Зрада в баку: як припинити поставки бодяжного російського дизелю в Україну

Російські нафтотрейдери підлаштувалися під вимогу уряду України заборонити ввезення нафтопродуктів російського або невизначеного походження. Вони зливають своє пальне в портах Туреччини, Румунії, Польщі, Єгипту, Марокко та країн Балтії, які стали хабами для бодяження й розливу дизелю та автогазу і потурбувалися про місцеві сертифікати походження. Це ускладнює для України ідентифікацію російського пального. Загострення проблеми відстежує "Бізнес Телеграф".

Україна програла рф у захисті власного ринку від російських поставок автогазу. Про те, як наш ринок став на 90% залежними від нього, завдяки лояльності Польщі та країн Балтії і повільному реагуванню на це з боку наших чиновників, "Бізнес Телеграф" вже писав. Наразі триває боротьба за ринок дизелю. Це стратегічний для України продукт, бо його споживають ЗСУ та аграрії. А ще це найпопулярніше пальне в Україні. Його споживання майже повернулося на довоєнний рівень і становить 500—550 тис. тонн щомісяця, — повідомляють у консалтинговій групі "А-95".

Не дати агресору заробляти на поставках дизпального в Україну й уникнути залежності від рф з цього виду пального — питання національної безпеки, яке намагаються самотужки вирішити митники та РНБО — держава досі не наділила їх додатковими законними інструментами впливу. Тому гравці ринку нафтопродуктів закидають їм перевищення службових обов’язків і намагаються скасовувати додаткові перевірки пального через суди.

Інструкція для митника

Постачальники російського дизелю та автогазу в портах країн ЄС, Туреччини, Марокко, Єгипту та інших країн легко підробляють сертифікати походження, в яких стирають російський слід, розповідає "Бізнес Телеграфу" аналітик консалтингової групи "А-95" Артем Куюн. Так вони обійшли заборону ввозити в Україну нафтопродукти походженням з рф, яка запрацювала з 11 травня 2023 року.

"Розуміючи, що мати сертифікат походження на пальне вже недостатньо, РНБО рекомендувало енергомитниці, окрім постанови уряду, керуватися інструкцією з перевірки додаткових супроводжувальних документів, на дизель зокрема", — стверджує Куюн.

Ці документи мають показати митнику логістику від порту до порту, якою прямує дизпальне. За задумом РНБО, такі перевірки можуть відсіяти російський дизель та автогаз на шляху до України, коли митник бачитиме, звідки вони прийшли, де розвантажувались, чи змішувались, яким судном транспортувались тощо. Для цього він запитує у трейдера додатковий пакет документів.

А ще митники отримали від РНБО перелік портів, де розвантажують російські судна з дизелем, — він є у розпорядженні "Бізнес Телеграфу". Ризики придбати бодяжне російське дизпальне саме в цих портах зростають.

Наприклад, відомо, що великі обсяги російського дизелю розвантажують у Туреччині. В січні-квітні 2023 року до турецьких портів надійшло 3,76 млн т дизпального танкерами з російських портів, що втричі більше, аніж за аналогічний період 2022-го. Про це свідчать дані руху морських суден, що заходили в порти Туреччини, пише "Нафторинок". З цих обсягів 1,2 млн т російського низькосірчистого ДП (ULSD) зайшло до Туреччини з російських портів Фінської затоки. До 70% обсягу з Фінської затоки були адресовані в порти на півдні Туреччини. Окрім того, 210 тис. т цього ресурсу було відвантажено на терміналах Мармари (район Мармурового моря), в тому числі на термінал OPET, і ще 181 тис. т на термінал НПЗ Tupras (Izmit) в місті Деріндже за кілька десятків кілометрів на схід від Стамбула. Важливо, що дизпальне з цих перевалок також купують українські імпортери.

У Туреччині приймають російське дизпальне 16 портів, серед яких — OPET Marmara Ereglisi Terminal, OPET Mersin Terminal Alania Aytemiz, Aliaga PETKIM. Постачається воно і в Болгарію, зокрема в порти BMF Port Burgas, PCHMV Base Oil Terminal у Варні. У Єгипті розвантажують дизель з рф порти Damietta, El Dekheila та інші. В Лівії — Al Khums, Benghazi і не лише ці порти. Марокко — Horizon Tangier Terminal та Mohammedia Refinery, в Тунісі — Bizerte, La Goulette.

Чому важко ідентифікувати російський дизель

Скільки російського дизелю опинилося в Україні цього року — невідомо.

"Немає такої інформації. Ми не можемо розділити цей дизель на російський і неросійський. По автогазу, якщо він прийшов з Латвії — це майже 100% російський газ. У Литві та Польщі можуть змішувати російський автогаз з власними обсягами виробництва. По дизелю — за сертифікатами імпортні обсяги не російські. А за ціною його визначити важко — вартість відрізняється на 20-40 доларів, не більше, — розповідає Артем Куюн. — Втім, ми бачимо, що в січні-квітні цього року індійського дизелю в Туреччину надійшло 200 тис тонн. А в Україну в цей же період було ввезено з Туреччини 300 тис тонн дизелю за сертифікатами з Індії. Тобто 100 тис. тонн до нас приїхало "лівого" дизелю".

На думку експерта, це "індійське", а насправді російське, пальне зливається в Румунії та Болгарії. Імпортери отримують на нього підроблені сертифікати в румунській торгово-промисловій палаті і постачають таке пальне в Україну.

Хто імпортував дизель з Туреччини

"Бізнес Телеграф" дізнався, які компанії імпортували дизпальне з турецьких терміналів у червні. Там, зокрема, пропонували і російське пальне. Мережа АЗС WOG імпортувала 23,45 тис. т дизелю, нафтотрейдер Wexler Group Петра Белза — 17,11 тис. тонн, "БРСМ-Нафта" — 12,26 тис. тонн, "Трейд Коммодіті" — 10,91 тис. тонн. Разом вісім компаній поставили в Україну 80,76 тис. тонн дизелю з Туреччини.

Як компанії перевіряють дизель

Ми звернулися до першої трійки компаній з переліку, аби отримати роз’яснення, чи імпортують вони російське пальне, як його виявляють та оминають.

В мережі АЗК WOG розповіли, що імпортують пальне з різних країн: Польщі, Румунії, Туреччини, Греції тощо і від різних виробників.

"Принциповою позицією компанії є не співпрацювати з тими, хто виробляє нафтопродукти з російської нафти. Наші спеціалісти дуже прискіпливо перевіряють сертифікати походження кожної партії закупленого пального, щоб бути впевненими, що на наші АЗК точно не потрапить пальне, що виготовлено із нафти країни-агресора. Більш того, при кожному розмитненні сертифікати перевіряються відповідними уповноваженими службами", — запевнили у пресслужбі АЗК WOG.

У "БРСМ-Нафта" підтвердили обсяги імпорту дизелю з Туреччини, зазначивши, що він вироблений в Індії та Туреччині. Чи має пальне міксовану структуру, в компанії не уточнили. На запитання, як мережа убезпечує себе від закупівель російського дизелю, нам розповіли, що контролюють це на всіх етапах поставки.

"Починаємо з підтвердження угоди та підписання контракту, в якому обов’язково прописуємо окремий пункт про походження товару — фіксується інформація, що ресурс не російського і не білоруського походження, та не будь-якої іншої країни, що знаходиться під санкціями ЄС та/або США, — розповідає Олександр Мельничук, директор зі стратегічного маркетингу мережі АЗК "БРСМ-Нафта". — Якщо, наприклад, ресурс відвантажуватиметься з Туреччини, а має походження з Індії, постачальник надає всі супровідні документи, підтверджуючи та висвітлюючи весь шлях поставки від виробника (Індія) до продавця (Туреччина), а також надає сертифікати, які вказують на те, що з даним ресурсом не проводилося жодних маніпуляцій, в тому числі — змішування з іншим ресурсом".

В "БРСМ-Нафта" також порівнюють показники пального в сертифікатах якості: від виробника, від сюрвейера (спеціаліст, який оглядає товар в інтересах покупця) в порту Індії, від сюрвейера в порту Туреччини.

"Так ми бачимо, що дійсно ресурс той самий, і з ним не проводилося жодних маніпуляцій", — коментує представник компанії.

Окрім служби безпеки та юридичного департаменту, документи на ресурс до моменту оплати проходять фінансовий моніторинг банку, який також перевіряє їх через свої джерела.

"І тільки за результатами ретельної перевірки та впевненості в якості та походженні, ми оплачуємо товар", — резюмує Мельничук.

Додаткові перевірки супроводжувальних документів енергомитницею вже відчули в "БРСМ-Нафта".

"Вони мотивують нас перевіряти не тільки ресурс на шляху від Індії до Туреччини, а й судно, яке безпосередньо доставляє цей ресурс", — стверджують в компанії.

У Wexler Group запевнили "Бізнес Телеграф", що з турецьких терміналів купують індійський дизель. Пояснили це тим, що термінали турків, зокрема, OPET, зберігають початкову якість дизпального.

"Саме термінали Туреччини дають можливість сегрегованого зберігання — товар залишається тієї ж якості, з якою приїхав з Індії", — розповіла представниця компанії, яка попросила не вказувати своє прізвище й посаду.

Через велику кількість операторів у терміналі в порту Констанца, що в Румунії, зберегти якість пального набагато важче, запевняє представниця Wexler Group.

"В цей порт постачають дизель багато великих відомих компаній. В порту це пояснюють тим, що міксуються партії дизпалива з Ізраїлю, Індії, Греції, Туреччини. Якщо дизпаливо надійшло в турецький термінал OPET на зберігання густиною 0,842 кг/м3, воно й виходить звідти з такою ж густиною та іншими показниками. В Констанці з цим могло бути набагато складніше, ми самі імпортували звідти не одну партію торік", — стверджує представниця Wexler Group.

Кожен продукт має певну густину як поверхневий показник походження. Наприклад, чисте дизпальне з рф зазвичай має показник густини 0,835 кг/м3. Турецький дизель має густину 0,820-0,825 кг/м3. Індійський дизель — важчий, тож його густина близька до 0,840 кг/м3.

При змішуванні палива, показники густини змінюються. І вже не можна бути впевненим у його правдивому походженні. Є й інші властивості дизелю, які є ідентифікаторами походження для досвідчених спеціалістів, зокрема митників. Наприклад — температура спалаху.

"Думаю, що інструктаж РНБО вже має ефект — процедура оформлення продукту сповільнилася, документів потрібно більше, але палива з сумнівним походженням, сподіваємося, стане менше, з усіх портів. Це те, що ми чуємо і бачимо по ринку", — повідомила представниця Wexler Group.

Імпортери скаржаться на митників

Поки додаткові перевірки керуються рекомендаціями РНБО, а не нормативними актами, постачальники "переодягненого" пального з легкістю можуть оскаржити дії енергомитниці.

За інформацією "Бізнес Телеграфу", постачальники автогазу вже скаржаться на дії митників. Українська асоціація скрапленого газу пише Держмитниці листи такого змісту: походження пального визначається сертифікатом походження згідно з митним законодавством. Ми його надаємо, що ще потрібно? Не питайте решту документів, бо то виходить за межі митного законодавства. А там додаткові перевірки документів не передбачені, лише перевірка сертифікатів походження, які, як ми вже знаємо, легко підробляються рф.

Тож енергомитниці необхідні додаткові повноваження для жорсткішого контролю вантажів, закріплені в законодавстві. Поки цього нема, імпортер оскаржить перевірку і затримку партії пального в суді і матиме на те повне право. Також назріла потреба на рівні уряду забороняти цілі напрямки імпорту, порти і компанії, долучивши до цієї роботи НАЗК. Реагувати потрібно швидко й рішуче на кожні зміни у поведінці держави-агресорки, яка намагається обійти заборони на своє пальне.