Чому пішла Ліз Трас і що це означає для України - Олексій Голобуцький

Співзасновник Агентства моделювання ситуацій та політтехнолог Олексій Голобуцький проаналізував, чому Ліз Трасс пішла у відставку з поста прем’єра Великобританії і що буде далі

У четвер, 20 жовтня, прем’єр-міністр Великобританії Ліз Трасс заявила, що подає у відставку. Свою посаду вона займала лише 45 днів. І це, мабуть, для неї ще багато.

Ліз Трасс пішла у відставку з низки причин.

Перша – вона обрала неправильний план стабілізації економіки, водночас запустивши низку процесів, що у результаті обрушили фунт стерлінга. І за найменше йдуть у відставку. Її товариш, який вигадав цей план, голова Казначейства, вирушив у відставку раніше. Але цього виявилося замало.

Друга причина у тому, що Трас – повний антипод свого попередника Джонсона. Вона не любить спілкуватися із пресою. Абсолютно немедійна. У результаті зовсім втратила зв’язок із громадськістю

Третя причина – повна некомпетентність Трас як прем’єра. Вона не має належного досвіду, вона просто не тягнула на цій посаді.

Зараз звучать конспірологічні версії, що Джонсон нібито спеціально перевірив комбінацію із тимчасовим заміщенням себе на Трас. Мовляв, не хочете мене – подивіться, як воно може бути після мене.

Слід розуміти, що у Великій Британії голова партії-переможця парламентських виборів автоматично стає прем’єр-міністром. Оскільки минулі вибори виграли консерватори, їхній голова і очолив уряд. Спочатку це був Джонсон, потім Трас. Зараз варіант – або обрати нового главу, який стане новим прем’єром, або йти на нові вибори. Чому будуть раді лейбористи, але що, зрозуміло, зовсім не потрібне консерваторам.

Тож, гадаю, незабаром ми побачимо нового главу Консервативної партії та нового ж прем’єра. Не виключено, що це буде новий-старий глава та прем’єр, тому що прогнози тут явно на боці Джонсона.

Зараз вибудовується російська пропагандистська лінія, що, мовляв, проблеми у Британії, вибори до Конгресу США, які можуть похитнути позиції республіканців, спільна лихоманка в Європі – через війну в Україні. Яку треба якнайшвидше закінчувати – на російських умовах. Але пропаганда ця настільки відверта і незграбна, а меседжі, закладені в ній, настільки не спрацьовують у демократичному світі, що Кремль не має шансів схилити Захід на свій бік.

Зрозуміло, що для України така політична чехарда в Британії, яка є одним із найпотужніших лобістів у світі, неприємна. Нам краще, щоб там була стабільність, щоби прем’єр був довгостроковий. Але важливо, що британська політична еліта – і консерватори, і лейбористи – так чи інакше підтримуватиме і підтримуватиме Україну. Навіть попри те, що Лондон давно був гаванню російського олігархату та бізнесу.