Роман Скорпіон: Українська пісня опинилася в тренді, але дивно, що довелось так довго розкачуватись

Український співак, автор хітів "Поцілую", "Закохався", "З мільйонів одна" Роман Скорпіон в ексклюзивному інтерв’ю "Телеграфу" розповів, коли вийде нова відеоробота, чи не ображається на порівняння з Олегом Винником і чому не виставляє напоказ особисте життя.

Для довідки: Роман Романович Шупяк (псевдонім Роман Скорпіон) народився 9 листопада 1990 року в Миколаєві Львівської області. У шість років із родиною переїхав в село Ясениця-Замкова Старосамбірського району. В родині було шестеро дітей. Батько залишив сім’ю, коли Роман був школярем. Згодом від хвороби померла мати. Роман закінчив Самбірське училище культури за класом хорового диригування. В студентські роки почав писати пісні, працював на культурних заходах. Перший сольний концерт дав у 2013 році.

- В Україні чимало співаків, стати впізнаваним нелегко. Що потрібно для того, щоб, як кажуть, пробитися? 

- Шляхів стати артистом дуже багато. Кожен обирає той, який йому підходить. Якщо взяти мою точку зору, то треба просто робити те, що подобається. Слід рухатися не за тим, що хочеш стати відомим. От станеш відомим, а далі що? Ти повинен займатися своєю справою, отримувати задоволення і розвиватися. Тоді ціль сама до тебе прийде. Я йшов за своїм внутрішнім голосом. Він завжди є тим самим маяком для кожної людини.

- Яку роль у вашому успіху зіграло те, що ви є автором і композитором?

- Пісні ніби самі приходили до мене. Наприклад, пісня "Поцілую". Я просто готував на кухні, й прийшла та мелодія. Написав пісню, хоча нічого такого для цього не робив. З часом я прийшов до думки, що моєї особливої заслуги тут немає. За все, що в мене є, я дякую Богові. Це його заслуга, Бог дав мені такий дар, за допомогою якого я маю можливість дарувати людям музику, яка торкається їхніх сердець. Все відбувається природньо. Немає якоїсь схеми чи системи, як і що потрібно робити.

 

- Чи брали ви участь у кастингах до талант-шоу? Бо інколи виконавці отримують першу популярність саме там. 

- В наш час є дуже багато проєктів, які дозволяють артистам заявити про себе. Але ми живемо в 21 столітті, технології пішли вперед, є Ютуб, ТікТок або Інстаграм. Стати відомим зараз нескладно. Якщо виконавець відчуває, що треба піти на талант-шоу – нехай. Але можна показати свій талант і через ті ж соцмережі. Якщо гарно щось виконаєш, то обов’язково знайдеш перших 10-100 слухачів. Одразу знаменитими на весь світ ніхто не стає. Це нормальний шлях. І він здається мені найцікавішим, бо ти поступово набираєшся досвіду. Проєкти запалюють зірок, дають їм пізнаваність. Але, на превеликий жаль, молоді виконавці, які стають артистами за 5 хвилин, не готові до тієї уваги, яка до них приходить. Спочатку їх показують по телевізору, а потім вони їдуть в маршрутці, де всі пізнають їх. Моя думка: краще проходити все поетапно і збирати свого глядача, який розвивається разом із тобою.

- Чи вважаєте себе популярним?

- Впізнаваним? Так. Популярність – відносне для мене слово. Так, люди впізнають мене, але я до того дуже спокійно ставлюся.

- На вулицях часто пізнають?

- Так. І на базарі в мене є свої бабуськи, в яких щось купую. Колись я ходив в окулярах, кепці, й було таке відчуття, що живу скритим життям. Потім я зрозумів, що це не в професії проблема, а у ставленні до неї. Так, якщо в тебе професія артист, то тебе показують по телевізору. Але це не означає, що ти не такий же самий, як якийсь менеджер, адміністратор, продавець чи двірник. Вони просто роблять свою роботу.

"Задача моєї творчості – нести людям щось хороше і прекрасне"

- Ви співаєте з дитинства? 

- Я з дитинства люблю музику. Змалечку співав, мені подобалося, я від цього отримував задоволення.

- Пам’ятаєте, коли вперше замислилися про те, що станете артистом?

- Пам’ятаю, як дивився телевізор, коли хтось виступав, бачив ці овації… І розумів, що десь воно близьке, мені цього хочеться. З тих пір я почав робити те, чим я займаюся по сьогоднішній день. Ще зі школи я розумів, що музика, напевно, буде справою мого життя.

 - Писали тоді пісні?

- Я би не назвав це піснями, скоріше, пережитими емоціями, які фіксувалися на папері. Це були свого роду вірші. Вже з часом, коли пішов в училище культури, то музика і слова стали приходити до мене одночасно.

- А чи пам’ятаєте, про що була ваша перша написана пісня?

- Це були вірші, які зараз є в пісні "Так сильно". 

- Ви сам є для себе продюсером. Чому так вирішили? Чи шукали продюсера колись? 

- Як співає Віктор Павлик: "Це сталося само собою". Я не скажу, що ставив за ціль знайти продюсера.

- Вам комфортно самостійно керувати?

- В мене є велика команда, яка разом зі мною займається справою мого життя. Вісім людей – це основний склад, який гастролює, не рахуючи музикантів. Якщо брати їх, то це ще 4-5 осіб. 

- Яку пісню вважаєте доленосною у своїй музичній кар’єрі?

- Кожна пісня є доленосною, бо задача пісні – торкнутися серця людини, зробити слухача щасливішим або дати можливість пережити ті чи інші емоції. Якщо взяти пісні, які принесли мені популярність — це "Поцілую", "Закохався". Але доленосною є кожна. Мені неважливо мати мільйонні перегляди, ми не ставимо собі це за ціль, а просто органічно робимо з командою те, що подобається. І судячи з коментарів – це вдається.

- Ви читаєте коментарі?  

- Читаю, знаходжу для цього час. Якраз нещодавно я був на зйомках шоу "Співають всі", де разом з колегами по цеху ми обирали найкращих співаків нашої країни. Саме там мені вдалося з багатьма обговорити тему творчості. Тож думки зі всіма зійшлись: артисти переглядають коменти, які фани залишають під відео в Ютубі або під постами в соцмережах. Інша справа в тому, що не всі прислуховуються до них. Я читаю, мені цікаво, що пишуть люди. Так, я не сприймаю це близько, бо в кожної людини є своя думка. Прислуховуюся, якщо людина може звернути мою увагу на щось, якщо коментар насправді професійний. Отримую й багато слів вдячності, мені приємно. 

- Хейту, мені здається, у вас небагато.

- Коли робиш те, що йде від твоєї душі, то це так і сприймається. Коли виходить хейт? Коли йдеш наперекір самому собі. Ми можемо це не признавати, але так і є. Дехто робить щось, аби спровокувати і набрати того хейту. Мені цього не треба. Задача моєї творчості – нести людям щось хороше і прекрасне.

- "Мамо, я закохався" – одна з найпопулярніших у вашому доробку. В чому її успіх, як думаєте?

-Ця пісня перероблялася п’ять чи шість разів. Постійно щось було не так. Мені зі студії кажуть: "Вона крута, сильна, супер". А я у відповідь: "Мені не йде, не заходить". І не могли зрозуміти причину. Але коли був готовий варіант, вже фінальний, то я послухав і сказав: "От тепер я кайфонув". Це і є секрет. Пісня має тобі зайти. Ти маєш сам від неї отримати задоволення, заслухати до дірочок.

- А буває, коли пісня створюється на одному диханні?

- Таким був дует з Тонею Матвієнко, не робили ніякі правки. Це було органічно, результат говорить сам за себе. Більше 2 мільйонів переглядів на Ютубі, нещодавно вийшов ремікс, який також активно заходить на майданчиках і денсових радіостанціях. 

- Щодо дуету з Тонею. Там вам у соцмережах закидають, мовляв, куди Арсен Мірзоян дивиться, бо ви така гарна пара. Які у вас відносини зі співачкою? 

- У Тоні й Арсена - щаслива сім’я, а у мене з Тонею вийшов гарний дует.

- А ви знайомі з Арсеном?

- Так, ми знайомі особисто. Тема про почуття між нами з Тонею, це, звісно, чутки. Я ніколи собі навіть у думках не дозволяю лізти в чужу сім’ю. У нас творчий дует. Якщо люди бачать у роботі двох творчих людей якісь стосунки, почуття, то однозначно вони є – бо не може вийти пісня без тих почуттів. Але ці почуття про дружбу, про синергію в творчості.  

 

- Ще якихось дуетів очікувати найближчим часом?

- Я думаю, все попереду. Як кажуть, я відкритий до різних творчих проєктів та експериментів.

- Над чим працюєте зараз? Коли чекати альбом? 

- Зараз працюємо над альбомом. Думаю, в листопаді зробимо презентацію. Подивимося, як все буде складатися.

- Коли ваші фани можуть очікувати на новий кліп?

- Залишимо інтригу? Обіцяю, коли буде новий кліп, я обовʼязково розповім своїм фанам!

"Я не бавлюся в шоу-бізнес. Для мене це справа за покликом душі"

- Ви принципово пишете та співаєте лише українською мовою? 

- Українська пісня за останні декілька років опинилася в тренді. Це дуже дивно, в тому плані, чому так довго треба було розкачуватися. Ми живемо в Україні, ми – українці. Для мене дивно та трохи дикувато, що українська пісня в Україні ставала трендовою після якихось особливих подій. Але радію, що з кожним днем якісної української музики стає все більше. Наша країна має чим гордитися. Багато цікавих українських виконавців створюють талановиті колаборації, роблять кавери на народні пісні, даючи їм новий подих, мене це тішить.

- Чого на вашу думку, не вистачає сучасній українській естраді?

- Мені, якщо чесно, не вистачає здорової конкуренції. Є багато талановитих артистів, які ще тільки починають свій творчій шлях. Їм, звісно, на перших порах складно ставати в один ряд з топовими артистами, але вони також мають права конкурувати з уже більш відомими виконавцями. Справа в таланті та можливості робити прекрасне для людей своєю творчістю, а не в топовісті інших артистів. 

- Чи мрієте про якісь нагороди?

- Всі нагороди до тебе прийдуть рано чи пізно, якщо мають бути твоїми. Кожна нагорода завжди знаходить свого власника за його працю. Я завжди тішуся, коли мене відзначають в певних заслугах. Якщо казати про великі нагороді, я знаю, що всьому свій час, і коли я чесно та заслужено отримаю таку нагороду — буду тільки радий! Але зазнаватися не буду (сміється. – Авт.).

- Наскільки ви впевнено себе відчуваєте в українському шоу-бізнесі?

- Я роблю те, що мені подобається. Чи бавлюся в український шоу-бізнес? Ні, бо якщо ти займаєшся справою, яка приносить людям задоволення, маєш можливості допомагати іншим людям, тобі не потрібно бути якоюсь значимою особистістю в українському шоу-бізнесі й чекати, щоб тебе прийняли всі одразу. Головне робити своє, рано чи пізно всі тебе покличуть. Чи я там твердо стою? Я стою твердо на своєму місці. Для мене найголовніший фундамент – духовний, який я вибудовую. Все інше – додаток.

- Без перебільшення можу назвати вас "артистом-королем весіллів", бо ваші пісні там лунають дуже часто. Коли починали свій творчий шлях, то передбачали, що ваш репертуар буде затребуваним саме під час таких подій?

- Мені це приємно, однозначно. Що це буде настільки активно – ні, не передбачав. 

- Ви й самі часто виступаєте на весіллях. Чим виступ на такому заході відрізняється від звичайного концерту?

- Під час виступів на весіллях спостерігаєш, як зароджуються сім’ї, створюється ось це поєднання сердець. І бачиш, наскільки це є чесно: кохання, любов чи просто гра, відчай. Інколи бачу, що люди один одному не підходять. Це відчувається дуже сильно. Навіть деколи приходжу після весілля і кажу команді: "Вони ж разом не будуть". Але я завжди даю певний меседж, коли стою перед молодими. Говорю, що все в їхніх руках, можна як збудувати, так і зруйнувати. Деколи тішишся, як вміють молоді на весіллі відпочивати, насолоджуватися цим прекрасним моментом в їхньому житті. А є молодята, які просто грають не свою роль. Маєш можливість спостерігати різні моменти. Трапляється, коли наречена ревнує молодого, бо дівчати з балету вийшли на сцену. І думаєш: "Ти ж красива, чому така невпевнена в собі?"

- А за що любите концертні виступи?

- На концерти їду з великим задоволенням, бо розумію, що маю багато що сказати своїми піснями. В мене є люди, які по 20 разів приходять на концерти. От у Трускавці жіночка каже: "Я у вас 20-й раз на концерті, дочка 21-й, зять, правда, тільки 4-й". Це приємно чути, розумієш, що творчість торкається їхніх сердець. Тому поспішаєш на ці гастролі, хочеться ділитися емоціями і переживаннями, змістом, який вкладаєш в пісні. Слід для себе зрозуміти і дати відповідь на питання, що саме хочеш донести своєю творчістю. Якщо це творчість для заробляння грошей — це неодмінно приведе до розчарування. Ти будеш заробляти мільйони, якщо пощастить, але не матимеш внутрішнього комфорту і щастя. 

- Що саме ви транслюєте за допомогою своєї творчості?

- Моя творчість несе в собі заряд прекрасної, світлої енергетики, в кожній пісні закладний код любові. Ціную і спілкування з глядачами між піснями. Якось під час репетиції наш технічний менеджер сказав після мого виконання пісні "Давай будемо разом": "Знаєш, скільки років з тобою їжджу, слухав цю пісню, але тільки зрозумів, який глибокий зміст у ній закладено". На що я відповів, що, значить, настав для цього час. Ймовірно, раніше людина не розуміла сенс пісні, бо не було певних прожитих емоцій. І про це я розповів на сцені глядачам. Мовляв, сьогодні хтось із вас, як мій менеджер, потребує саме цієї пісні, можливо, отримає потрібний поштовх у своєму житті. Бо ми можемо прийти на концерт для того, щоб відпочити, забутися, а насправді виходимо із своїм висновком, отримуємо відповідь на питання, яке довго цікавило.

- Чи не набридло вам, що вас порівнюють із Олегом Винником? 

- Мені не набридло, тому що я знаю, хто такий Роман Скорпіон.

- А дует не хотіли би з Винником?

- Ой, оці "хочунки"… Все має бути органічно, легко, спокійно, невимушено. Час покаже.

- Багато хто знайомий з вашими піснями, але не завжди знає автора. Як ви плануєте це змінювати? Чи це вже змінюється?

- В цьому житті все є так, як треба. Якщо на сьогодні хтось впізнає чи не впізнає – значить так має бути. Значить, я готовий до того рівня, на якому я є. Прийде час і буду готовий до іншого. Тим паче, хтось прочитає це інтерв’ю і також дізнається про моє життя та творчість! Сарафанне радіо ще ніхто не відміняв (сміється. – Авт.)!

- Ви, як зазначали, взяли участь у шоу "Співають всі". Розкажіть про враження. 

- Мені тішить, що я побачив багато артистів без тих обладунків та сценічних образів, а просто такими, які вони є. Люди можуть і мають бути собою. І хочеться, щоб наш шоу-бізнес, та й взагалі люди не одягали ті захисні маски на обличчя та не закривалися від світу. Будучи на проекті я побачив відкритість, дитячу щирість артистів, це безцінно. Тож отримав задоволення від спілкування з колегами. 

"Моя творчість — для публіки. А моє особисте життя — для двох"

- У вас так багато пісень про кохання. Ви взагалі влюбливий? 

- Так, я влюблива людина. Вважаю, що це є нормально.

- А пам’ятаєте своє перше кохання?

- Це було шкільне кохання, таке хвилююче, трепетне. Перший раз відчуваєш ті мурашки, не знаєш, що з тобою твориться, серце вискакує з груді… Воно було невзаємне, але все одно спогади приємні. Я робив подарунки, сюрпризи, зізнавався в любові.

- Зараз ваше серце вільне? Чи вже знайшли "з мільйонів одну", як ви співаєте?

- Не маю звички ділитися подробицями особистого життя. Насамперед я артист, ділюся з людьми своєю творчістю. Я нічого не приховую, але не відчуваю якоїсь потреби щось показувати чи доказувати, робити селфі, де ми цілуємося… Це є наше щастя. Для чого його виносити на публіку? Я проти любові для камер. Як показує досвід, щастя любить тишу. Моя творчість — для публіки. А моє особисте життя — для двох. Ми якось самі розберемося (сміється – Авт.).

- Ваш батько неочікувано пішов із родини, ви казали, що це було болісно. Як вважаєте, цей етап у вашому житті зробив вас різко дорослим? Як кажуть, забрав дитинство. 

- Колись у мене був період, що я на тата ображався, думав, чому він так поступив. Але потім я зрозумів, що він так зробив – тому що так зробив. І стати суддею для тата я не беруся. Завжди за нього молюсь так, як і за маму. У Бога був на мене такий план, щоб якимось чином я пройшов цей етап, і він мені в тому всьому допомагає, вірю в це.

- Ви обрали для псевдоніму ваш знак зодіаку. Чому так вирішили? Вірите гороскопам? 

- Псевдонім створив ще в училищі культури. Вибрав такий, бо по знаку зодіаку Скорпіон. Сказати, що я вірю в гороскопи, не можу. Характер людини залежить від того, як вона розвивається, вчиняє за совістю чи ні.

- Бачила у вас в Інстаграмі, як граєте у гольф. Чим полюбляєте займатися у вільний час?

- Люблю активно проводити вільний час. Гольф спробував вперше. Зазвичай займаюся плаванням, спортом, люблю турніки та бруси. Тож стараюся усіляко розвивати своє тіло, бо воно – храм нашої душі.

- Тобто для вас важлива гармонія духовного і фізичного?

- Так, це основа. Днями мав дискусію про те, до чого приведе нас технологічний розвиток. Моя особиста думка така, що якщо паралельно з наукою не буде духовно розвиватися людство, то слід чекати чогось дуже поганого. Коли людина розвивається духовно, то розуміє, що може робити, а що – ні. Звідки появлялися всі ті війни? Через те, що люди не були духовно розвинуті. Тож має йти паралельно духовність і розвиток технологій, тоді буде гармонія, баланс, а не егоїзм на першому плані.