Високі шанси на успіх, але не зараз: що очікувати від Реброва на чолі збірної України - Андрій Синявський

Редактор рубрики "Спорт Телеграф" Андрій Синявський розмірковує про те, як виступатиме національна команда України за нового головного тренера Сергія Реброва.

Довгоочікуване призначення легендарного ексфорварда новим керманичем синьо-жовтих відбулося. Сергій Ребров прийняв збірну України в розпал відбору на Євро-2024, потрапити куди, як головну мету нового тренерського штабу озвучив президент УАФ Андрій Павелко.

Лише диво допоможе Україні потрапити на Євро-2024

Вже можна констатувати, що шанси на виконання цього завдання в наставника та його команди вкрай малі. В одній кваліфікаційній групі разом із Україною грають фіналісти минулого чемпіонату Європи Англія та Італія, які за класом на голову сильніші за синьо-жовтих. Не кажучи вже про іншого непростого суперника нашого відбіркового квінтету — Північну Македонію, яка не пустила італійців на ЧС-2022.

Останнє може вселяти і певний оптимізм, адже якщо це вдалося не найсильнішій балканській збірній, то чому б Україні не потіснити чинного чемпіона континенту. Тим не менш, швидше за все, та невдача була винятком із правил, і вихід Італії до фіналу чотирьох Ліги націй минулої осені лише підтверджує те, що "Скуадра Адзурра" явно не переживає кризу. Тому на вихід підопічних Реброва до фінальної частини континентальної першості навряд чи варто розраховувати.

Головні виклики для Реброва

Безперечно, ніхто з українських функціонерів не наважиться сказати подібне, особливо на початку кваліфікації на Євро-2024, де збірна провела лише один матч, який програла на виїзді Англії (0:2). Але те, що контракт із новим наставником підписали до літа 2026 року, скоріше вказує на те, що стратегічне завдання Реброва інше, а саме — вивести команду на чемпіонат світу 2026 року. І те, в якому стані вона зараз перебуває, лише підтверджує це.

По-перше, збірна України переживає зміну поколінь і кваліфікація на континентальну першість обіцяє стати останньою для її старожилів Андрія Ярмоленка, Тараса Степаненка та Сергія Сидорчука, які все ще відіграють ключову роль в команді, але при цьому вже не демонструють колишню форму на стабільному рівні. Тому Реброву потрібно буде оновити її кістяк, аби розраховувати на успіхи в майбутньому.

По-друге, ціла низка лідерів збірної і тих, хто покликаний ними стати, або серйозно здали, або переживають спад ігрової форми. Так, Роман Яремчук втратив себе в "Брюгге", Руслан Маліновський не має регулярної ігрової практики в "Марселі", а Михайло Мудрик поки що не може закріпитися в "Челсі". Тут Реброву необхідно постаратися привести їх до тями, щоб вони знову повірили в себе і перенесли цю впевненість на виступи в своїх нинішніх чи майбутніх клубах.

По-третє, низка ключових футболістів переживають деградацію через сильне падіння рівня української Прем’єр-ліги. Він і так був невисокий до повномасштабної війни, а тепер впав ще сильніше. Це позначається на прогресі найбільш ймовірного наступника Яремчука в центрі атаки Артема Довбика та Миколи Матвієнка, які вирішили продовжити контракти з "Дніпром-1" та "Шахтарем" відповідно. Тому якщо ці гравці найближчими роками все ж таки не змінять клуби, то Реброву потрібно буде знайти їм якісну заміну.

Нарешті, по-четверте, всю цю проблемну компанію футболістів новому тренеру потрібно об’єднати в згуртований колектив і повернути в її гру зрозумілий стиль та більш агресивну гру в атаці після незрозумілих експериментів його попередників Олександра Петракова та Руслана Ротаня.

Стратегічне завдання Реброва – потрапити на ЧС-2026

Втім, окрім викликів, є й підстави вірити, що Реброву вдасться створити непоганий колектив та здобути путівку на ЧС-2026. По-перше, це прогрес тих легіонерів, які вже визначають гру збірної України — Віктора Циганкова в "Жироні", Віталія Миколенка в "Евертоні" та Іллі Забарного в "Борнмуті".

По-друге, це наявність нового покоління талановитих футболістів, які здатні замінити старожилів і тих їхніх партнерів по команді, які здали — Георгій Судаков, Артем Бондаренко, Дмитро Криськів, Назар Волошин, Максим Дячук та інші.

По-третє, в міру затягування війни та деградації УПЛ все більше молодих талановитих гравців шукатимуть щастя за кордоном та прогресуватимуть в більш сильних чемпіонатах, що дозволить Реброву знайти нових футболістів в основний склад збірної.

Таким чином, відбір на Євро-2024, швидше за все, буде використаний новим головним тренером та його штабом для розуміння, довкола кого будувати команду, а також для безпосереднього оновлення збірної, після чого вже в кваліфікації на чемпіонат світу ми зможемо побачити той колектив. який хоче бачити Ребров під своїм керівництвом.

Якщо новий наставник упорається з викликами та скористається можливостями, про які йшлося вище, збірна України має непогані шанси пробитися на мундіаль 2026 року. Тренерська майстерність і досвід Реброва точно дозволяють на це розраховувати.