Проблема в тому, що ні США, ні ЄС не розуміють де блеф, а де реальні "червоні лінії" від Росії - Олексій Голобуцький

Почався тиждень торгів між РФ із її вимогами "гарантій безпеки" та колективним Заходом. У Женеві вже відбулася зустріч американських та російських представників.

Попереду – раунди між РФ та НАТО, РФ та ОБСЄ.

Росіяни наполягають на своїх позиціях, американці (та й європейці теж) наголошують, що жодних юридичних та інших гарантій щодо того ж таки не розширення НАТО на схід, не вступу туди України чи інших країн – вони давати не мають наміру. Та й про які гарантії може йтися після того, що зробили з Будапештським меморандумом?

Можливо, росіянам вдасться домовитись про обмеження військових навчань у Європі. Або про не розміщення ракет на території України.

Але що натомість? Поки що натомість росіяни лише кажуть, що не нападатимуть на Україну. І що не нападали... Ніби не було ситуації з Кримом та Донбасом.

Вісім років російсько-українського конфлікту, гадаю, цілком достатньо для Заходу, щоб зрозуміти, що являє собою РФ. Тим більше, раніше вона влізла до Молдови та Грузії, зараз – до Казахстану.

До речі, ситуація в Казахстані та російське реагування на неї показали, що немає у РФ якихось планів, стратегій. Відбувається подія – а потім йде реакція російської влади, виходячи із ситуації. Так вони діяли і з Україною 2014-го. Так і будуть, якщо у нас станеться щось на кшталт того, що було в Казахстані.

При цьому незрозуміло, чого самі росіяни хочуть досягти, виставляючи Заходу нереальні вимоги. Путін має міф, ніким не підтверджений, що американці нібито пообіцяли ще Горбачову, ніби НАТО не просуватиметься на Схід. Але після 1997 року не лише країни Балтії, а й вся Східна Європа вступила до НАТО. І що почнуть виходити з Альянсу? І хто їх змусить? Путін? Байден? Маячня…

Чи це спроба підвищити ставки, щоб отримати хоч щось. Чи то спроба налякати Захід, яка не надто спрацювала.

Втім, дипломатія, переговори завжди краще, ніж війна. Тому зустрічатися все ж таки будуть. І якийсь документ, за підсумками цих зустрічей, з’явиться. Щоб і Захід не виглядав таким, що поступився, і Росія зберегла обличчя.

Проблема дипломатії зараз у тому, що ні США, ні ЄС, схоже, не розуміють де блеф, а де реальні "червоні лінії" від РФ.

Чи може бути однією з умов Заходу – реальні зрушення у вирішенні конфлікту на Донбасі? Навряд чи. У росіян чітка позиція – Мінські угоди виконувати у тому вигляді, як вони є. А це не можна здійснити для української влади. До того ж європейці, схоже, не хочуть, щоб американці входили до цього переговорного процесу. Путін же хоче зустрічатися із найсильнішим. А це зараз – США. Ось чи готова адміністрація Байдена домовлятися з Кремлем, незважаючи на опір цьому республіканській партії, своїй власній партії? Здаючи якісь важливі геополітичні позиції задля ефемерного нейтралітету РФ в американо-китайському протистоянні?

Загалом поки ми бачимо переговори заради переговорів. І спробу отримати більш чітке уявлення про те, хто і чого може досягти.

До речі, "червоні лінії", виставлені Росією, відсувалися вже неодноразово. То вони хотіли відповідь протягом тижня, потім двох… Вже місяць минув. Переговори йдуть у різних форматах, зрушень жодних немає. Росіяни після них заявляють своє, представники Заходу – своє.

Скільки це може тривати? Америка навіть за самого миролюбного президента, яким є Байден, не зможе довго терпіти російські витівки. Що, Путін ще раз підведе війська до українського кордону та почне брязкати зброєю, щоб поговорити з Байденом? Раз це спрацювало, два… Але ж це не триватиме знову і знову. Небезпека полягає в тому, що хоч Захід, природно, не хоче повномасштабної війни Росії з Україною, але не може нескінченно грати за правилами Путіна. У стилі: ми зараз погрожуємо, а ви з нами поговоріть, поговоріть... Зрештою, на Заході (не офіційно, звісно), можуть сказати росіянам, що обнаглели: ну, давайте, нападайте. І тоді всі ті пекельні санкції, про які попереджають, стануть реальністю. Як і прискорений вступ до НАТО країн, які раніше цього і в думках не мають.