"Стати не простим членом НАТО, а привілейованим": як Україні побудувати свою безпеку

Президент Володимир Зеленський на зустрічі з журналістами 6 червня заявив, що Київ чекає від липневого саміту НАТО у Вільнюсі конкретних пропозицій щодо гарантій безпеки. І найкращим з них стало б членство України в НАТО. Враховуючи війну з росією, на цьому етапі воно навряд чи можливе. А тому, зазначив глава держави, було б правильно зафіксувати в певному документі інші гарантії: фінансові (посилення бюджету України за рахунок країн-партнерів, допомогу з соціальними виплатами), санкційні (проти країни-агресора), збройові (підтримка нас необхідними озброєннями та боєприпасами). Плюс – юридичні гарантії майбутнього України в НАТО.

Нардеп V, VI та VII скликань Верховної Ради, ексзаступник голови Радміну Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко розповів "Телеграфу", що важливо розуміти сьогодні про євроатлантичну інтеграцію України.

На думку Андрія Сенченка, українська влада правильно артикулює, що ми розуміємо: до закінчення війни не можемо стати частиною НАТО. Правильно ж, на його думку, щоб нас сьогодні офіційно, не в розрізнених інтерв’ю та висловлених думках, а вся євроатлантична спільнота запевнила – Україна одразу після закінчення війни, без якихось проміжних процедур, стає членом Альянсу.

"Але тут виникає логічне запитання – а що робити до того? Усі розмови про гарантії безпеки мають досить розмитий характер. Ми розуміємо, що є два варіанти. Перший – коли, як закладено у 5-й статті Статуту НАТО, безпека забезпечується колективно. Тобто при нападі на одного за нього заступаються всі. Саме тому нас зараз не беруть до Альянсу, побоюючись, що може вибухнути Третя світова, – пояснює експерт. – Другий варіант – коли нам у дуже короткі терміни допоможуть створити такі можливості, щоб ми самі могли повноцінно гарантувати свою безпеку. У нашому випадку – отримати все, необхідне для звільнення своїх територій та їх подальшого захисту. По суті, захищаючи східний фланг НАТО, навіть не бувши членом цього блоку".

Проте, продовжує Андрій Сенченко, навіть за другим варіантом є певні розбіжності.

"Є політичні заяви керівництва Альянсу, частини його членів у стилі – так, ми повинні забезпечити Україну всім необхідним і для перемоги над росією, і щоб надалі ніхто не думав зазіхати на наші території. Є противники таких рішень. Тим часом нам мало просто розмов про те, що буде в майбутньому. Нам необхідно, щоб відповідні рішення та дії були тут і зараз", — наголосив експерт.

"А тут ще й усе намагаються звести до того, що Україну треба забезпечити всім необхідним тільки для очікуваного контрнаступу. Але ж це зовсім інший масштаб завдань, ніж деокупація всіх наших територій! І зовсім інші можливості у нас будуть за такої допомоги", – зазначає Андрій Сенченко.

На його думку, зараз і нашому військово-політичному керівництву, і нашим дипломатам, і нашим партнерам, союзникам потрібно підходити до проблеми більш системно. Причому ініціювати цю системність має саме Україна, упевнений експерт.

Він вважає, що Міноборони України, спільно з Генштабом, із керівництвом країни мають уже зараз спроєктувати майбутню армію.

"Не заявами окремих політиків у стилі, що після війни у нас має бути армія не менше 300 тисяч осіб. Ні. Спроєктувати слід стратегію, достатню для того, щоб гарантувати свою безпеку в умовах, коли ми маємо неадекватного сусіда. У тому числі враховуючи, що, якщо у рф в результаті поразки почнуться процеси трансформації, вони точно не будуть безболісними. І токсичні бризки в процесі російського розвалу полетять у різні боки, зокрема в наш. Дуже важливо, щоб була чітка концепція достатніх для України збройних сил. З точки зору чисельності, підготовки, резервів, насичення необхідною кількістю сучасних озброєнь та боєприпасів. І навіть ширше – нам потрібна соціальна організація суспільства, для якого завдання побудови безпечного життя стало б певним культом", – каже Андрій Сенченко.

Щоб, наголошує він, ми мали реальну силу, яка, навіть не бувши в НАТО, впевнено забезпечувала дві функції.

Перша – гарантований захист безпеки мирного розвитку України з одночасним захистом східного флангу НАТО.

Друга – увійти з усім цим інструментом до Альянсу так швидко, як тільки можливо.

"Причому стати не просто повноцінним членом НАТО, а й у певному вигляді – привілейованим. Такою є наша географія, історія, таке, можливо, наше призначення, — вважає експерт. — І ті країни Альянсу, які знаходяться в нашому тилу, будуть розраховувати насамперед саме на сили України – з точки зору гарантування безпеки, зокрема, об’єднаної Європи".