Будапешт став головним розсадником агентів російської розвідки - Олександр Левченко

Всі друзі москви мають у кремлі одного і того ж боса, розповідає "Телеграфу" історик і дипломат Олександр Левченко

Словенія, Австрія, Хорватія та Словаччина офіційно вислали зі своїх столиць велику кількість російських агентів, які діяли під прикриттям роботи в посольствах РФ. З Любляни, Відня, Загреба та Братислави вислано величезну кількість російських шпигунів, що завдало значної шкоди розвідувальній діяльності москви в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. Лише Угорщина не внесла в список персон нон грата жодного російського агента, будучи єдиним членом ЄС і НАТО, що цього не зробив, а також сусідня Сербія, яка є кандидатом на членство в ЄС, де кремлівські шпигуни почуваються в Белграді, як вдома. А тим часом Будапешт став головним розсадником агентів російської розвідки, які зараз діють з цього міста не лише в Угорщині, а й у всіх сусідніх країнах.

Всі друзі Москви приятелюють один з одним, бо в кремлі мають одного і того ж боса. Віктор Орбан, найбільш лояльний путіну європейський політик, ледь не кожен третій день виступає публічно з проросійськими наративами, щоб допомогти Москві подолати політичну ізоляцію з боку Європейського Союзу через військову агресію та неспровоковану війну проти України. Орбан свого часу домовився з путіним, що коли той окупує Україну, то Угорщина забере українське Закарпаття. Коли плани Кремля щодо швидкої військової перемоги в Україні провалилися, ця божевільна ідея офіційного Будапешта канула у воду.

Але Орбан залишився вірним путіну і веде боротьбу за інтереси москви в ЄС і НАТО. Спочатку він також мав підтримку проросійського лобі в Німеччині та Франції. Але проросійські сили в цих країнах врешті-решт виявили й усунули від прийняття важливих політичних рішень. Однак ​​їм вдалося завдати величезної шкоди, оскільки вони змогли на пів року заблокувати військову підтримку Києва з боку низки європейських країн. Якби Україна отримала ту зброю, яку вона отримає після останнього саміту в Рамштайні, хоча б на півроку раніше, ця війна могла б уже завершитися, а так — попереду бої, важкі і напружені. У перші місяці війни Кремлю вдалося захопити величезні українські території, які тепер необхідно повертати в запеклій боротьбі. Але найголовніше те, що майже в усіх європейських столицях зараз є розуміння: якщо Україна впаде, половина Європи опиниться в небезпеці.

Останні прокремлівські заяви Орбана стосуються того, що він назвав Україну нічийною землею. Цей неук історії ще недавно казав, що в Угорщині нема місця для емігрантів з інших континентів. Мовляв, Європу вже заполонили біженці з нерозвинених країн. Але Орбан просто забув, що історично угорський народ не має європейського походження.

Нагадаю, що коли наприкінці IV століття кочові племена гунів прийшли з азійських рівнин до кордонів сучасної Угорщини, там жили германські племена, які раніше потіснили місцевих кельтів. Ці два народи природно були європейського походження. Але Угорщина також має назву Hungary, тобто земля гунів. Разом із гунами до середньої течії Дунаю та місцевих рівнин прийшли слов’яни з території сучасної України, первісний ареал розселення яких знаходився в межиріччі Дніпра, Вісли та Карпат. Вони були важливим політичним фактором після V століття, коли гуни мусили повернутися назад після смерті свого легендарного вождя Атіли. (Не дивно, що чоловіче ім'я Атіла завжди є одним з найпопулярніших в Угорщині.) Після гунів на ці території з азійських рівнин прийшов інший кочовий народ – авари, які стали панівними. З ними знову прийшла хвиля слов’ян з території теперішньої України як союзного народу. Після цього, коли на початку IX століття франки повністю знищили аварів, слов'яни отримали свій історичний шанс домінувати на Дунайській рівнині і південніше на Балканах. Але за короткий час на Середнє Подунав'я прийшли племена угорців, вихідців з південної частини Західного Сибіру. Тут вони створюють свою етнічну державу.

Тому Москва тривалий час грала з історичними почуттями Будапешта щодо того, що угорці переселилися до Європи з нинішньої території РФ. Для угорських політиків аргументом є якісь історичні почуття, але найголовніше – фінансова підтримка, на яку Кремль ніколи не шкодував грошей. Але така вада властива не лише Віктору Орбану. Після візиту президента Хорватії Зоран Міланович у Будапешт, він разом з Орбаном також висловився на користь ідей Кремля. Москва шукає загострення ситуації навколо Косова, щоб відвернути увагу від України, і тут прийшла допомога з Пантовчака (місце розташування президентської адміністрації). За словами президента Хорватії, міжнародна спільнота "вкрала" Косово у Сербії. І це нібито відкрило інші проблеми, тому росія мала відреагувати і забрати Крим. І зараз нема шансів, що Україна поверне півострів. Звісно, ​​гучні оплески пролунали з Москви, адже хорватський високопоставлений політик жодного разу не засудив спробу росії анексувати український Крим, а також російське вторгнення та неспровоковану війну проти України.

Нагадаю, що Крим був окупований російською армією наприкінці лютого 2014 року, а через два тижні під дулами автоматів там пройшов псевдореферендум про вихід зі складу України. Такого цирку не було навіть в жодному африканському бантустані, але для Зорана Мілановича, який закінчила юридичний факультет у Загребі — це нормально. Україна не визнала Косово, тому не дивно, що нарешті президент Сербії Вучич також заявив, що не визнає російської окупації Донбасу та Криму. Однак на Пантовчаку слухають іншу музику. Якщо Орбана, етнічне походження якого — з Сибіру, ми ще можемо якось зрозуміти, чому він має проросійські погляди, то хорватів, чия прабатьківщина знаходиться в західній частині нинішньої України (і під такою назвою вони жили до початку XII століття на українських територіях у складі другої Київської держави), — нам ніяк не збагнути. Але, здається, вирішальну роль тут відіграє ще один фактор і явно не історичного характеру.