Я не думав, що президент Зеленський впаде так низько - Георгій Тука

Пресмарафон у виконанні президента України Володимира Зеленського показав, що він навчився жонглювати певними специфічними термінами. «Об’єкти інфраструктури» – у його озвученні звучить досить переконливо.

Також він навчився давати досить великі відповіді, не відповідаючи при цьому на поставлене запитання. Це властивість багатьох політиків. І Зеленський потихеньку опановує цю майстерність.

Що стосується конкретних питань та конкретних відповідей, що викликали найбільший резонанс, то таких дві – по "вагнергейту" та по "держперевороту" від Ріната Ахметова.

Мене не дивує, що продовжується процес особистої дискредитації ексглави ГУР Василя Бурди.

Це робиться, щоб нівелювати інформацію, пов’язану з провалом операції із затримання вагнерівців.

Таку технологію представники цієї влади використовують не перший день. Але я не думав, що президент Зеленський впаде так низько, що сам візьме участь у цьому процесі. Жодних виразних пояснень про причини тривалого періоду брехні я не почув. Як і пояснення щодо того, чому особисто президент вважає, що ця операція нібито була інспірована іншими державами.

Щодо його взаємовідносин з Ахметовим. З вуст президента пролунав чудовий набір тез.

Був приголомшливий початок, розповідь, від якої холоне кров у жилах – як готувався черговий державний переворот.

І роль головного гетьмана перебрав уже не Порошенко, а Ахметов.

Потім під час п’єси з’ясовується, що сам Ахметов нічого такого не говорив і не готував. Нібито про це говорили лише деякі люди з його оточення з деякими людьми із Росії. Ані імен, ані прізвищ, ані посад президент не назвав. А завершилося тим, що Зеленський зізнався: у держпереворот він не вірить. Чудовий набір – взірець генерації випадкових думок.

Мене, м’яко кажучи, здивувала некомпетентність, яку вкотре виявив Зеленський. У тому числі намагаючись повісити собі на груди скромний орден «вперше в Україні», що він нібито особисто дзвонить та домовляється з американцями щодо постачання вугілля до нашої країни. Тим часом тут нічого нового немає. Такі механізми в Україні відбувається, починаючи з 2016 року. І те, що зараз якимось чином, «неймовірними зусиллями» ця влада намагається вирішити створену нею ж енергетичну кризу, шукаючи компромісів та взаємодій із тією ж ДТЕК – і Зеленський намагається це ставити собі у заслугу – марення сивої кобили.

Я особисто протягом трьох років, бувши чиновником, рік у рік багаторазово брав участь у спільних нарадах, у яких брали участь і представники Кабміну (включно з Міненерго), і представники державної структури Центренерго, і приватний бізнес – представники ДТЕК. Ми розуміли важливість приватного сектору, який (так уже склалися обставини) відіграє важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки нашої держави.

І робити з себе в цій історії Давида, який перемагає Голіафа, – це чергове свідчення повної некомпетентності Зеленського.