Битва за Донбас: який хід може зробити Україна - Ігор Романенко

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко висловив "Телеграфу" думку про те, як Україні з мінімальними втратами розв’язати вузол конфлікту на Донбасі в рамках російсько-українського протистояння.

"Треба діяти тонко, дипломатично. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, якій небагато залишилося на цій посаді, хотіла б завершити свою міжнародну діяльність чимось суттєвим. Тими ж просуваннями в нормандському форматі. Але шансів на це мало.

Для Німеччини Меркель, безумовно, зробила багато хорошого. А ось для України — навпаки. У 2008-му багато в чому її зусиллями Україна і Грузія не змогли отримати План дій щодо членства в НАТО. У підсумку проти наших країн Росія розв’язала війну. І за це Меркель як міжнародний політичний діяч несе величезну відповідальність.

Більш того — після початку російської агресії й проти Грузії, і проти України — Меркель виступала категорично проти надання нашим країнам озброєння. Абсолютно негативні дії стратегічного рівня.

І, нарешті, саме Меркель зробила міжнародний військово-політичний, економічний, корупційний злочин, всіляко сприяючи побудові "Північного потоку-2".

Звичайно, це в економічних інтересах Німеччини, яка стає газовим хабом в Європі. Але оскільки газ є зброєю, як будь-які енергетичні ресурси, вона підірвала одну з можливостей стабілізувати ситуацію в Україні. Важко сказати, наскільки їй вдасться організувати нормандський формат, завершальний, з її участю. Але чогось істотного очікувати від подібного заходу годі й говорити, з огляду на передісторію.

Куди більше надії на американців. Тим більше, що заступник державного секретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд запевняє, ніби Штати готові приєднатися до нормандського формату або надавати іншу підтримку паралельно.

Питання в тому, що може запропонувати Україна? Вже зрозуміло, що в НАТО нас в осяжному майбутньому не візьмуть. Відповідне питання можуть розглянути не раніше 2030 року. До цього нам будуть говорити про відкриті-закриті двері, про чергові "домашні завдання" і так далі. І це при тому, що ті ж Албанія, Чорногорія приймалися в Альянс, перебуваючи в куди гіршому стані, ніж ми зараз.

Зрозуміло, що практично все тут впирається в позицію Росії. Стратегічно її керівництво хоче залучити у сферу свого впливу Україну, створити такий собі "путінський союз" з нашою участю. Він постійно говорить про загрозу НАТО, про те, що натовські бази могли стояти в Криму, тому там і сталося те, що сталося у 2014-му. Тобто, Україна в НАТО — больова точка путінської Росії.

Знаючи це і розуміючи, що нас поки не беруть в НАТО, нам слід використовувати обидва ці чинники.

Оскільки Мінські угоди не працюють, треба пройтися по них в нормандському форматі. Хто на які поступки готовий. Росіяни точно не погодяться на вибори за міжнародними стандартами, без своїх військ і незаконних збройних формувань на території ОРДЛО. Раз не йдуть на це, значить, зривають Мінські угоди. Але відкрито вони на таке не підуть. Як і ми не можемо піти на ряд політичних моментів, включаючи "особливий статус" і тотальну "амністію". Тому процес уже котрий рік "заморожено". І щоб зрушити його з мертвої точки ми могли б, наприклад, укласти з РФ угоду. Україна в найближчі 5 років (з можливою пролонгацією) не буде вступати ні в які військові союзи та розміщувати військові бази на своїй території. Ми не змінюємо свій стратегічний курс в ЄС і НАТО. Але ті ж стратегічні військові угоди можуть дати нам на даному етапі більше можливостей. Просто треба їх реалізовувати. Конкретні договори повинні бути. Можна підняти Будапештський документ і нагадати його підписантам про гарантії. І підписати тепер вже не меморандум, а договір з гарантіями безпеки України.

Втім, досить, якщо це зроблять американці.

У відповідь Росія йде з ОРДЛО. Питання Криму ми теж будемо підіймати, боротися за його повернення. Але не в пакеті з Донбасом. Важливо розуміти, що кримський кейс ми відразу вирішити не зможемо. І тут важливий поступальний рух. Перш за все — щодо конфлікту на Донбасі".