Дати Путіну по зубам: віцеадмірал Гайдук про те, як зламати плани РФ щодо захоплення України

У 2021 році Росія продовжувала напружувати ситуацію у Чорному та Азовському морях. Провокувала бойові кораблі європейських ВМС, намагалась перешкодити військовим навчанням Sea Breeze-2021. А у грудні взагалі під приводом артилерійських стрільб російські війська заблокували 70% акваторії Азовського моря, включаючи ділянки біля Маріуполя, Бердянська та Генічеська.

На фоні розмов про ймовірність масштабного вторгнення Росії до нашої країни, "Телеграф" поспілкувався з командувачем Військово-морськими силами України (7 березня 2014 – 15 квітня 2016), віцеадміралом Сергієм Гайдуком про морське протистояння України та військ НАТО з російськими опонентами.

Кремль створює атмосферу об’ємного психозу

– Росія загострює ситуацію грізними заявами. Фактично лякає світ новою війною, якщо країни НАТО допомагатимуть Україні зміцнювати обороноздатність. Наскільки реалістичними є ці загрози?

– Протистояння Росія — НАТО має сталий характер. Форми та способи цього протистояння доволі різні: від політичного шантажу та погроз силою – до економічного та інформаційного тиску. Сторони протистояння набувають досвіду, тому ці форми та способи постійно удосконалюються.

Очевидно, що НАТО планує розширення на Схід за рахунок політик, економік та територій "перспективних" членів з пострадянського простору: Україна, Грузія та Молдова. Росія ж, за заявами її політичного керівництва, протистоїть наближенню НАТО до своїх кордонів.

Безумовно, ці погрози є реалістичними, Кремль створює атмосферу об’ємного психозу – не тільки стосовно НАТО та країн ЄС, а також серед країн колишнього СРСР та всередині самої Росії.

Погрози Росії щодо застосування зброї не просто випробовують "нерви" НАТО, але й служать репетицією створення інциденту, який в перспективі можна буде використати як привід для застосування військової сили.

– Що потрібно робити Україні?

– Головним завданням України в цій ситуації, на мій погляд, стає покрокове отримання ступенів свободи як в політичній, так і в економічній, військовій, інформаційній та інших сферах. Сучасний світ рахується лише з сильними, слабкі – стають розмінною монетою.

В основі дестабілізуючих дій Росії на морі лежить план "Новоросія"

– Що зараз із ситуацією в Азовському та Чорному морях?

– Чорне та Азовське моря залишаються акваторією як міжнародного, так і регіонального протистояння. Росія діє по принципу "право сили, а не сила права".

В основі дестабілізуючих дій Росії на морі лежить пресловутий план "Новоросія", коли РФ ставила собі за мету відсторонення України від морських акваторій.

Боротьба за "російські озера" продовжується, але це виклик не лише Україні, а й всьому міжнародному морському товариству (при світовій тенденції зростання морських та річкових перевезень, як одних з найбільш економічно вигідних).

– Що можна сказати про морське протистояння РФ та НАТО біля наших берегів?

– Присутність військових кораблів країн — членів НАТО, які на ротаційній основі заходять до Чорного моря – це, в першу чергу, виклик Росії й, безумовно, важливий політичний посил та демонстрація підтримки України. Плюс це демонстрація і практична декларація міжнародного морського права на свободи судноплавства.

Знаковою подією цього протистояння став червневий захід у територіальні води України, поблизу анексованого Криму, британського есмінця "Defender", який прямував з Одеси до Грузії. Тоді російські кораблі відкрили попереджувальний вогонь, але британці не змінили ні курс переходу, ні курс міжнародного морського права. Браво!

– Які морські перспективи у 2022 році?

– Перспектива 2022 року "туманна". Всі розуміють, що військовий флот – це зовнішньо-політичний інструмент держави, а отже все в руках політиків. За ними останнє слово і відповідь на запитання: "Чи буде війна на морі?"

Про російський десант та українські бази

– Якою є ймовірність висадки російського десанту на український берег?

– Щонайменше двічі на рік, починаючи з 2014-го, піднімається "інформаційний шум" про ймовірність висадки російських десантів від гирла річки Дунаю й острова Зміїний до Маріуполя включно. Тут варто звернути увагу на декілька моментів.

По-перше, десанти висаджуються на десантно-доступні ділянки, які завчасно відомі. Тому Україна має час для проведення підготовчих заходів для того, аби створити інженерні загородження як один із рубежів протидії десанту. Крім того, створені міжвидові угрупування та протидесантні резерви, які готові комбіновано реагувати на десант як на переході морем, так і в районі висадки. І росіяни як мінімум про це здогадуються.

По-друге, висадка морських десантів не проводиться сама по собі, тобто це є продовження дій на суходолі. Згадаймо, наприклад, наміри Росії прокласти сухопутний "коридор" в Крим. Якщо буде сухопутна операція більш високого рівня, яка буде передбачати дії на морі, зокрема і висадку десанту, тоді це можна розглядати як потенційну загрозу.

По-третє, морські десантні дії проводяться за умовою стовідсоткового панування у повітрі. Десанту потрібно здійснити перехід морем, йому потрібно дійти до району висадки, захопити плацдарм, а це постійне перебування під впливом української сторони. Не забуваємо й про мінну загрозу.

Тому, я думаю, що Росія в цій ситуації системно блефує і просто інформаційно розбалансовує ситуацію, зокрема і в приморських регіонах України.

– Надзвичайний і повноважний посол України у Великобританії Вадим Пристайко восени анонсував будівництво двох баз ВМС України на Чорному та Азовському морях. Що скажете з цього приводу?

– Краще пізно, ніж ніколи. Флот без логістики приречений на загибель. А це пальне, боєприпаси, продовольство, плавучий тил, ремонтне забезпечення. Тому, як говорять: "Перемога на морі починається з берега".

Питання системи базування військового флоту є актуальним для України. Як приклад, за роки незалежності питання щодо створення військово-морської бази на Азові в Державних програмах розвитку ЗСУ взагалі не розглядалося.

Ще у 2014 році командування флоту ставило питання розосередженого базування флоту, що значно підсилило б охорону й оборону стратегічно-важливих об’єктів, якими є морські порти, й підвищило б стійкість флоту.

Ми дуже запізнюємося з прийняттям очевидних рішень: два моря – дві головні військово-морські бази. Ну хіба це складно? Чисельність флоту, в тому числі й корабельного складу, та можливості базування повинні рухатися паралельно.

Стримати Росію на морі може правило "довгої руки"

– Як можна стримати російську морську агресію?

– Системна активність на морі – ось основний рецепт стримування російської агресії. Треба "показувати зуби"!

Проте, потрібна реалізація комплексу заходів, які окрім національної інтеграції, дозволять реалізовувати й міжнародну інтеграцію з нашими партнерами. Наприклад, створення Державної інтегрованої системи висвітлення морської обстановки та розвідки, користувачами якої будуть всі, хто залучений до процесу планування та прийняття рішення по ситуації на морі. Це єдине інформаційне поле, це ситуаційна обізнаність.

І головне, противника і його замисли треба випереджати, а для цього його треба бачити та чути заздалегідь, а не так, як нам пропонують творці "москітного флоту" – пусти ворога до свого берегу, а потім боронись від нього.

Стримати Росію на морі може правило "довгої руки" – крилаті ракети корабельного та берегового базування, авіація, яка спроможна діяти над морем (в тому числі й БПЛА), і безумовно, мінна зброя. Це реалії сьогодення.

Але треба пам’ятати: "Рятування утопаючих, справа рук самих утопаючих". Суверенітет і незалежність України – це відповідальність, в першу чергу нас самих, окрім нас захищати їх ніхто не буде.

– Що треба робити для відродження українського флоту?

– Системна та безперервна державна морська політика (внутрішня та зовнішня), політична воля президента (це національні реалії) та політичний морський курс, який є незалежним при зміні влади – це фундамент відродження морегосподарської та військово-морської діяльності України, які нерозривно пов’язані між собою.

Разом з відродженням національного флоту, треба відроджувати суднобудівну галузь держави, підприємства морських озброєнь і техніки, наукові установи та конструкторські бюро, які є складовими морського потенціалу України. Одним із можливих шляхів подолання цієї кризи може бути розміщення турецьких, англійських та французьких кораблебудівних проєктів на вітчизняних судноверфях, які нам пропонує влада. А це, автоматично, додаткові робочі місця, зайнятість та перспектива розвитку виробництва.

А ще національна морська ідея, яка об’єднає два суб’єкти державної морської політики – владу та громадянське суспільство, а разом з цим обере курс на відродження морського генетичного коду України!

Нагадаємо, влітку тодішній міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Рєзніков, який восени став міністром оборони, заявив, що Росія планує розмістити в окупованому Криму ядерну зброю та повністю мілітаризувала Чорне море та де-факто окупувала Азовське. Колишній міністр оборони Андрій Загороднюк впевнений, що за допомогою ядерної зброї в Криму Росія зможе шантажувати Україну і Захід, однак ймовірність її реального застосування близька нулю.