"Міфи про Бандеру є, але Росія сама їх розвіює": інтерв’ю з нардепом і істориком Володимиром В’ятровичем

У понеділок, 1 січня 2024 року, виповнилося 115 років від дня народження Степана Бандери – одного з визначних лідерів українського націоналістичного руху XX століття. Та попри відкритість багатьох історичних даних і можливостей більш предметно вивчити/дослідити біографію провідника ОУН, постать цієї історичної особистості, схоже, здебільшого сприймають у вузькому контексті. А іноді — просто як міфологізований символ під сучасні виклики та загрози.

"Телеграф" запитав у нардепа і екскерівника Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича: Яка все ж таки суть ідеології організації Бандери? Які першопричини міфологізації очільника ОУН та різкого зростання популярності серед українців цього борця за незалежність?

— Якою була ідеологія Бандери і ОУН з огляду на те, що в політології, як правило, розрізняють три основні класичні політідеології — лібералізм, консерватизм та соціал-демократія? Окремо як явище науковці називають ще національні ідеології. Натомість у сенсі Бандери у низці книжок нема як такої окремої "бандерівської ідеології". Тож на чому саме базуються ідеї Бандери?

— Не погоджуюсь, що її нема. Бандера і бандерівський рух свого часу сформулював досить чітку ідеологію. Це — ідеологія українського націоналізму. Одним з ключових її меседжів, власне, який для мене залишається актуальним, була фраза: "Свобода народам! Свобода людині!".

Ця фраза була сформульована у маніфесті ОУН(б) 1940 року. Це був один з перших документів, який вийшов після розколу організації. Власне, навколо цієї фрази крутилися і формувалися якісь чіткіші ідеологічні програмні засади Організації українських націоналістів, а потім і Української повстанської армії.

Для мене це дуже важливий і актуальний меседж, бо з одного боку він поєднує демократичний націоналізм. Тобто боротьбу за те, щоб нації мали свої держави. А з іншого — в ньому очевидно є внутрішня демократія чи лібералізм, коли гарантується свобода для людини.

Потім це знайшло чітке вираження в конкретній програмі, яку ухвалили 1943 року на Третьому надзвичайному великому зборі ОУН. Тому програма була і досить чітка.

— Чому в суспільстві досі гуляє чимало міфів про Бандеру і часом спостерігається спотворене сприйняття його особистості та діяльності навіть серед українців?

— По-перше, не заперечую, що є певна міфологізація Бандери. З одного боку — міфологізація негативна. У першу чергу йде мова про російську, а перед тим — совєтську пропаганду, які приписують йому колабораціонізм, антисемітизм, ксенофобію і все найгірше, що могла придумати пропаганда СРСР. Такий міф існує і, на жаль, він живе не тільки серед росіян, а й частини українців (значно меншої, аніж раніше). Певною мірою цей міф продовжує жити і на Заході, де Бандеру часом теж сприймають як якогось ксенофоба, антисеміта тощо.

По-друге, є позитивні міфи про Бандеру серед українців. Наприклад, хтось навіть впевнений, що саме Бандера створював і командував Українською повстанською армією. Популярним є погляд на Бандеру як бронзовий пам'ятник, який весь час був тільки героєм і не робив жодних помилок.

— Торік КМІС проводив соціологічне дослідження і зафіксував, що позитивно ставляться до Бандери 83% українців. Причому порівняно з іншими опитуваннями у попередні роки сталося різке зростання популярності лідера ОУН, і він тепер входить в топ-5 найбільш визначних історичних діячів на рівні Хмельницького, Мазепи, Грушевського. Чому, на вашу думку, відбувся така суспільна переоцінка очільника ОУН та чи буде надалі зберігатися висока підтримка Бандери?

— По-перше, Бандера досить давно вже є дуже популярною історичною персоною серед українців. Пригадую, навіть був телевізійний конкурс "Великі українці" (2008 р.), і тоді по суті саме Бандера переміг. На жаль, результати голосування сфальсифікували і штучно витягли на перше місце Ярослава Мудрого. Це було 15 років тому.

Очевидно, за ці роки змінилась не просто сама популярність Бандери, а й оцінка цієї постаті. Суттєво зросла позитивна оцінка Бандери як людини, якій завдячуємо незалежністю, яка заслуговує на повагу як герой, що боровся за вільну Україну. У цьому контексті ми бачимо спочатку суттєве зрушення у сприйнятті Бандери 2014 року, і ще більші — після 2022-го.

Безперечно, це пов'язано з теперішньою війною. Безперечно, що цією війною Росія у повній мірі дискредитує міфи, які вона раніше намагалася нав'язати українцям. Серед них зокрема — і міфи про Бандеру.

А по-друге, що важливо, зараз величезна кількість українців отримала можливість самим стати умовними "Бандерами". Тобто, долучитися до боротьби за незалежність і разом з тим бути оббріхуваними російською пропагандою.

Мені здається, що ситуація, яка склалася в Україні, створює кращі можливості для розуміння, ким був Бандера. Це і забезпечило таке різке зростання його популярності та позитивної оцінки. Я думаю, що така оцінка очевидно більш-менш залишиться у свідомості більшості українців.

Звісно, можливі якісь коливання, але кардинальних змін вже не буде. Не думаю, що раптом ця оцінка знову зміниться на кардинально негативну чи буде раптове критичне зростання позитивної оцінки. Іншими словами, тенденція буде більш-менш утримуватися й надалі.

Нагадаємо, в ніч на 1 січня окупанти знищили музей Шухевича і вдарили по альма-матер Бандери.