Під звуки РосТБ: чи чекають біля кордону з Росією війська Путіна

Хоча не всі готові допомагати армії своїми грошима

Незважаючи на те, що чимало російської техніки та військовослужбовців нині знаходяться поблизу кордонів нашої країни, головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний закликає зберігати спокій, довіряючи ЗСУ та офіційним даним. Жителі різних регіонів "приміряють" на себе загрозу повномасштабного вторгнення, виходячи з передбачуваних цілей агресора. Найчастіше йдеться про наступ з окупованого Донбасу у бік анексованого Криму через Маріуполь або спробу прокласти "коридор" у зворотному напрямку через Генічеськ. Але поряд із недобрим сусідом знаходяться й інші області. Наприклад, Чернігівщина на півночі межує з Гомельською областю Білорусі та з Брянською областю Російської Федерації. У прикордонних районах тут багато хто розмовляє російською, та й телебачення, в основному, приймає російські канали.

"Телеграф" вирішив з’ясувати, як ставляться до можливого настання супротивника мешканці області.

Паніки немає: одні готують укриття, інші готуються до Великодня

"Взагалі я намагаюся не обговорювати тему політики та війни, у мене є робота і хобі, і потреба в самореалізації набагато сильніша за бажання обговорювати вищезгадані теми, — каже молодий чернігівець Влад Стайєр. — Якщо нападатимуть на мій будинок, то, звичайно, даватиму. Але як мені здається, що і в Україні, і в Росії мирне населення воювати не бажає, і спілкування зі знайомими з Росії показує, що ворог – не вся країна, а тільки ті, хто заробляє на цій війні. Також не вважаю, що певна національність робить людей поганою".

"Думаю, що повністю відповісти на ваше запитання не зможу, тому що я не робив опитування у мешканців Чернігівщини, — пояснює 44-річний Сергій Кровлайдіс. — Але спілкуючись зі своїми знайомими та друзями, ми це обговорюємо. Така загроза справді є, бо російські війська у нас під кордоном, а мешканці мого будинку обговорюють, що потрібно закупити у підвал, щоб потім його використовувати як бомбосховища.

У крайньому випадку там є можливість сховатися та вистрілити з "Джавеліна". Але паніки у городян точно немає. Думаю, що місцева влада теж готується до цієї загрози і у місті всюди висить інформація, куди звертатися за наявності ознак сепаратизму".

Але це особисті відповіді, а які настрої в соцмережах, де подекуди влаштовують жаркі перепалки панікери та оптимісти, патріоти та прихильники "руського міру"? Варто визнати, що за наявності багатьох місцевих груп у Фейсбуці, в обговореннях подій та ситуацій громадяни малоактивні. А на коментарі чи часу не вистачає, чи бажання. А може, обережні: "напишеш щось не те, а потім наслідків не оберешся"?

Але ось дискусія щодо військової небезпеки у групі "Чернігівський кисіль" .

Користувач на ім’я Яна Шеляг в загрозу нападу, засновану на даних іноземних розвідок, явно не вірить: "А може, це Захід трохи перебільшує факти. Досить нагнітати людей! Все буде добре! Через пару місяців будемо пекти паски. Так що борошно купуйте зараз — тому що ж у нас ціни на газ і зерно підскочили".

Євгенія Грузнова переконана, що напад не трапився і, можливо, не трапиться саме завдяки тому, що європейські країни та США гостро порушили питання про наміри Російської Федерації розгорнути широкомасштабний наступ на Україну, тоді як керівництво нашої країни замовчувало про це, дорікаючи співвітчизникам у нагнітанні паніки.

Жінка нагадала про давню схожу ситуацію в історії країни, частиною якої на той момент була Україна. "Якщо згадати історію і ВВВ, то Сталін теж тупо не вірив інформації радянської розвідки про намір Гітлера розв’язати війну з СРСР… І що з цього вийшло, знає весь світ. І зараз наше бездарне керівництво все сподівається зазирнути в очі ріс. дияволу. Що воно сподівається там побачити?".

"Ну, у нас багато безтурботних людей, — включається в листування Микола Лущик і пояснює свою позицію простими словами. — Я не переживаю, але тільки тому, що не усвідомлюю себе у глобальних процесах. У мене немає танка і я не генерал. Але я не заперечую, що війська біля кордону це щось таке значать, а є інший тип людей: ой, це все брехня, ніколи ніхто не нападе, то просто так там всі стоять. Насправді, якби на вулиці хтось підійшов до вас з кинджалом у руці і просто почав би на вас витріщатися — ви б відчули почуття небезпеки. З військами поряд з кордоном приблизно те саме".

Кому Україна — "мачуха"?

Сергій Степанчук підтримує президента України в тому, що він не порушує питання про війну: "Все правильно Зе каже, ця істерія шкодить економіці, евакуація послів нагнітає паніку. Ця зброя не допоможе, якщо економіка навернеться".

А Денис Дмитренко гранично лаконічний у своїй жартівливій пораді: "Зберігайте спокій і чистіть кулемет".

Примітно, що у гурті "Чернігівський кисіль" навіть опублікували "модернізований" герб свого стародавнього міста, де одноголовий орел тримає не золотий хрест, а сучасний автомат.

Чітко сформулював найближчі завдання співвітчизників користувач Oleksandr Paiu : "Досить на когось сподіватися, все в наших руках. Спочатку потрібно зрозуміти, що у себе вдома, і об’єднатися всередині країни, якраз зараз і тероборону створюють для цього, щоб довести насамперед собі, що нас не зламати. Вірте в себе, в Україну та хлопців, які в окопі, і все буде добре".

Впродовж цієї теми мешканець Прилук Чернігівської області Антон Коптенко, мабуть, вважає, що тривога необґрунтована: "Ми з Росією одним повітрям дихаємо, не соромно?".

Проте Олег Каліш знайшов ще один привід для занепокоєння: "А залежати під час війни від палива агресора це взагалі небезпечно".

Висловила свою думку також Світлана Баберенко з Ніжина: "Яка війна — ми Росії і нах* не потрібні!", чому обурився користувач із ником Сергій Євгенович: "Через таких, як ви, в країні безлад!".

А Микола Кокош навіть пояснив, що заважає йому почуватися патріотом: "Росію ми ніколи не переможемо, це я вам говорю як офіцер, який прослужив у Росії 17 років, служив і в українській армії — повне розчарування! Ніжинські хлопці, мої однокласники, дослужилися в російській армії до полковників і генералів, залишилися в Росії, бо там армію люблять і поважають, матеріально гідно оплачують.

А я, замкомандира самохідно-артилерійського полку, на озброєнні якого були БМ-21, ГРАД, підполковник, вислуги 29 років, маю пенсію 6 тис. гр. І я, як ви кажете, маю йти і захищати Україну-мачуху? Як би не так. Нехай йдуть захищати молоді дурні, яких обдурять як нас, старше покоління офіцерів-українців".

Андрій Чуприна поділився розчаруванням: "Ніжин – найватніше місце Чернігівщини. Стільки вати немає ні в російськомовному Чернігові, ні у прикордонних із рашей місцях".

Чернігівців кличуть у тероборону

Своєю позицією не раз на різних публічних заходах ділився міський голова Чернігова Владислав Атрошенко. "Ніхто тут на Росію не чекає з короваями та гармошками. Це я кажу чітко, як мер міста (росіяни ж стежать за цими речами)", — сказав градоначальник 25 січня під час щотижневої наради в мерії.

Населенню міста він радить: "Працюємо спокійно, "вушка на маківці" тримаємо, все, що стосується цивільної оборони, які завдання – виконуємо. Найкращий рецепт для всіх – це розвивати економіку, збільшувати податкові відрахування, з яких посилювати українську армію. І реально тільки українська армія є стримуючим фактором Путіна. Більше таких факторів, важливих та суттєвих, на мій погляд, немає".

Через кілька днів Владислав Атрошенко перед голосуванням депутатів за проект рішення про підтримку територіальної оборони заявив : "Для цілей територіальної оборони як пріоритет буде виділено стільки коштів, скільки вимагатиме поточна ситуація". І наголосив, що при необхідності місто зупинить для забезпечення територіальної оборони будь-які інші програми, аж до соціальних.

Посперечалися чернігівці і на цю тему.

"От вони придумали! — знов-таки обурюється Яна Шеляг. — Ні, з моєї кишені брати на оборону не потрібно. Від кого захищатися треба, то це від своїх. Дістало, правда. Дітей безкоштовно ніхто не годує та комунальні за нас не платять!! Доведуть людей, що і наступ Росії їм здасться радістю!!! А Росія не планує наступати, це ще наші можуть на кордоні щось підривати і скажуть "а то не ми, то Росія" і почнеться".

"А з моєї кишені треба. Я за. І не хочу тут ЧНР" – рішуче відповідає Сергій Кравець.

"З мого теж нехай беруть, і з моєї родини теж. Вате тут не місце!" – підтримує його Коба Демченко.

При цьому робочі наради з теми територіальної оборони, на думку міського голови, мають бути – і будуть закритими, щоб важлива інформація не перекручувалась і не поширювалася. "Крім міцності української армії, важливим фактором є міцність громадянського суспільства. Це буде додатковий надсерйозний стримуючий фактор для будь-якого загарбника, якщо ці загарбники (у даному випадку ймовірні – Російська Федерація та Путін особисто) знатимуть, що у Чернігові, Харкові, Житомирі, у будь-якому прикордонному місті та всередині України тисячі людей – військовозобов’язаних, невійськовообов’язаних – візьмуться за зброю. Люди, які пройшли військову підготовку, хоча б початкову, – це надсерйозний стримуючий фактор".

Місцевих жителів – як чоловіків так і жінок – запрошують на безкоштовні навчання з територіальної оборони на базі Чернігівського батальйону, де "вчать надавати першу невідкладну допомогу та захищати свій будинок та рідних людей".

Куди тікати і де рятуватися?

Які ж на Чернігівщині справи з "бомбосховищами"? Наприклад, мешканцям Прилук повідомили, що в місті є 47 захисних споруд, які в разі небезпеки можуть одночасно вмістити близько 3 тисяч осіб. Точніше, це 20 сховищ та 27 протирадіаційних укриттів, половина з яких у комунальній власності, решта приватних. "А куди ховатися решті 47 тисячам жителів?" – обурилися громадяни.

"А решті людей куди подітися? Деякі люди взагалі не знають куди бігти, якщо надзвичайна ситуація чи війна" – дорікає Ксенія Михайлівна Ромашка.

Запитань додає Володимир Гулий: "Де результати перевірок? Скільки потрібно коштів для приведення укриттів у нормальний стан? Що робиться для збільшення чисельності сховищ?".

До слова, чернігівська влада підготувала перелік об’єктів, які можна використати за надзвичайної ситуації в самому обласному граді: таких укриттів та підвальних приміщень виявилося понад 360. Але хай би вони не знадобилися.

Жителі Чернігова також нещодавно провели акцію, саморобними плакатами подякувавши союзникам за надання зброї, яка має утримати кремлівське керівництво від необачних вчинків.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, що при вторгненні РФ в Україну постраждає ще одна країна, яка тісно пов’язана з агресором.