Пам’ятник Щорсу у Києві "все". Що про нього треба знати і чому йому не місце в Україні

У суботу, 9 грудня, у Києві почали демонтувати пам’ятник Миколі Щорсу, який розташований у центрі столиці на перехресті вулиці Симона Петлюри та бульвару Тараса Шевченка. Після знесення монумент зберігатиметься у Державному музеї авіації України ім. Антонова.

"Телеграф" вирішив розповісти своїм читачам про історію встановлення пам’ятника у Києві та розкрити особистість самого Миколи Щорса.

Хто такий Микола Щорс

Щорс є одним із найвідоміших командирів Червоної армії часів Громадянської війни. Він народився у багатодітній родині робітника-залізничника у 1895 році у селищі Сновськ, яке й сьогодні існує у Чернігівській області. Навчався у церковно-парафіяльній школі, а потім закінчив військово-фельдшерську школу у Києві.

Щорс був ветераном Першої світової війни, яку закінчив у чині підпоручника російської армії. На війні Щорс захворів на відкриту форму туберкульозу. Після проходження лікування у військовому госпіталі Сімферополя його було звільнено від військової служби "через хворобу" і він поїхав на батьківщину, до Сновська.

Потім у Чернігівській губернії він очолював партизанський загін, який вів бої з німецькими військами, які окупували Україну. Після того, як його загін було розбито, Щорс приєднується до червоних та формує на території Брянської області "1-й Український радянський полк імені Богуна" — відомого козачого полковника часів повстання Хмельницького.

Цей полк у складі червоних військ, у тому числі, брав Київ, де Щорс у лютому 1919 року був призначений комендантом та нагороджений почесною золотою зброєю.

Щорс помер того ж 1919 року від кульового поранення в голову за нез’ясованих обставин. Поховали радянського "комдіва" у Самарі. За однією з версій, радянська сторона відвезла тіло Щорса подалі від місця загибелі щоб приховати обставини його смерті.

У 1949 році в Куйбишеві було проведено ексгумацію останків Щорса і 10 липня в урочистій обстановці його прах перепоховали на Куйбишевському міському цвинтарі. Тіло було виявлено практично нетлінним, хоч і пролежало в труні 30 років. Пояснюється це тим, що коли у 1919 році Щорса ховали, то тіло його було попередньо набальзамовано, вимочено у крутому розчині кухонної солі та поміщене у запаяну цинкову труну.

Під час перепоховання було встановлено, що радянського командира вбили зблизька пострілом у потилицю. Кулю, яку виявили у черепі, після експертизи ідентифікували з браунінгом Павла Танхіль-Танхилевича, який незадовго до загибелі Щорса прибув до Першої дивізії як уповноважений Реввійськради (попередниця Головного розвідувального управління).

На момент загибелі Миколі Щорсу було 24 роки.

Історія пам’ятника

З 1872 по 1926 рік на місці майбутнього монумента Щорсу стояв пам’ятник графу Олексію Бобринському — засновнику цукрової промисловості в Україні. Однак у 1920-ті роки фігуру Олексія Бобринського затаврували, а монумент зруйнували.

1936 року особисто Йосип Сталін видав вказівку встановити пам’ятник Щорсу у Києві. Через два роки у Харкові скульптор Михайло Лисенко розробив перший проект споруди, а 1940-го на бульварі Шевченка навіть розпочали підготовчі роботи. Проте за рік Київ охопила Другу світову війну і про проект забули.

Спочатку планувалося встановити пам’ятник на площі Льва Толстого і монументі Щорсу мав бути виконаний у повний зріст "пішим". Згодом проект замінили на "кінний" та запропонували встановити монумент на бульварі Тараса Шевченка.

Образ Щорса створювався за його нечисленними прижиттєвими фото. А для відтворення точного образу коня у майстерню привозили коней зі стайней Київського військового округу.

В результаті було створено практично 14-метровий монумент Миколи Щорса з кінною статуєю. Бронзову споруду встановили на постаменті із граніту заввишки 6,5 метрів. Вгорі постамент прикрасили карнизом та барельєфами із зображеннями епізодів радянсько-української війни.

Цікаво, що спочатку фігуру Щорса пропонували зобразити з піднятою рукою, в якій він тримав би кашкет. Однак після дискусій кашкет було вирішено "перекласти" в іншу руку.

Реалізували проект архітектори Олександр Власов та Олексій Заваров, а також скульптори Василь Бородай, Михайло Лисенко та Микола Суходолов.

Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 30 квітня 1954 року на перетині бульвару Шевченка та вулиці Комінтерну (нині — вулиця Симона Петлюри), де він і стояв донедавна.

Зовнішність Леоніда Кравчука

Існує версія, що пам’ятник виготовлявся за зовнішнім виглядом 20-річного першого Президента України Леоніда Кравчука. Про це говорив він сам, стверджуючи, що, будучи студентом Київського державного університету, позував перед Лисенком та його колегами для відтворення статури радянського командира у військовій формі.

В інтерв’ю Дмитру Гордону, при цьому Кравчук сказав, що він не шкодуватиме про можливе знесення пам’ятника Щорсу, адже цей постамент споруджено саме на честь Щорса, а не на честь нього, незважаючи на зовнішність.

Щоправда, Суходолов стверджував, що "за весь період створення пам’ятника Леоніда Макаровича Кравчука ми не бачили. Можливо, мав місце факт, що Лисенко запросив Кравчука позувати для ескізу, проте таких проб у скульптора було чимало, допоки він не зустрів потрібну йому натуру" .

Суперечки навколо пам’ятника та його демонтаж

Особистість Щорса викликала чималі суперечки серед української громади. Варто розуміти, що Щорс — це не лише радянський командир, а й активний учасник радянсько-української війни, коли Росія напала на Українську Народну Республіку та встановила у Києві свою владу. Він був військовим комендантом Києва у лютому 1918-го, коли більшовики грабували та вбивали містян.

Після Революції гідності українська влада порушила питання щодо демонтажу пам’ятника в рамках декомунізації. Проте знести пам’ятник не могли з однієї простої причини — 2009 року монумент внесли до Реєстру об’єктів культурної спадщини національного значення.

Спочатку було вирішено "сховати" скульптуру — її повністю закрили конструкцією з тканиною в кольорах українського прапора, проте згодом пам’ятник знову відкрили.

У листопаді 2021 року Український інститут національної пам’яті запропонував перенести монумент до музею "Парк радянського періоду" на Сумщині. Виявилося, що за таке рішення Київська міськрада проголосувала ще 2017-го, але проти цього виступив міський голова Києва Віталій Кличко, стверджуючи, що пам’ятник Щорса "один із найкрасивіших у Європі".

Інститут нацпам’яті не переставав наполягати на тому, що демонтаж пам’ятника Щорсу передбачено законом. У 2023 році з монумента Мінкультури зняло охоронний статус і комунальники розпочали його демонтаж.

Раніше "Телеграф" повідомляв про те, що у Києві демонтували пам’ятник російському поетові Олександру Пушкіну. Локалізувався постамент у сквері на Брестському проспекті навпроти парку Київського політехнічного інституту. На його місці запропонували встановити пам’ятник легендарному псові Патрону.