Стокгольмський синдром чи політична гра? Навіщо Україна пропонує прихисток жителям Бєлгородщини

Вже понад місяць у Бєлгородській області рф тривають визвольні рейди, організовані членами Російського добровольчого корпусу та Легіону "Свобода Росії". В ході боїв проти "БНР" російські війська вбивають цивільне населення, проте повстанцям все ж вдалося змусили місцеву владу буквально тікати з Нової Таволжанки. Наразі бойові дії тривають в районі горезвісного Шебекіно, де на тлі заворушень активізувались мародери.

Поки борці з путінським режимом намагаються взяти владу в свої руки, Головне управління розвідки Міністерства оборони заявило, що Україна готова розглянути звернення росіян про евакуацію з Бєлгородської області рф. За словами представника ГУР МОУ Андрія Юсова, частина місцевих мешканців зі зброєю в руках перейшла на бік РДК і "Свободи Росії", а дехто з цивільних "просить про захист".

"Телеграф" розбирався, навіщо Україна запропонувала прихисток громадянам країни-агресора, і які соціальні та безпекові ризики може нести в собі ця ініціатива.

"Ведмежа послуга" під виглядом гуманності

Поки в москві виділяють мільярди доларів на ракетні удари по українських містах і мобілізують сотні тисяч росіян для подальшої утилізації в Україні, на околицях "неосяжної" потрохи розгортається справжня громадянська війна. Бійці "РДК" і Легіону "Свобода Росії", в складі яких воюють виключно громадяни рф, вже не просто регулярно заходять на територію росії для демонстрації незахищеності її кордонів, а й беруть під свій контроль перші населені пункти.

За даними ГУР МОУ, частина місцевих мешканців зі зброєю в руках повстала проти влади та встановленого нею режиму внутрішньої окупації, а бійці "РДК" та Легіону "Свобода Росії" фактично виконують функцію озброєної самооборони на території Бєлгородщини.

"Бойові дії тривають. Декілька населених пунктів окупаційна рашистська влада фактично залишила без контролю, намагаючись лише встановити вогневий контроль, а це означає завдавання ударів з артилерії, реактивних систем залпового вогню по об’єктах власної цивільної інфраструктури і місцевих мешканцях", ― розповів Андрій Юсов в ефірі телемарафону.

За словами представника військової розвідки, кількість повстанців, які борються проти путінського режиму, зростає, а географія їхніх дій розширюється. Своєю чергою Україна "в належному порядку розгляне звернення про евакуацію цивільних з Бєлгородщини, якщо такі надходитимуть".

На перший погляд, така гуманність до ворога може здатися, м'яко кажучи, невиправданою, адже відмінною рисою російського суспільства завжди була тотальна підтримка діючого режиму, а на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну проведення "спецоперації" схвалювали понад 80% росіян.

Тепер, коли війна прийшла і в їхні оселі, а поразка росії стала неминучою, громадяни, котрі власними руками виплекали злочинний режим, матимуть можливість сховатися від нього у знекровленій з їхньої згоди Україні.

Попри те, що ініціатива ГУР МОУ виглядає як класичний прояв Стокгольмського синдрому, вона може стати "ведмежою послугою" для росіян і зіграти одну з ключових ролей у руйнації путінського режиму. За словами політичного аналітика Олексія Буряченка, саме у південних областях росії несприйняття загарбницької політики кремля, як і лояльність до України, є досить високою, тому ставка нашої розвідки саме на ці регіони для "розхитування човна" в рф може бути виправданою.

"Заходячи на ці території, бійці "РДК" та "Свободи Росії" отримують прихильність і підтримку з боку місцевого населення, а отже, південь рф може стати першим, хто буде претендувати на політичну суб'єктність в умовах внутрішньої кризи і повстане проти діючого режиму", – пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

Крім того, пропозиція ГУР МОУ є для росіян сигналом того, що їм не обов'язково помирати за путінські амбіції, бути репресованими за спротив владі або ж мігрувати в Грузію чи Казахстан, каже Олексій Буряченко. Можливість перечекати крах імперії в умовній безпеці, довіривши усю "брудну роботу" з повалення злочинного режиму повстанцям, може спонукати громадян рф до прояву антипутінської позиції.

Ризики для України

За останні 15 місяців більшість українців остаточно позбулися ілюзій щодо "хороших росіян". За даними, що надав "Телеграфу" директор соціологічної групи "Рейтинг" Любомир Мисів, станом на лютий 2023 року 58% жителів України вважали, що відновлення дружніх відносин з громадянами рф неможливе за жодних умов, ще 22% опитаних припустили, що відлига у стосунках може настати не раніше, аніж за 20-30 років.

З цього можна зробити висновок, що сьогодні російська народна маса сприймається українцями як дві категорії ворогів: фактичні – які йдуть на нашу землю вбивати або підтримують ці вбивства, залишаючись вдома, й ментальні – ті, хто привів диктатора до влади і протягом 20 років "розгодовував" його імперські амбіції, заплющуючи очі на політичні та воєнні злочини.

Припустити, що серед цих людей є справжні союзники України, вкрай складно. Водночас можна уявити кількість диверсантів і шпигунів, які будуть намагатися потрапити на територію нашої держави під виглядом евакуації з Бєлгородської області на запрошення нашої ж розвідки.

Навіть якщо план ГУР МОУ дійсно спрямований на розхитування політичної ситуації в рф і є стратегічно корисним для України, його реалізація вимагатиме надзвичайного рівня підготовки та вживання заходів безпеки, вважає воєнний експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов.

За словами аналітика, з точки зору законодавства, це гуманітарне питання, тому дія воєнного стану не може бути перешкодою для надання допомоги цивільному населенню будь-якої країни.

"Інша річ, що ми не можемо дозволити собі навіть найменший ризик, тому всі "біженці" повинні розміщуватися в ізольованих таборах без права вільного пересування територією України. Левову частку навантаження в організації цього процесу – надання необхідного обладнання, засобів та фінансування для їх утримання – нам слід покладати на країни ЄС. Тим паче, що у Заходу вже є відповідний досвід, напрацьований з біженцями з країн Африки та Близького Сходу", — зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".

Цілком ймовірно, вже незабаром бійці РДК та Легіону "Свобода Росії" розширять зону своєї визвольної діяльності на території рф. Наступними після Бєлгорода можуть стати Брянськ, Курськ, Вороніж… Враховуючи ментальну неспроможність росіян боротися за власну свободу, до повстанців приєднаються далеко не всі — більшість, ймовірно, вирішить пересидіти темні часи за межами росії, і хлібосольна Україна стане для цього зручним місцем.

У зв'язку з цим, виникає одразу декілька важливих запитань. По-перше, яким чином український уряд планує забезпечити утримання такої кількості "біженців" в умовах катастрофічного дефіциту коштів у бюджеті? Не найгіршим рішенням стало б примусове залучення росіян до робіт з відбудови українських міст. Проте, навряд чи таке поводження з біженцями отримає схвалення з боку європейських гуманістів. Отже, на убезпечення і годівлю наших ворогів будуть витрачатися кошти, які ми з боєм добуваємо у наших західних партнерів.

По-друге, чи готові політичні стратеги з числа ініціаторів евакуації росіян в Україну до реакції самих українців на таку гуманність? Враховуючи моральний стан громадян на другому році війни, не виключено, що під артобстрілами в Шебекіно росіянам буде безпечніше.