Економіст Борис Кушнірук: Українські локдауни – неефективні та є частиною загального хаосу

Українська економіка підкидає теми для обговорення практично щодня. Журналісти та експерти ще бюджет-2022 не встигли досконало розібрати, як уже стартував опалювальний сезон. Не встигли ЗМІ перетравити інформацію про те, що ми знову закуповуватимемо електроенергію в Білорусі та Росії (наша бесіда проходила 28 жовтня, — прим.авт.), як новий інформаційний привід – гривня на міжбанку обвалилася. Щоправда, наступного дня курс прийшов у норму, але нам уже не до цього: дві третини областей країни накрилися локдауном.

Про курс долара в Україні

- Борисе, чому українці настільки болісно реагують на будь-які зміни на валютному ринку? Коли ми почали так уважно стежити за курсом долара?

- Курс долара хвилює українців усі 30 років незалежності. А завдячуємо ми цим гіперінфляції, яка знецінила всі заощадження – якщо пам’ятаєте, 1993-го інфляція сягала 10 тисяч відсотків на рік.

Психологи кажуть, що людина в середньому пам’ятає негативні події три роки, а потім, якщо немає «підживлення», забуває чи принаймні вже різко не реагує. Так і сталося: 1998-2008 роки були досить спокійними та стабільними, українці відчули впевненість у завтрашньому дні, набрали валютних кредитів, зберігали заощадження у гривні. І знову зазнали удару у вигляді падіння курсу.

2012-го перед парламентськими виборами влада, щоб показати, що в країні «все добре», підтримувала гривню як могла – брала позики та вкидала валюту на ринок. Це призвело до того, що в лютому 2015-го курс перейшов за позначку 40 грн за долар, і, незважаючи на наступний відкат назад, гривня все ж обвалилася втричі.

Не дивно, що українці перебувають у постійному стресі, гадки не маючи, чого чекати від курсу. А помилки з боку уряду та НБУ лише посилюють ситуацію.

Зокрема, у 2019 році безвідповідальна політика зі зміцненням курсу до 23 грн за долар призвела до збитків експортерів. А дії мали бути протилежними: для того, щоб підтримувати конкурентність нашої продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках, нам потрібна не ревальвація, а невелика девальвація.

- Ви вважаєте, що курсом керують вручну?

– Я цього не виключаю. Володіючи інформацією про те, що буде з курсом, можна непогано заробити.

Взяти, наприклад, наших вищих чиновників, які купують ОВДП та, погашаючи їх, заробляють мільйони гривень. Якщо знати, що буде з курсом, вкладатися в облігації можна без жодного ризику.

Але оскільки переважна більшість наших співгромадян такою інформацією не володіють і ризикувати не готові, долар залишається їхньою єдиною гарантією. Грошей на цьому не заробиш, але купівля валюти працює як засіб збереження заощаджень.

- Днями вийшло інтерв’ю із секретарем РНБО Олексієм Даниловим, у якому він не виключив, що до кінця року долар може подолати планку у 29 грн. На вашу думку, це реально?

- На жаль ні. Як я вже казав, нашим виробникам та експортерам потрібна девальвація, але гривня буде стабільнішою, ніж очікувалося.

Сьогодні ми формуємо значний профіцит платіжного балансу.

По-перше, згідно з прогнозами, перекази від заробітчан цього року становитимуть 13 млрд доларів.

По-друге, надвисокі ціни на енергоносії призводять до того, що енергетичний імпорт буде набагато меншим від прогнозного. Українські виробники все частіше кажуть, що швидше закриються, ніж купуватимуть газ за такими цінами.

По-третє, скорочується споживчий імпорт. У зв’язку з карантином імпортери вирішили не робити деяких видів закупівель, оскільки незрозуміло, як працюватиме торгівля і чи зможе вона все це реалізувати.

І, нарешті, по-четверте, на тлі скорочення енергетичного та споживчого імпорту експортна виручка залишається на прогнозованому рівні.

У зв’язку з усім сказаним вище курс до кінця року не те що до 29 – він навіть до 27 грн за долар може не дійти.

Про бюджет України на 2022 рік

- Бюджет на 2022 рік викликав у економістів неоднозначну реакцію та море критики. А що ви думаєте про кошторис країни на наступний рік?

- До бюджету-2022 маю фундаментальну претензію. При формуванні документа склалася абсолютно абсурдна ситуація з прогнозуванням, внаслідок чого номінальний ВВП на кінець цього року може виявитися вищим, ніж ВВП наступного року. Таке суттєве заниження сталося вперше за всю історію України. Щоб ВВП досягнув закладених показників, має відбутися величезний обвал економіки, але ж цим бюджетом заплановано зростання!

– Ваші колеги запідозрили Мінфін у тому, що це було зроблено спеціально, адже не виконати такий бюджет просто неможливо. А за відсутності форс-мажорів можна буде ще й постійно рапортувати про перевиконання плану доходів.

- Я думаю, справа все ж таки у кричущій некомпетентності. Тим більше, що те саме ми бачимо і в бюджеті на цей рік. Наприклад, проектом бюджету-2021 зростання експорту товарів та послуг було заплановано на рівні 2,8%, а за 8 місяців воно вже склало 33% – тобто майже в 12 разів більше! Цифри з імпорту – 7,8% та 30% відповідно. Аналогічні розбіжності та за багатьма іншими показниками. І все це говорить про вкрай низький рівень макропрогнозування і минулого року, і цього року.

- І все ж, може це такі нові традиції бюджетування українською?

- Бюджет – це головний документ країни, це квінтесенція усієї економічної політики держави. Але в нас із ним поводяться досить «вільно».

У нас був запланований на цей рік величезний дефіцит у розмірі 246 млрд, покрити який просто нема чим. При цьому в Україні зберігається практика, яка дозволяє уряду вирішувати, які статті вони фінансуватимуть, а які – ні. Але навіщо нам парламент, якщо такі глобальні питання вирішує уряд?

Наступного року знову заплановано завищений дефіцит у розмірі 188 млрд доларів. І знову розрахунок на те, що все можна буде «вирішувати» у ручному режимі. В результаті відбувається таке. Наприклад, у ході нашого «Великого будівництва» грошей не вистачило і вирішили, що якусь дорогу не будуватимуть. А це означає, що певний бізнесмен грошей не отримає. Якщо він з цим не згоден і хоче, щоб його дорога все ж таки будувалася, він повинен принести «валізу залізних аргументів».

- І який вихід?

- Тут не потрібно винаходити велосипед – в інших країнах уже давно знайшли вихід із такої ситуації. За невиконання бюджету більш ніж на 5% уряд вносить до парламенту свої пропозиції щодо того, які статті видатків фінансувати, а які – ні.

Якщо парламент пропозицію уряду не влаштовує, всі статті витрат скорочуються однаково – на 6%, на 7% тощо. Але в ручному режимі вирішенням таких питань ніхто не опікується, що мінімізує корупцію.

Про локдауни в Україні

- Перед кожним локдауном економісти прогнозують, що його економіка не переживе, але минає час, і ми бачимо, що вона нікуди не зникла…

- Економіка існує навіть у країнах, які перебувають у стані постійних бойових дій. Все просто: якщо є люди, то є споживання. Якщо є споживання, є й товарні відносини, отже, є економіка.

Словом, вираз "економіка не переживе" не варто сприймати буквально. Економіка переживе все, просто вона перебуває у дедалі примітивнішому стані. Виробництва працюватимуть все менш ефективно, а розшарування населення буде дедалі сильнішим: без середнього класу, лише багаті та бідні.

– Сьогодні на зміну тотальним локдаунам прийшли «точкові». Це рятує економіку?

- Я вважаю, що регіональні локдауни – це марення. Весь сьогоднішній хаос у країні – це відображення непрофесіоналізму та корумпованості влади. Провалили тестування, провалили вакцинацію, провалили початок опалювального сезону, провалять і все інше.

Ви тільки уявіть абсурдність цієї ситуації: при тому, що потужність української енергосистеми в кілька разів вища за споживання, ми приймаємо рішення закуповувати електроенергію в Росії та Білорусі, щоб уникнути «електричного локдауну»!

Я, до речі, раніше пропонував «міксований» вихід із ситуації, який би одночасно й знизив контакти, і допоміг би подолати енергокризу. Для цього потрібно просто відправити школярів у зимовий період будинками, що одночасно дозволить і заощадити опалення, і уникнути контактів у школах. З цією ж метою бюджетні організації можна частково перевести на віддалену роботу або на скорочений графік роботи, що не лише скоротить витрати на опалення та електрику, а й допоможе обійтися без хаотичних локдаунів.

- Ви взагалі вважаєте локдауни марними?

- В українському виконанні – однозначно, у них немає жодної логіки.

Не секрет, що під час минулих локдаунів у нас працювали і магазини, і ресторани. Все як завжди: суворість законів компенсується необов’язковістю їхнього виконання.

Або, наприклад, такий момент: сьогодні у «червоних зонах» право на відвідування заходів, громадських закладів, проїзд у транспорті отримують вакциновані. У чому тут логіка? Я сам повністю вакцинований. Але я чудово розумію, що можу захворіти, можу розносити вірус, і єдине, чим допоможе вакцина – це зменшить ризик ускладнень.

Тобто, якщо уряд хоче локдаунами скоротити поширення захворювання, то привілеї для вакцинованих зводять ці зусилля нанівець – у цих привілеях немає жодної логіки!

Впевнений, що українські локдауни є неефективними і є частиною загального хаосу, не маючи жодного відношення до реального вирішення проблем.

Нагадаємо, "Телеграф" писав, якими будуть тарифи, зарплати та курс валют у найближчі три роки.