Втікачів від війни оголосять злочинцями "заднім числом"? Правозахисники дали оцінку майбутньому закону

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко заявив, що чоловіків, які під час війни виїхали з України у незаконний спосіб, можуть покарати після їхнього повернення на Батьківщину. Українське законодавство поки не передбачає відповідальності за незаконний перетин кордону під час дії воєнного стану, проте в уряді та Верховній Раді, ймовірно, ініціюють створення відповідного закону, "щоб кожному громадянину нагадати, що він робив під час війни".

Наскільки конституційним буде такий закон і як він вплине на бажання українців повертатися на Батьківщину після завершення війни — розбирався "Телеграф".

Як це працює зараз

За чинним законодавством, з початку повномасштабної війни чоловікам — громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним був обмежений виїзд за кордон до завершення дії воєнного стану. Протягом останніх 15 місяців ця норма неодноразово зазнавала змін та доповнень — деякі категорії громадян все ж отримали право тимчасового виїзду з країни за умови надання гарантії повернення у встановлений строк або ж навіть внесення застави на випадок відмови від повернення.

Очевидно, що більшості громадян України дані послаблення все ж не торкнулися. Попри заборону, за час дії воєнного стану тисячі рядових українців намагалися виїхати за кордон як у легальний спосіб, так і вдаючись до підкупу прикордонників, підробки документів або ж навіть видаючи себе за жінок. І якщо моральний аспект цих вчинків залишається справою виключно самих втікачів, то з юридичною оцінкою все дещо складніше.

Українське законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за хабарництво та підробку офіційних документів. Але для покарання таких порушників, вони мають бути спіймані на гарячому. Якщо ж у паспорті громадянина стоїть відмітка Прикордонної служби з дозволом на виїзд з країни, отже, на момент перетину кордону в його діях складу злочину не вбачалося, а довести зворотне за чинним законом буде складно.

За словами адвоката АО "Лещенко, Дорошенко і партнери" Лідії Карплюк, згідно з чинним законодавством, за нелегальне перетинання державного кордону України особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 2041 КУпАП, тобто накладено штраф або адміністративний арешт, і лише за умови, якщо їх накладено протягом трьох місяців з дня виявлення такого правопорушення, але не пізніше року з дня його вчинення.

"Тобто, теоретично, вже зараз можна притягнути до адміністративної відповідальності, якщо, наприклад, чоловік після незаконного перетину кордону протягом року повернеться в Україну, і то на практиці одразу виникне питання, як встановити дату, коли ж відбувся той незаконний перетин кордону. І навіть якщо припустити, що така справа дійде до суду, то в ході судового розгляду можна буде оспорити версію, викладену у протоколі, та надати свої докази на її спростування", — пояснює юрист в коментарі "Телеграфу".

Щодо кримінальної відповідальності, на даний час вона передбачена статтею 3322 Кримінального кодексу України, але виключно за умови, якщо незаконний перетин кордону був скоєний з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в’їзд на територію України, або представниками підрозділів Збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості.

"Тобто за цією нормою на даний час не можна притягнути до кримінальної відповідальності чоловіків, які незаконно перетнули кордон і не відносяться до зазначених у статті категорій, та згодом повертаються в Україну", — каже експерт.

Чому новий закон приречений

Попри ентузіазм українських чиновників у бажанні покарати втікачів від війни, закон, за яким таких осіб оголосять злочинцями заднім числом і притягнуть до відповідальності після їхнього повернення на Батьківщину, не має шансу ані на ухвалення, ані на подальшу ефективну дію.

Головною перешкодою для цього є ст.58 Конституції України, яка чітко вказує, що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи. Тобто, якщо на момент скоєння дій вони не визнавалися законом як протиправні, покарати за них в майбутньому не можуть.

Ймовірно, завчасно передбачаючи колізійність майбутнього правового акту, міністр внутрішніх справ Ігор Клименко зазначив, що у підготовці до розробки даного закону "вивчається міжнародний досвід".

За словами адвоката ЮФ Gracers Сергія Савінського, попри "залізність" правила про незворотність дії закону у часі, винятки з нього в європейській судовій практиці дійсно зустрічалися, і – виключно теоретично – можуть бути застосовані у нас. Це стає можливим через підпорядкування України Європейській конвенції з прав людини, у статті 7 якої допускається притягнення до кримінальної відповідальності за дії, які на момент їхнього вчинення не вважалися протиправними на рівні національного законодавства.

"Але тут варто розуміти, в яких випадках ця стаття застосовувалася раніше. Одним з найвідоміших з них був Нюрнберзький трибунал. Злочини нацистів проти євреїв на момент їх скоєння не вважалися злочинами в Німеччині, проте, завдяки нормам міжнародного права, вони були визнані такими і злочинці понесли відповідальність. Порівнювати Голокост з незаконним перетином кордону – це навіть не смішно. В даному разі виправданість застосування зворотної дії закону у часі вимірюється рівнем завданої шкоди суспільству або державі. Коли людина тікає від реальної загрози своєму життю за кордон, навіть порушуючи закони, що не передбачають серйозної відповідальності, вона не може бути оголошена за це злочинцем і покарана в рази жорстокіше за допомогою зворотної дії закону у часі", – пояснює юрист в коментарі "Телеграфу".

Ще одним важливим аспектом в даному питанні фахівець називає кандидатство України в члени Євросоюзу. Ухвалення подібних законів може бути сприйнято Європою як порушення неухильних інститутів верховенства права і перетворення України з правової держави на тоталітарну. Напередодні звітування України про виконання вимог щодо вступу в ЄС, це стане для нас майже самогубством, каже Сергій Савінський.

Соціальний аспект

Вимушена міграція мільйонів українців під час війни стала серйозною проблемою для демографічної ситуації в країні. В уряді неодноразово підкреслювали, що повоєнне відновлення держави передбачатиме не лише відбудову інфраструктури і залучення іноземних інвесторів для реанімації економіки, а й стимулювання українців, які виїхали за кордон, повертатися на Батьківщину. Ухвалення законів на кшталт запропонованого Ігорем Клименком навряд чи заохотить громадян до повернення – підпасти під дію одного з них і стати злочинцем не хочеться нікому.

За словами політичного експерта Володимира Цибулько, українській владі варто було б сконцентруватися на покаранні корупціонерів в оборонній сфері, адже вони завдали куди більшої шкоди національній безпеці, аніж українці, що виїхали за кордон у буцімто незаконний спосіб.

"Тим більше, що "незаконність" цього способу буде встановлюватися заднім числом. Це йде у розріз не лише з політикою повернення громадян в Україну, а й зі здоровим глуздом. Є чинні закони, чому б використовувати їх? Кому і навіщо потрібне це полювання на відьом? Велика кількість тих людей, що виїхали з країни у будь-який спосіб, адже розуміли, що не будуть корисними тут в ролі бійців, в подальшому принесли величезну користь державі, займаючись волонтерською діяльністю. Тепер, повернувшись додому, вони будуть оголошені злочинцями", — зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".