Чому Резніков як голова Міноборони та Верещук як голова Мінреінтеграції – це поганий вибір - Микола Маломуж

Віцепрем'єр-міністр України, міністр з питань реінтеграції тимчасових окупованих територій Олексій Резніков написав заяву про звільнення за власним бажанням.

Є дані, що він піде до міністрів оборони, а його місце може зайняти нардеп від «слуг» Ірина Верещук.

Команда Зеленського відчуває, що професійний склад, який є зараз у Міноборони, неефективно виконує поставлені стратегічні завдання. І в рамках переоснащення, постачання військ. І загалом щодо створення комплексної системи оборони та безпеки в країні.

Неактивна позиція у цьому ракурсі нинішнього міністра оборони Андрія Тарана, його протистояння з представниками Генштабу (особливо з колишнім головою ГШ ЗСУ Хомчаком) не сприяли злагодженій роботі оборонного відомства загалом. У тому числі – створення нової концепції розвитку передових видів та пологів збройних сил України, їх координації з іншими силовими структурами – Нацгвардією, СБУ, розвідувальними органами, з міжнародними партнерами.

Друга складова – кульгало переоснащення армії новітніми видами техніки та озброєння, підготовка та виконання оборонного замовлення.

Не було серйозних зрушень у створенні ефективної, професійної, боєздатної армії відповідно до міжнародних стандартів. Не лише НАТО. Україні слід будувати свою модель армії. Універсальну, потужну, яка стане грізним стримувальним фактором насамперед для Росії.

Україна поки що, на жаль, постає як об’єкт міжнародних відносин. Нас враховують у тих чи інших переговорів щодо того – як на нас впливати. І з боку РФ, і з боку США.

Тому оборонний чинник дуже важливий. Відштовхуючись від цього, формується і зовнішня політика, і економіка. Адже оборонна промисловість та армія створюють передумови для розвитку інноваційних технологій і в цивільному секторі, бізнесі, міжнародній кооперації.

Тим важливіше перетворити Міноборони на орган, який формує стратегію не лише оборонного сектору, а й усієї країни.

І тут важливим є фактор не тільки міністра оборони, а й президента, який є верховним головнокомандувачем. І говорячи про ті чи інші недоліки в Міноборони, не можна говорити, що це вина виключно Тарана. Адже усю стратегію визначає саме президент. І як політичний лідер країни і як верховний головком. І як нехай не юридичний, але фактичний голова виконавчої влади. Адже Офіс президента зараз підміняє собою Кабмін, причому не лише про Міноборони. Ефективності це, як бачимо, не додає. У результаті критика, відповідальність за проблеми у системі, оборони, економіки, технологій фінансування (зокрема забезпечення військовослужбовців) лягає на президента. І щоб зняти з себе цю відповідальність, «спустити пар» з подачі Зеленського відбувається періодична зміна того чи іншого міністра. На цей раз – міністра оборони.

Тарану пропонують змінити на Резнікова.

За всіх його умовно позитивних характеристик як людини та політика Резніков не має глибинного досвіду в будівництві ЗСУ, сектору безпеки, оборонної промисловості. На чолі Мінреінтеграції він не демонстрував особливих успіхів. І навряд чи його прихід на посаду міністра оборони сприяє потужному руху вперед у ракурсі необхідних реформ. Тут потрібний професіонал високого класу, який глибоко знає систему оборони, має досвід стратегічних операцій, контакти на рівні країн НАТО, у силовому блоці, з політиками. У тому числі знання потенціалу РФ, її збройних сил.

Має бути розуміння: які заходи потрібно вживати, щоб ми відчували себе сильнішими та в системі безпеки стали ефективнішими.

Враховуючи все це, у Резникова як у потенційного нового міністра оборони особливих перспектив не бачу.

Те саме можна сказати щодо Ірини Верещук, яку пророкують у голови Мінінтеграції замість Резнікова… Не особливо зрозумілий вибір. До Донбасу вона не має відношення. Народилася на Львівщині, була мером рідного міста Рава-Руська. Працювала юристом, займалася громадською та політичною діяльністю. Намагалася стати мером Києва.

Мріяла стати міністром оборони.

Але це не той досвід, який дозволить сконцентрувати найкращі сили та знання для врегулювання конфлікту на Донбасі, для реінтеграції.

Як Верещук має намір розв'язувати питання щодо проведення переговорів, міжнародної кооперації? Які у її планах потужні заходи щодо залучення на наш бік громадян, які проживають на контрольованих бойовиками територіях? Як вона збирається розв'язувати проблеми розмінування, обміну полоненими, розблокування наявних та відкриття нових пунктів пропуску, пенсій, маси соціальних моментів?

Важливо, щоб людина, яка очолюватиме цей напрямок, мала не лише політичну підтримку з боку керівництва країни, а й відповідний досвід, що допоможе сформувати потужний колектив професіоналів. Мав підтримку на Донбасі, причому як з цього, так і з того боку лінії розмежування.

Повинні бути не теоретичні міркування, а конкретні проєкти та потужна комунікація. Вміння сформувати професійні групи перемовників, які виведуть нас на модель, що сприяє реальній реінтеграції ОРДЛО у лоно України. Щоб громадяни, які зараз проживають там, самі цього хотіли.

Я маю великі сумніви, що все це зможе зробити на посаді голови Мінінтеграції саме Ірина Верещук.