Колишній директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник закінчив свою 7-річну каденцію і наразі триває конкурс на посаду нового керівника.
Попри те, що з перших кроків НАБУ критиків йому не бракувало, сьогодні можна стверджувати, що інституція відбулася. Вкорінилося. Більш того, і в умовах війни на Бюро покладають великі надії, а після – тим більше. Яким воно буде у наступні 7 років, значною мірою буде залежати й від того, хто прийде на зміну першому директору. А у конкурсній комісії кажуть, що значення НАБУ переходить на зовсім новий рівень: попередньо післявоєнна фінансова підтримка України з боку країн-партнерів оцінюється у 1 трильйон доларів… Належний контроль має бути гарантовано.
Після Революції Гідності не лише для українського суспільства, а й для наших міжнародних партнерів запит на подолання корупції опинився у своїй найвищий точці.
Численні дискусії та консультації вказували на те, що кардинальна реформа всієї правоохоронної системи (а також прокуратури і судової гілки влади) має бути доповнена створенням абсолютно нового незалежного органу, що візьме на себе функції боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади. Так зародилося "Знешкодити та запобігти!" – гасло Національного антикорупційного бюро України.
Якими б своєчасними та необхідними не були новостворені інституції (чи конституції, в широкому розумінні цього слова) вони завжди і всюди долають важкий шлях – зародження ідеї, практичного становлення та ефективної роботи. І лише згодом, якщо ці етапи пройдено достойно, з’являється те, без чого інституціям довго не встояти і успішно не функціонувати – довіра суспільства. Так було, наприклад, із Конституцією Сполучених Штатів. І хай читач вибачить за ці кілька високих фраз. У скрутні хвилини Конституційного конвенту Вашинґтон втрачав будь-яку надію і зізнавався, що Конституція навряд чи протримається більше двадцяти років. Натомість Франклін на схилі своїх літ написав одному своєму другові: "Наша конституція реально діє, і, схоже, все свідчить про те, що вона житиме довго; але в цьому світі нема нічого певного, крім смерті й податків".
Сьогодні, у часи напруги, ми бачимо, що інституція діє. Хоча й не могла розпочати свою роботу одразу і без перешкод.
На початку Бюро бракувало вирішення цілої низки законодавчих проблем. Зокрема, процес гальмувався через відсутність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та Вищого антикорупційного суду України (ВАКС). Останній хоча і був створений 2016-го, зміг запрацювати лише три роки тому.
Проте навіть за цих неповноцінних законодавчих та інституційних умов НАБУ почало діяти дуже активно. І ця активність за часів Ситника набула певних рис.
Становлення: стиль Ситника
Тиск українського суспільства та західних партнерів з самого початку змушували НАБУ діяти, не чекаючи, поки з’являться САП та ВАКС. Країна і партнери хотіли бачити результати, хотіли бачити, що цю корупційну глибу нарешті вдається зрушити з місця. І, що ця робота врешті-решт буде не просто Сізіфовою працею, а даватиме конкретний результат.
Відповідно інтерес до Бюро був надзвичайно високим. Очікування ще вищими… А ставки робилися на те чи спроможеться новостворений орган підчепити "велику рибу". Скептики навіть не сподівалися, що детективи Бюро візьмуться за "недоторканих". Однак це сталося. Гучні справи з’являлися з періодичністю нових епізодів тривалого незавершеного серіалу: Онищенко і газ, Розенблат і бурштин, Насіров і скрутки, Мартиненко і уран, Микитась і метро…
Ці та інші подібні справи стали фактично своєрідним стилем НАБУ та його першого директора – Артема Ситника. Цей стиль характеризується, передусім, сміливістю, бо раптом виявилося, що в країні навіть "священні корови" не можуть безкарно "випасатися на чужих пасовищах". У суспільства був запит саме на таку справедливість.
Проте, водночас, всі розуміли на цих прикладах, що чим гучніше справа, тим рідше вона закінчується обвинувальним вироком. У НАБУ був свій запит – на належне законодавче підґрунтя та на незалежну судову систему. Окрім того, звісно, що приховувати, бракувало досвіду. Не всі ці справи доведено до судових вироків, процесуальні дії тривають, але… Все ж вона крутиться! Інституція реально діє, і, схоже, все свідчить про те, що вона житиме довго.
Слід також згадати, що і на початках, і зараз НАБУ опиняється під тиском то Генеральної прокуратури, то Офісу президента, то САП. Вимушено конкурує з іншими структурами, які прагнуть "приборкати" нову інституцію (і не лише шляхом блокування кримінальних проваджень або спускання справ на гальмах у судах). Наприклад, не секрет, що п’ятий Президент України особисто намагався втручатися у роботу НАБУ. А сам Ситник неодноразово був під персональним тиском і громадськості, і САП, і різнокаліберних високопосадовців.
Проте справи є справи. Загалом статистика свідчить про те, що за часів Ситника НАБУ притягнуло до відповідальності 8 депутатів, трьох заступників міністрів, двох міністрів, 45 суддів – загалом більше 550 осіб з вищої державної і керівної ланки.
Згідно зі звітом НАБУ за перше півріччя 2022 року, Бюро мало в роботі 859 кримінальних проваджень. Було вручено 357 повідомлень про підозру та складено 380 обвинувальних актів. А обвинувачених виявилося 731 (серед яких 10 суддів і народний депутат). Звісно тут нема якоїсь шкали достатності. Але ці цифри промовисті.
Утвердження: довіра до Бюро
Минулого року мер Дніпра Борис Філатов повідомив НАБУ про те, що Максим Микитась, колишній голова будівельної компанії "УкрБуд", запропонував йому хабар у розмірі 22 млн євро за доступ до будівництва метро в Дніпрі. ВАКС дав Микитасю вибір: або утримання під вартою, або застава у 260 млн гривень. Такої суми підозрюваний не знайшов.
1 лютого 2022 року НАБУ та САП викрили представника одного із столичних забудовників на хабарі голові Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ). Слідство встановило, що затриманий запропонував очільнику ДІАМ Семену Кривонсу близько 120 тис. дол. США за незаконну видачу сертифікату про прийняття в експлуатацію багатоповерхівки у Києві, попри наявні порушення.
Поодинокі випадки? Відомі прізвища? Можливо.
Але Кривонос вже й справді стає відомим. Принаймні його прізвище згадується на сайті НАБУ не лише у якості викривача корупції. У червні 2021 року Артем Ситник, Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов та голова ДІАМ Семен Кривонос підписали Меморандум. Очоливши новостворену інституцію за результатами відкритого конкурсу очільник ДІАМ мав забезпечити в т. ч. і кадрові зміни. "Для того, щоби цей процес був максимально прозорим і відкритим, – стверджував він у одному з інтервʼю, –ми уклали Меморандум про співпрацю та обмін інформацією. … Це був перший меседж, який ми дали ринку: ми працюємо з даною інституцією – будь ласка, не грайтеся з вогнем".
Чи свідчать ці факти про те, що зі стану становлення НАБУ переходить у іншу фазу – утвердження? Цілком можливо. Принаймні легко припустити, що саме такого стану справ очікує українське суспільство і міжнародні партнери. Тим більшою має бути увага та інтерес до поточного конкурсу, який і має визначити перспективи НАБУ.
Майбутні справи
Слід зазначити, що воєнний стан цілком міг би стати вагомою причиною для того, аби не проводити конкурс на посаду нового директора НАБУ. Так само війна могла би стати виправданням не призначення голови САП. Проте, САП отримала керівника, адже війна жодним чином не скасовує необхідність боротьби з корупцією. Навпаки! А повоєнний стан і поготів. Тим самим призначення нового директора Бюро входить у категорію питань національної безпеки.
"Через низку невдалих спроб знайти дієві рішення для боротьби з корупцією, в Україні нарешті сформувалася структура спеціалізованих антикорупційних органів: НАБУ як спеціалізований слідчий орган; САП – Спеціалізована антикорупційна прокуратура як спеціалізований орган прокуратури; та ВАКС – Вищий антикорупційний суд – як спеціалізований судовий орган. Разом ці три органи утворюють унікальну структуру, яка може бути дуже ефективною, але це станеться лише за умови, що там працюватимуть неупереджені, об’єктивні, обізнані та незалежні професіонали. Якщо хоча б одна з цих структур не може залучити таких людей – вся структура руйнується", – вважає Драго Кос, голова Робочої групи ОЕСР [Організація економічного співробітництва та розвитку – ред.] з питань хабарництва в міжнародних ділових операціях і член конкурсної комісії НАБУ.
20 грудня минулого року було завершено прийом документів від бажаючих посісти крісло нового директора НАБУ. З первинною подачею документів та визначенням переможця конкурс складається з 7-ми етапів. 12–13 січня відбувся другий етап (тестування загальних здібностей), у якому взяли участь 49 кандидатів, а на першому етапі було 74 учасники.
Аналіз списку кандидатів свідчить про те, що у змаганні за Бюро зіткнулися кілька концепції.
Перша полягає у тому, що очолити НАБУ прагнуть ті, хто вже там працює і, очевидно, має досвід і знає, що треба робити – серед кандидатів 18 діючих працівників Бюро.
Друга концепція – "свіжий погляд", тобто участь у конкурсі не причетних до Бюро людей. Серед них 11 працівників прокуратури, 11 держслужбовців, 9 військових, 6 адвокатів, 5 працівників Державного бюро розслідувань.
Але є і третя концепція – назвімо її "політичним контролем". Зокрема на конкурс подалась народна депутатка від пропрезидентської партії "Слуга народу" Юлія Яцик.
100 балів зі 100 на першому етапі конкурсу набрали керівник Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сергій Наумюк і колишній детектив НАБУ, а нині прокурор САП Руслан Габрієлян.
У першу десятку лідерів також потрапили детективи НАБУ Євгеній Теницький, Олександр Цивінський, Олександр Скомаров і керівник юридичного управління НАБУ Ігор Ярчак.
Крім того, лідирують у конкурсі діючий керівник Держінспекції архітектури, містобудування Семен Кривонос та керівник Бучанської окружної прокуратури Руслан Кравченко.
Серед лідерів також є Сергій Гупяк, начальник 4-го слідчого відділу Теруправління ДБР у Хмельницькому, Юрій Табака, заступник керівника Тернопільської облпрокуратури.
Серед конкурсантів є такі люди, як заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць та прокурор САП Роман Симків – саме він брав участь у розслідуваннях справ Мартиненка, Онищенка та Насірова.
13–14 січня відбувся другий етап конкурсу – тестування загальних здібностей. У ньому взяло участь 49 кандидатів із 50 допущених (за результатами попереднього етапу). Один кандидат надав комісії заяву про свою відсутність. За результатами тестування до наступного етапу конкурсу допущено 22-х кандидатів.
Після першого етапу конкурсу особливу увагу до себе привертав один відомий конкурсант – колишній керівник управління Генеральної прокуратури зі спецрозслідувань та справ Майдану Сергій Горбатюк. Він виступив з критикою конкурсу, зокрема, про наявність помилок у тестах, і подав уже три скарги.
Його скарги та публічна критика конкурсу, якщо узагальнити, зводиться до того, що конкурсна комісія керується нормами та правилами таким чином, аби мати можливість впливати на результат у ручному режимі. За словами Горбатюка, у членів конкурсної комісії немає бажання виправляти помилки та очевидні невідповідності закону під час відбору і директора НАБУ, і детективів.
Не привертає уваги, але упевнено долає етапи конкурсу і той самий Семен Кривонос. Він знову з’являється на сайті НАБУ. І схоже, що це не лише результат Меморандуму і викриття корупції. З антикорупційною діяльністю він пов’язує значно більше, ніж передбачає його нинішня посада.
У 2015–2016 роках він обіймав посаду першого заступника керівника одеської митниці ДФС України (був помічником Юлії Марушевської, начальниці Одеської митниці, соратниці Михайла Саакашвілі) і брав участь у реалізації проєкту "Відкритий митний простір". У квітні 2016 року переміг у конкурсі на посаду директора Одеського територіального управління НАБУ, випередивши 58 суперників. Однак відмовився від посади через журналістське розслідування, що закидало йому недоброчесність. До слова, згодом Артем Ситник заявив, що Кривонос не був підозрюваним в жодній справі: "Він проходив спеціальну перевірку, пройшов її, обвинувачення йому не пред’являлось, якоїсь конкретної кримінальної справи по ньому не було, доказів, які б вказували на те, що він причетний до чогось, не було". А от статус викривача корупції вже є.
Ось такі кандидати. Ось такі перспективи. Після перших двох етапів конкурсу інтрига зберігається. Отже, на сьогодні немає чітких і загрозливих ознак того, що хтось намагається посадити в крісло директора НАБУ конкретну людину. "Тішить те, що ми – члени Конкурсної комісії НАБУ, поки що не відчули тиску та не помітили жодних спроб корупції під час відбору Директора НАБУ", – запевнив Кос. "До весни комісія подасть на затвердження Кабінету Міністрів України три кандидатури на посаду директора НАБУ, конкурс відбувається прозоро і без будь-якого тиску", – заявив Голова конкурсної комісії на зайняття посади директора НАБУ Микола Кучерявенко.
За оцінками, які навів Кос, близько одного трильйона доларів США буде потрібно для відновлення України після війни. Це великі гроші, каже він, і без дієвої системи контролю, стримувань і противаг значна частина цих грошей може бути втрачена або потрапить в кишені злочинців та їхніх посередників. Міжнародний валютний фонд (МВФ) також пов’язує кредитування України з її здатністю боротися з корупцією.
У грудні 2022 року президент Володимир Зеленський, прем’єр-міністр Денис Шмигаль, міністр фінансів Сергій Марченко та голова НБУ Андрій Пишний підписали Меморандумі про економічну та фінансову політику Моніторингової програми за участю ради директорів МВФ. У листі про наміри на ім’я голови Фонду Крісталіни Георгієвої вони запевнили, що голову НАБУ буде призначено до квітня 2023 року.
Бажання змін, після десятирічь засилля "корупційних вакханалій", вимоги міжнародних партнерів і друзів, щиро переконаних, що одне із лих України криється саме у цьому ганебному явищі, обставини страшного сьогодення і виклики майбутнього – всі ці речі свідчать про важливість і необхідність ефективної антикорупційної роботи. Один британський історик писав: "Історія інституцій – це часто історія обману та ілюзій, бо чеснота інституцій залежить від ідей, які створили їх, і духу, що зберігає їх, а форма може лишатися незмінною ще довго по тому, як втрачено зміст".
Отже, важливо спільно дбати про те, щоб не втратити зміст. Не забути першопочаткову ідею. Не втратити дух. Дух доброчесності служіння на високих посадах. Ідею невідворотності покарання, незалежно від посади чи статусу. Це, сподіваймося, і буде змістом майбутньої дієвості НАБУ.