Битва за новий статус України: які є проблеми і чому важлива перемога - Василь Богдан

Читати російською
Автор

Генерал Василь Богдан пояснив важливість статусу основного союзника США поза НАТО для України

У середу, 8 вересня, Верховна Рада на позачерговому засіданні має намір розглянути проект постанови про Звернення ВР до Конгресу США щодо надання Україні двостороннього статусу основного союзника США поза НАТО (MNNA) (№ 5380). Раніше про важливість такої постанови "Телеграфу" розповів його ініціатор, народний депутат (фракція Європейська солідарність) Олексій Гончаренко.

Своєю чергою, посол України в США Оксана Маркарова закликає не приймати такого звернення, вважає, що статус MNNA нам не потрібен.

Своєю думкою про "танці" навколо цього статусу поділився з "Телеграфом" ветеран зовнішньої розвідки, генерал-лейтенант Василь Богдан.

"Україна знаходиться в складній ситуації. І міжнародній, і внутрішньополітичній. Агресія з боку РФ не припиняється, на кордоні зосереджені серйозні сили. Хмари згущуються ще і в ракурсі прийдешніх російсько-білоруських навчань Захід-2021.

Існують реальні загрози для України від так званої Союзної держави РФ і Білорусі.

А власні потужності, як ми знаємо, не дозволяють нам одноосібно дати гідну відсіч у разі масштабної агресії з боку РФ. І влада, нарешті, розуміючи, що не можна домовитися на позиціях українських інтересів з Путіним, почала відпрацьовувати різні варіанти, які намагалися втілити й раніше. У тому числі щодо отримання безпосередньої допомоги з боку наших західних партнерів, особливо США, які володіють потужним науковим, конструкторським, оборонно-промисловим, військовим потенціалом. І недавній візит Зеленського в США, хоч його і по-різному трактують, продовжив те, що було раніше, а подекуди заклав і нові підстави для того, щоб в оборонно-безпековому напрямку співпрацювати зі стратегічним партнером.

На жаль, наш президент не отримав конкретної відповіді з приводу термінів перспектив членства України в НАТО. У тому числі не отримав запевнень, що в якийсь короткостроковий або середньостроковий проміжок часу Україна отримає ПДЧ.

Питання MNNA — не нове для України. Над цим працювала і попередня влада. Зараз же він актуалізується з огляду на неоднозначну позицію ключових країн ЄС — Німеччини та Франції — в питаннях російсько-українського конфлікту. Вони нас і раніше не підтримували, і тепер. У тому числі в ракурсі надання Україні озброєння.

Тому тема, яку зараз актуалізували певні політичні кола і фракції в ВР щодо отримання цього статусу — правильна.

Не знаю, що там не подобається послу України в США Маркаровій. Якими вона користується джерелами інформації, щоб робити критичні заяви щодо статусу MNNA. З моєї точки зору, вона і як дипломат недосвідчена, і в цих питаннях недостатньо компетентна.

Зараз йде дуже нехороша, неприємна конкуренція між владою та опозиційними силами в контексті — кому краще і швидше вдасться домовитися з нашими західними партнерами з тих чи інших питань. А ворогові це і треба. Роз’єднати український політикум, військово-політичну еліту, щоб гризлися між собою, а найважливіші питання не рухалися з місця.

Я вважаю, що слід відкинути всі політичні та особисті амбіції, діяти спільними зусиллями на благо України, в тому числі щодо отримання цього статусу.

Тим часом американська сторона виставляє багато застережень. Мовляв, в Україні треба ще проводити й реформи проводити (судову, інституційну), і з корупцією боротися, і відповідати стандартам НАТО. Ось як попрацюєте в цьому напрямку, так...

Плюс, є певні нюанси у відносинах США-РФ, США-КНР. І там щось вирішується в контексті особистих інтересів цих країн і їх лідерів. І, як ви розумієте, все, що стосується країн другого або третього світу (складно сказати, до якого зараз відноситься України, може і до четвертого), відходить на другий або третій план. З панського плеча скидають якусь допомогу, роблячи при цьому якісь переконливості заяви.

Тим часом стратегічне значення України в регіоні американці розуміють. І, не дивлячись на всі наші недоліки, частина яких, як на мене, надумана (за своїми параметрами Україна була більш готова стати членом ЄС і НАТО, ніж ті ж Румунія, Болгарія, не кажучи вже про прибалтійські республіки). Але політична складова, домовленості, існування практики сфер впливу, зіграли проти нас.

Зрозуміло, що у всіх свої національні інтереси. І нам треба консолідувати все суспільство, весь політикум перед погрозами, які можуть бути (і є!) з боку РФ. А імперія, як і раніше, намагається впливати на Україну, досі не рахуючи нас самостійною, незалежною державою.

А що питання MNNA винесено на порядок денний — правильний крок. Зрозуміло, що на цій темі намагаються піаритися. Як і зрозуміло і те, що над цим питанням треба працювати. Демонструючи єдність у вищій законодавчій, виконавчій владі.

Я вважаю, що цей напрям правильний, може мати успіх. Єдине, наскільки це вигідно американцям в контексті відносин з РФ і КНР. І наскільки адміністрація Байдена довіряє нинішній адміністрації українського президента. І наскільки США готові йти на певні ризики. Тому що надання такого статусу — це великі зобов’язання. Потрібно широко відкривати двері для військово-технічного співробітництва, в оборонній, економічній сфері. США, як на мене, можуть піти на це. Але у них, як я розумію, немає повної впевненості, що частину цих грошей не буде розкрадено. Стримує їх і те, що частина нашої олігархічно-кланової системи орієнтована на РФ. Продукція, що випускається ними, не конкурентна на Заході, але популярна в Росії. Ті ж Коломойський, Пінчук, Ахметов в цьому контексті співпрацюють з РФ. І налаштовані на те, щоб ці відносини не уривалися.

Порівнювати ж ситуацію в Україні в ракурсі отримання статусу MNNA з ситуацією в Афганістані, що мав цей статус, як на мене, не можна. В Афганістані десятиліттями, століттями триває громадянська війна, там процвітають міжнародний тероризм, масштабний оборот наркотиків, економіка не витримує ніякого порівняння з нашою, навіть має колосальні проблеми. Такі порівняння нам намагаються нав’язати "москалики" з Кремля, щоб скомпрометувати Україну і депресувати нашу спільноту.

Чому б тоді не порівнювати з Японією, з Південною Кореєю? Вони теж мають такий статус. І, активно співпрацюючи з США, розвиваються в оборонній, в технологічній, у багатьох інших сферах".

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.