Втручання рф у турецькі вибори, "прогин" грузинської верхівки та "миротворчість" Китаю - в інтерв'ю ексголови МЗС України Огризка

Досвідчений дипломат проаналізував дії росії щодо Грузії та Туреччини, а також останню активність Китаю.

Росіяни, продовжуючи війну в Україні, намагаються втручатися у справи інших країн, роблячи то чергові провокації щодо Грузії, то запускаючи руки у внутрішню політику Туреччини. У свою чергу європейці тиснуть на Китай, намагаючись переконати його вплинути на кремль, який продовжує сіяти хаос скрізь і всюди. "Телеграф" поговорив з колишнім міністром закордонних справ України Володимиром Огризком щодо майбутніх турецьких виборів, російських ігор там і в Грузії, а також про китайську "миротворчість".

– У Туреччині 14 травня відбудуться президентські та парламентські вибори, на яких чинному главі держави Реджепу Ердогану, який править майже 20 років, протистоятиме підтриманий низкою опозиційних партій Кемаль Киличдароглу.

Які очікування від цього протистояння? Які цікаві моменти у ракурсі цих виборів можна відзначити?

– Щодо виборів у Туреччині зараз можна сказати одне – хто б не переміг у першому турі, буде другий тур. Давати якісь прогнози – справа невдячна. Світова практика показує, що можна програвати у першому турі та перемогти у другому, як і навпаки. Тому, гадаю, все буде зрозуміло 28 травня, після другого туру, а не 14-го після першого. Поки що триває досить жорстка внутрішньополітична боротьба. Чим вона закінчиться – вирішать турецькі виборці.

При цьому варто відзначити, що лідер об’єднаної опозиції — Кемаль Киличдароглу — прямо звинуватив росію в спробі втручання в турецькі вибори. Це не сенсація, адже для росії такі дії – звична практика. Але, якщо перемогу отримає опозиційний кандидат, він, думаю, це росіянам дуже швидко згадає.

– Цього тижня Кремль раптом вирішив скасувати візовий режим для грузинських громадян, а також відновити авіасполучення між росією та Грузією. Причому грузинські уряд та парламент такий крок вітали. Про що це каже?

– Знаєте, до представників грузинського народу я відношусь з особливим пієтетом. Вважаю його одним із наших найближчих за духом. Це народ, який, як і ми, розуміє, що таке свобода. І, як і українці, неодноразово за час своєї історії боровся за цю свободу, зокрема в кривавій боротьбі з росіянами.

Тому я уявляю, як важко сьогодні грузинам терпіти свій проросійський режим. Але впевнений, що після перемоги України над Московією ситуація в Грузії кардинально зміниться, зокрема, внутрішньополітично. Відповідно, відбудуться зміни і у зовнішній політиці. Поки що, на жаль, грузинський правлячий режим ліг під росію. І фактично виконує усі бажання Кремля. Це дуже сумно. Але я вірю, що таке триватиме недовго.

– Про що говорить позиція президента Грузії – Саломе Зурабішвілі, яка назвала вищезгадані кремлівські ініціативи "російською провокацією"?

– Вона каже правильні речі, але, на жаль, практичного впливу на ухвалення політичних рішень, на їхню реалізацію – не має. Проте як політичний лідер, як голос країни – Саломе Зурабішвілі зробила правильні акценти. І на Заході як мінімум на це звертають увагу. Тому що серед влади Грузії саме президент зараз, схоже, виступає за демократію, за євроінтеграцію, за шлях, який обрав її народ. І яким, впевнений, він продовжить йти після того, як ми завдамо поразки рф.

– Що можна сказати про китайську "миротворчість", що посилилася в останні місяці, в тому числі в ракурсі анонсованого на наступний тиждень вояжу спецпредставника КНР по країнах ЄС, Україні та росії?

– Усі чудово розуміють суть цих пропозицій Китаю. Усі бачать, що він виступає на боці кремля, хоч би як намагався створити враження, що він є якимось посередником. Не може бути посередником той, хто опосередковано, але допомагає країні-агресору. Економічно – так точно. Є навіть певні дані розвідок (які не дають посилань на свої джерела), що й у військовому. Деякі політичні моменти також свідчать, що Китай, на жаль, вибрав бік російського тоталітаризму. Це якоюсь мірою передбачувано, адже він сам є тоталітарною державою.

Відповідно, очікувати від КНР чогось конструктивного у рамках реальної посередницької місії – справа невдячна.