Пастка для росії: у новій резолюції ООН закладено міни сповільненої дії - Ігар Тишкевіч

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевич спеціально для "Телеграфу" — про завуальований сигнал агресору

Генасамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила 122 голосами резолюцію про співпрацю з Радою Європи. Сама резолюція належить до розряду "чергових". І ООН, і РЄ є одними з найстаріших міжнародних організацій. Відповідно, в умовах загальної кризи, спричиненої російською агресією проти України, така резолюція є важливою. Щоб продемонструвати, серед іншого, ефективність та налаштованість на продовження роботи як ООН, так і Ради Європи.

Цікаво, що в преамбулі до декларації "зашита" чи то пастка, чи міна сповільненої дії для росії. Там йдеться про агресію рф щодо України та раніше – щодо Грузії, що також важливо. Відбувається констатація агресивної політики росії як такої, причому із зазначенням, що все почалося набагато раніше, ніж 2022-го чи 2014-го.

Значна частина держав, враховуючи, що документ є досить об’ємним, голосували саме за резолюцію про співпрацю між ООН та РЄ.

Природно, що проти висловилися росія та її найближчі союзники – Білорусь, Сирія, а також Демократична республіка Конго та Нікарагуа, які приєдналися до них. Зробили вони так, бо або не мають стосунків із Радою Європи, або мають, але дуже натягнуті. Другий мотив — тому що згадувалася агресія рф.

Цікаво розглянути країни, які могли б утриматися (а утрималися 18, зокрема Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, Іран та ПАР), але вирішили підтримати резолюцію. Серед таких – Китай. І такий його крок – це сигнал Москві, яка продовжує ядерний шантаж тощо. Подібне не вкладається у розуміння Китаю про шлях до завершення війни.

Якщо говорити про Індію, Туреччину, Бразилію та інші "нейтральні" держави, які також підтримали цю резолюцію, така позиція ситуативна — у відповідь на російський шантаж по зерновій угоді. Тут росія посилає свій сигнал, їй посилають свій.

Але найцікавіша позиція Казахстану та Вірменії, які раніше або утрималися б, або проголосували на боці росії. Але не зараз. Нагадаю, що обидві ці країни – союзники росії з Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ, куди зараз входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, росія, Таджикистан). А у пункті договору ОДКБ є стаття про реакцію у разі агресії проти одного з учасників. І теоретично росія може спробувати педалювати цю тему. У разі контрнаступу України є велика ймовірність, що ЗСУ увійдуть на тимчасово захоплені рф території Донбасу (т. зв. "днр" і "лнр") або Криму. Нехай не звільнять все відразу, але деокупують хоча б частково. Те саме стосується частини Запорізької та Херсонської областей, які зараз перебувають під контролем загарбників. І вписані у конституцію рф як частина росії.

Не можна виключати і те, що ЗСУ зроблять тактичні заходження у необхідні їм місця через міжнародно визнану територію росії. У такому разі Кремль може спробувати масштабувати конфлікт. Закликати союзників ОДКБ допомогти.

А що ж зараз роблять Казахстан та Вірменія? Підтримують резолюцію ООН, яка хоч і не стосується безпосередньо війни росії проти України, але де прописано таке визначення як "російська агресія". Тобто ми маємо ситуацію, коли дві країни — союзниці Росії з ОДКБ визнали, що в поточній війні агресором виступає саме росія. І це означає, що можливі спроби росії педалювати тему агресії проти неї, якщо щось піде не так, не матимуть сенсу. Тому що з погляду зовнішньої політики Казахстану та Вірменії щодо України та Грузії саме росія — агресор. Адже саме так зазначено у підтриманій ними резолюції.

Відповідно, можна говорити про те, що росії надіслано завуальований сигнал про марність у рамках війни проти України апелювати до статуту ОДКБ.