Міс Україна Олександра Яремчук: "Я вважаю себе красивою, але, як і у всіх дівчат, є свої таргани у голові"

Переможниця 30-го Національного конкурсу краси "Міс Україна 2021" зізналася, як карантин вплинув на її рішення взяти участь у відборі 

Минулого тижня у Києві відбувся фінал головного в країні конкурсу краси — "Міс Україна 2021". Почесне звання отримала 22-річна Олександра Яремчук, а це означає, що дівчина представлятиме нашу країну на міжнародному конкурсі "Міс світу". Ексклюзивно для "Телеграфу" красуня розповіла про враження від перемоги, залаштунки конкурсу та плани на майбутнє.

- Ви родом із Вінницької області, так? А звідки саме? 

- Я з міста Калинівка.

- Часто буваєте у рідних краях?

- Коли я поступила в Київ, то перші два роки, напевно, кожного тижня приїжджала на вихідні до батьків. Із часом у мене з’явилися тут друзі, коло спілкування, і я приїжджаю десь 2-3 рази на місяць.

- Яким пам’ятаєте ваше дитинство? З якої ви родини?

- В мене було дуже щасливе дитинство. Все літо проводила в селі у бабусі з дідусем. Батьки в мене чудові, звичайні люди. Росла завжди в турботі та любові. Я одна дитина в сім’ї, тому про мне завжди піклувалися максимально.

- Ким мріяли стати в дитинстві?

- Ой, ким я тільки не мріяла стати (сміється. – Авт.). І актрисою, і перукарем, колись навіть хотіла мати свій власний салон краси. Я полюбляла робити всім зачіски – і гостям, і батькам, і друзям.

- Тоді можемо казати, що до краси вас ще з дитинства тягнуло. А коли почали шлях у модельній сфері? Коли вперше закралася така думка чи, може, хтось порадив йти в модельну індустрію?

- В мене не було прям такої мети – стати моделлю. З дитинства я була дуже худенькою. І мама, і вчителі мені казали, мовляв, погляньте на неї, модель-модель-модель. Але я ніколи не думала про це. Та коли приїхала в Київ і поступила в університет (Київський національний економічний університет, спеціальність "Менеджмент бізнес-організації". – Авт.), вирішила спробувати піти в модельне агентство. Це був перший курс. І так почалися деякі зйомки, працювала хостес. Але це було скоріше як хобі, а не професія.

- Вважаєте себе красивою?

- Я вважаю себе красивою, але як і у всіх дівчат є свої, можна так сказати, таргани у голові (сміється. – Авт.). Тобто якісь маленькі комплекси, які намагаюся з часом розвіювати.

- А за високий зріст чи худорлявість у школі не буліли?

- Ні, в мене був дуже хороший клас, добрі відносини з однолітками. Вчителі завжди казали, що я дуже худенька , "майбутня модель". Але в мене і батьки такої худорлявої статури, тож гени взяли своє.

- Читала, що ви займалися більше 10 років танцями. Що це за стиль?

- В 7 років, коли я була в першому класі, бабуся відвела мене на народні танці. В Калинівці є ансамбль народного танцю. З ним ми подорожували, побували в різних містах, в тому числі за кордоном.

- Танцювальний досвід допоміг у подальшій модельній діяльності?

- Так, бо танці, насправді, це важко. Багато репетицій, потрібно спілкуватися з колективом, у всіх поїздках ти перебуваєш без батьків і маєш бути самостійною. Це дуже сильно дисциплінує.

- Чому вирішили піти на конкурс "Міс Україна"?

- Я взагалі не думала про цей конкурс. Коли переїхала в Київ, то головним для мене було отримати вищу освіту. У пріоритеті був мій розвиток як особистості. Хоча мені пропонували взяти участь, писали кастинг-менеджери близько трьох років, але на той момент мої цілі трішки відрізнялися. Тому я відмовляла. Але цього року під час пандемії вирішила спробувати свої сили.

- Тобто це карантин вас підштовхнув?

- Так, бо в період пандемії всіх закрили вдома, я думала, чим займатися, пройшла одні курси, інші… (сміється. – Авт.). І тут мені знову написав кастинг-менеджер. Я подумала, чому би не спробувати себе — і подала анкету.

- Чого очікували від конкурсу? З якими труднощами стикнулися?

- Я навіть не очікувала, що стану "Міс Україна"! Подавала заявку, щоб отримати нові емоції та знайомства, перебороти свій страх сцени і публіки. Я займалася танцями, але це завжди було в колективі. А тут – потрібно показати свою особистість. Думаю, навіть було видно, що на сцені я дуже соромилась. Тож у такий спосіб планувала перейти певний бар’єр і подолати страх публічності.

- Головні риси, які мають бути у переможниці "Міс Україна", на вашу думку?

- Доброзичливість, лідерство, добре серце, можливо, любов до тварин. Я дуже люблю тварин і вважаю, що це один із важливих критеріїв для людини.

- Що особисто для вас значить титул "Міс Україна"?

- Нові можливості. Цей титул допомагає реалізувати себе, а з реалізацією, можливо, прийде допомога інших. Адже титул це не тільки про красу, а і про розум, благодійні вчинки. І я вважаю, що це серйозна відповідальність і мотивація для самовдосконалення.

- Що потрібно для перемоги у цьому конкурсі, як вважаєте? Чи достатньо лише краси?

- Краса – дуже суб’єктивна. Потрібно дивитися в комплексі, я вважаю. Як дівчина спілкується, які в неї стосунки з батьками, особисті риси характеру, враховується її благодійний проєкт…

- Щодо благодійності – розкажіть трохи про ваш проєкт.

- Мій благодійний проєкт повʼязаний з містом Вінниця і спрямований на покращення умов у пологовому будинку. Мовиться про встановлення кондиціонерів для зволоження, обігріву та охолодження приміщень, бо пологовий будинок розташований у максимально спекотній зоні. Коли я поговорила з головним лікарем, то зрозуміла – це актуальна проблема. Особливо під час ковіду. Так, в пологовому будинку тільки два поверхи для вагітних жінок, один з яких зайняли вагітні жінки з ковідом. Тому всіх, хто не перехворів, перемістили на один поверх. А там не дуже гарні умови. Мало повітря, а зараз ще і холодно, бо опалювальний сезон починається лише в кінці жовтня. Я зайшла і побачила, як жінки після пологів сидять утрьох в одній кімнаті, біля них чоловіки в пухових куртках, а їм треба бути в халатах. Це максимально незручні умови. Я за комфорт для жінки та здоров’я дитини. Хотілося би продовжувати втілювати цей проєкт і в інших містах. Коли я була в таборі (йдеться про табір підготовки до фіналу конкурсу "Міс Україна" – Авт.), то дізналася про гарні ідеї інших дівчат. Можливо, візьму на замітку одну з ініціатив і буду розвивати благодійний проєкт разом із тією дівчиною.

- Не можу не спитати про думку, що побутує в суспільстві. Мовляв, на подібних заходах завжди є домовленості та можна купити корону. Як прокоментуєте?

- Це такий стереотип, який виник, мені здається, дуже давно. Зараз конкурс набрав таких масштабів, вийшов на новий рівень. У нас 30-річчя конкурсу, нова корона за 3 мільйони доларів. Ну як дівчинка з маленького міста, зі звичайними батьками, може купити собі корону? Це просто нонсенс. Всі запитують, але в мене навіть немає відповіді на це питання, бо подібне просто неможливе.

- Якщо корону як приз ви зберігатимете рік, то 500 тисяч гривен – це вам. Куди плануєте витрачати ці кошти?

- Насамперед – це мій благодійний проєкт, який я буду розвивати цього року, безпосередньо перед конкурсом "Міс світу". Це одна з обов’язкових умов. 

- Розкажіть, як складалися відносини між учасницями? Конфлікти були?

- В нас були дружні стосунки. Звісно, на репетиціях інколи могли посваритися. Віце-міс Луїза сказала, що я – перфекціоніст. Якось всі не стояли рівно за лінією, і я всіх поправляла (посміхається. – Авт.). Але за вечерями у нас була дружня атмосфера, ми обговорювали всі моменти, сміялися, підтримували одна одну, та будемо продовжувати спілкуватися з дівчатами. Табір нас здружив.

- Не можу не зачепити один скандальний момент. Організатори казали, що на початку відбору стикнулися з дефіцитом конкурсанток, які мали б гарну репутацію. Зокрема не були замішані в ескорті. Як ви гадаєте, чому виникла така проблема? Чи дійсно багато гарних жінок обирають подібні способи заробітку? Як ви до цього ставитеся?

- Я нікого не осуджую, це вибір кожної дівчини. Дівчата, з якими я спілкувалася в таборі, всі з хорошою репутацією, гарною зовнішністю, ніяких втручань там немає. А інші дівчата, які подавали заявку і не пройшли по критеріях… Ну, це їх особисте життя. Я ніяк їх не осуджую щодо того, чим їм заробляти, в якій сфері працювати, як корегувати свою зовнішність.

- Вже якщо ми заговорили про натуральність, то як ви ставитеся до втручань у зовнішність? Чи зверталися до фахівців?

- Звісно, ні. Я не зверталася, мені тільки 22 роки, в мене своя природня краса. Я не колола собі ніякі ін’єкції, ні губи, ні скули, нічого подібного не робила. Я скоріше проти цього. Але якщо у дівчини є якісь комплекси, то можливо, чому б ні. Нікого не осуджую, якщо це додасть більше впевненості в красі. Це вибір кожного.

- А в Інстаграмі фотошопите знімки?

- Звісно, інколи фотошоплю (сміється. – Авт.). Це залежить від ракурсу, світла, одягу чи зачіски. Навіть від настрою. Ми дівчата такі, що можемо прокинутися королевою, а на наступний день дивишся на себе і думаєш: "Боже, як ти взагалі живеш в цьому світі та подобаєшся людям?" (сміється. – Авт.).

- Що або хто для вас є уособленням жіночої краси?

- В першу чергу, приклад для мене – це моя мама. Я вважаю, що жінка має дарувати любов, ніжність і сімейний затишок.

- Зовнішність королев краси у нас завжди обговорюється, є певні стандарти краси. Скажіть, які у вас параметри? 

- Мій зріст – 172 сантиметри. Параметри: 84-58-84.

- Разом із тим, зараз у нас змінюється сприйняття краси. У сфері моди з’являється більше моделей, далеких від канонів, що панували раніше. Йдеться і про вікові показники, plus size, нестандартні параметри і так далі. Як ви ставитеся до цих тенденцій? Чи є ймовірність, на ваш погляд, що стандарти конкурсів краси можуть колись застаріти і подібні конкурси взагалі зникнуть? 

- Потрібно розуміти, що краса – дуже суб’єктивна річ. Комусь подобаються пишногруді, комусь худорляві… За тенденціями просто неможливо гнатися. Я вважаю, що для дівчини важливіша доглянутість і внутрішня краса, має бути наповненість як духовна, так і ззовні. А конкурси, думаю, зможуть співіснувати поряд із тими змінами, що відбуваються.

- Поділіться секретами вашої краси. Як працюєте над фігурою? Скільки часу ви приділяєте спорту? 

- Спорт завжди був у моєму житті. Я займалася танцями. Коли переїхала до Києва, то це був спортивний зал, теніс. Займаюся три рази на тиждень. Та найголовніше все ж таки – любов до себе, прийняття своєї краси та особистості. Звісно, дуже важлива доглянутість. Чисте волосся, чистий одяг, красива посмішка і щастя, яке ти будеш випромінювати світові – люди це точно замітять.

- А щодо харчування? В чомусь обмежуєте себе?

- Насправді, я взагалі себе не обмежую ні в чому. Лише, можливо, алкоголь. Я не п’ю алкоголь. Але обмежувала себе в таборі. В нас там було правильне харчування протягом 10 днів. І це дуже відобразилося на наших фігурах. Хтось схуднув, хтось навпаки набрав. Це було просто правильне харчування. Але ж ми знаємо, що коли ми харчуємося за графіком, їмо у певний час зранку, в обід та ввечері – наш організм так налаштовується, і метаболізм пришвидшується.

- На жаль, часто з модельною індустрією асоціюється така хвороба як анорексія. Чи стикалися з подібним?

- Мені здається, що зараз дівчата не вдаються до побідних засобів. Усі хочуть бути насамперед здоровими. Не потрібно собі відмовляти ні в чому. Просто слід займатися спортом, слідкувати за харчуванням, тобто харчуватися правильно, без фастфуду, і не потрібно мати шкідливих звичок, таких як алкоголь чи паління.

- Ви закінчили Київський національний економічний університет за спеціальністю "Менеджмент бізнес-організацій". Працювали за цим фахом чи плануєте?

- Я лише минулого року закінчила університет. Так як закінчувала в період пандемії, у мене не було змоги ще вирішити, чим можу займатися надалі. В моїх планах – поступити на магістратуру в Європу. Ймовірно, продовжу навчання за цим же напрямком.

- Чи є у вас хоббі? Чим займаєтеся у вільний час?

- Під час пандемії я проходила безліч різних курсів. Одні з них – кулінарні. Я навчалася цілий місяць в одній з відомих шкіл Києва. Це було 5 днів на тиждень з 10:00 до 18:00. Ходила туди, наче на роботу (посміхається. – Авт.). Це була дуже класна і дружня атмосфера, нас навчали куховарити, отримала крутий досвід і багато різної інформації. Потім ще не знала чим зайнятися і знайшла школу телебачення. Вирішила себе спробувати. Чому б ні? Адже я трохи боялася камер, вирішила попрацювати над своїми страхами і пройшла курси телеведучих на карантині. Можливо, спробую себе в цій сфері у майбутньому.

- Можу припустити, що навколо вас багато прихильників. Ваше серце зараз вільне чи ви перебуваєте у стосунках?

- В мене не так багато прихильників, бо моє серце зайнято вже декілька років. Але про особисте життя я не говорю. На мою думку, щастя любить тишу. Я ніяк не висвітлюю свої стосунки ані в соцмережах, ані зі знайомими.

- А як ваш обранець поставився до участі в "Міс Україна"? 

- Спочатку він був скоріше проти конкурсу. Напевно, боявся мене втратити, не знаю (сміється. – Авт.). Але коли розказала детальніше, то він мені довірився і, звичайно, підтримав. І підтримує, як і мої батьки та друзі, до цих пір. Підтримка близьких людей дуже допомагає, це найголовніше для мене.

- Де і коли пройде наступний етап конкурсу?

- Масштабний фінал конкурсу краси "Міс світу" буде проходити 19 грудня в Пуерто-Ріко. Зараз я готуюся. Потрібно продумати номер для конкурсу талантів, наряди, благодійний проєкт. Цілий місяць підготовки до конкурсу "Міс світу" чекає на мене вже у самому місті в Пуерто-Ріко.

- На який результат сподіваєтеся?

- Звісно, хотілося би перше місце (посміхається. – Авт.). Але практика показує, що Україна входить лише у топ-40 чи топ-50. Будемо старатися!

- В будь-якому разі щасти вам, будемо вболівати!

- Дякую!