridionalis). Вчений звернувся до коменданта міста з проханням про допомогу, офіцер, проконсультувавшись із берлінським командуванням, отримав команду надіслати усі кістки до Німеччини. Але для цього було потрібно завершити роботи. Розкопувати схил німці пригнали військовополонених і, коли витрусили з мерзлої вже глини останні кісточки, відправили унікальні трофеї літаком у "фатерлянд". За інформацією Валентини Папанової, їх оглянув професор Геологічного інституту Берлінського університету В. Дітріх, встановивши, що кістки належать старому самцю віком 80-100 років.

Примітно, що до Берліна приїжджав і Георгій Манохін для участі в організації та проведенні виставки, присвяченої цьому науковому відкриттю. Також в одному з німецьких спеціалізованих журналів вийшла його стаття про знахідку та розкопки південного слона у Північному Приазов’ї.

В Осипенко (Бердянськ) вчений повернувся одразу після визволення міста – чи варто пояснювати, як на його дії під час окупації відреагувала радянська влада? Він був заарештований і помер від хвороби у харківському таборі «Холодна гора».

"К" — не завжди "картини"

Після закінчення Другої світової війни країна-переможець повертала культурні цінності, вивезені нацистами з радянських і, зокрема, українських музеїв. У 1949 році останки приазовського слона також повернули, але… у ленінградський музей образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва "Ермітаж". Тому є пояснення. Відправляючи цінні вантажі з Німеччини до СРСР, ящики маркували певними літерами. Чому на 12 ящиках з кістками була намальована буква "К", як і на картинах – невідомо.

З Ермітажу зателефонували колегам до ленінградського Зоологічного музею Академії наук СРСР. Розбиратися з незвичайними експонатами належало старшому науковому співробітнику кандидату біологічних наук Вадиму Євгеновичу Гарутту. Але тут варто забігти трохи наперед.

Впав трактор і зламав кістки

Вкотре сколихнув суспільний інтерес до південного слона з Північного Приазов’я матеріал молодого запорізького журналіста, захопленого краєзнавством, Володимира Супруненка, опублікований 1982 року. Супруненко вирушив до Приморська, де поспілкувався з очевидцем знахідки. "Ось тут стояла тракторна бригада колгоспу "Вільна праця". Я тоді пацаном бігав. Діло, значить, було так. Трактор "Універсал" загримів з кручі — швидкість не змогли вимкнути. Тракторист-то вискочити встиг. Почали трактор витягувати, дивляться — якісь кістки стирчать. Стали розривати — ще й ще трапляються. Усі до купи склали — цілий мамонт виходить", — розповів кореспондентові Борис Турчин.

Допитливого Супруненка настільки зацікавила ця історія, що він почав "копати" далі. Дізнавшись, що тутешній південний слон опинився в Ленінграді, списався з музейними співробітниками та домовився про зустріч із Гаруттом. Роззнайомився з ним, дізнався багато цікавого та, звичайно, з’ясував долю слона-земляка.

Вчений розповів, що спочатку йому необхідно було з’ясувати, що це за кістки, з якої країни вивезені німцями – пояснювальних записок там не було. Виявив в одній із ящиків шматок німецької газети, датованої 1943 роком. Потім на окремих частинах скелета розглянув літери грецького алфавіту. З цього зробив висновок, що їх розмічали не німецькі палеонтологи – ті скористалися б латинськими літерами. До з’ясування всіх причин монтувати скелет не мали права. А потім Гарутту на очі потрапила журнальна стаття про знахідку в Північному Приазов’ї: вивчивши її, Вадим Євгенович зрозумів, що саме зберігається в ящиках музею.

З 1951 року скелет південного слона заввишки 4,3 метри в загривку було виставлено в Мамонтовій залі Ленінградського (нині — Санкт-Петербургського) Зоологічного музею.

На той момент він був єдиним повним у світі. В даний час в РФ, крім "нашого", є ще два повні скелети меридіоналісів, обидва виставлені в Ставропольському державному музеї-заповіднику. І ще у 4-х європейських музеях перебувають частково реконструйовані скелети південного слона.

Залишаючись у Росії, південний слон став місцевим брендом

Кілька років тому в Приморську об’єдналися громадські організації "Приморськ 24/7", "Товариство краєзнавців Приморська" та "Безпека і добробут", члени яких спільно з представниками влади та різними фондами почали обговорювати, щоб такого зробити, щоб прославити рідний край та залучити на азовський курорт більше відпочиваючих та туристів.

Найперспективнішою на думку краєзнавця, програмного менеджера "Приморськ 24/7", а також провідного спеціаліста з програмного забезпечення Приморської міськради та депутата міськради Олексія Зюзіна виявилася ідея повернути території південного слона та зробити його місцевою "фішкою". Ну як повернути? Спочатку – інформаційно: нагадати місцевим та навколишнім мешканцям історичну подію шляхом промо-роликів, нотаток та статей у ЗМІ.

Потім, у 2019-му, ініціювали рух із хештегом #РФ, поверни слона! Але поки країна-агресор не відгукнулась, вирішили діяти самотужки. У 2020 вирішили створити мурал із зображенням слона.

Підготували стіну в центрі міста – її може побачити кожен, хто проїхав дорогою з міського автовокзалу до моря. Намалювати мегакартину допомогли волонтери проекту БУР — Будуємо Україну Разом.

А у 2021-му місцеві активісти разом із міським головою Олександром Кошелевичем приєдналися до екологічної акції #EUBeachCleanup, щоб відзначити Міжнародний день чистих берегів, під час якої Приморськ відвідала Європейська делегація на чолі з єврокомісаром Катаріною Матерновою. Ідею створити впорядковану локацію з оригінальною родзинкою представники ООН підтримали. З того моменту ділянка скелі між Приморськом та "Борисівським узвозом" називається "Побережжя слонової кістки" (не плутати з колишньою назвою держави Кот-д’Івуар – Республіка Берег Слонової Кістки). Тут же вирішили встановити пам’ятний знак.

Менш трьох місяців знадобилося ентузіастам на всі узгодження, пошук матеріалів, розробку, виготовлення елементів слона, підготовку майданчика та його установку, щоб у результаті втілити ідею життя. Проект реалізований у рамках Програми ООН з відновлення та розвитку миру, Європейський Союз виділив 130 тисяч грн на розвиток цієї ділянки узбережжя Азовського моря.

"Скелет нашого слона ми розмістили практично в тому місці, де і був знайдений оригінал, — розповів "Телеграфу" Олексій Зюзін. — За описами виходило, що за 4 кілометри від межі міста, де свого часу знаходилася контора "Заготзерно". Якщо дивитися на берегові кручі висотою 10-15 метрів, то схоже на те, що саме тут у їхніх надрах проводилися масштабні розкопки, бо утворилося якесь плато".

За словами Олексія, потрапити на цю локацію нескладно: влітку на березі зазвичай обживаються туристи-дикуни, сюди можуть прогулятися відпочиваючі з численних баз і санаторіїв, групи велосипедистів також внесли цю пам’ятку у свої маршрути. Тим більше, що енергетична компанія ДТЕК у цих місцях зробила гарну дорогу. Від міста можна доїхати маршруткою до бази відпочинку "Ясна галявина" і трохи пройтися пішки.

"Реалізувалася задумка силами двох Андріїв – Соловйова та Гатауліна, які надрукували 3D-модель, а по ній виготовили бивні та верхню частину черепа слона. Пам’ятник є верхівкою черепа слона, що виступає над поверхнею землі на 70 см і стирчать бивні заввишки. 1,7 м кожен вагою 300 кг, — уточнив Олексій.- Вони виконані з армованого бетону, покритого грунтовкою і надійно закопані в землю., а також встановлено інформаційний стенд з історією знахідки та вказівкою, де вона зараз експонується".

У планах організаторів засадити схил чагарником, який зміцнить ґрунт, не даючи йому руйнуватися.

До речі, журналіст Володимир Супруненко, який відтоді відвідав чимало країн пішки і на велосипеді, про азовську "родзинку" дізнався від журналіста "Телеграфа". Звичайно, порадувався — і за приморців, і за себе, що трохи причетний до цієї дивовижної історії.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, що туризм в Україні, незважаючи на пандемію, відновлюється.