Вічна класика. 3 комедії на вихідні про те, як стикаються різні культури (відео)

Читать на русском
Автор
12132
Герої "Візита оркестру" знаходять спільну мову незважаючи на межі та культурні відмінності
Герої "Візита оркестру" знаходять спільну мову незважаючи на межі та культурні відмінності. Фото Скрін із відео

Як знайти друзів в африканській пустелі, ізраїльській глушині та американському мегаполісі

Зараз, коли окупанти намагаються прорватися в трьох областях України і продовжують обстрілювати ракетами наші міста, то хочеться хоча б ненадовго відволіктися від військових новин і отримати трохи позитивних емоцій. Для цього "Телеграф" вирішив запустити щотижневу рубрику, в якій ми рекомендуватимемо вам три комедійні фільми на вихідні.

"Візит оркестру"

Зав’язка цієї історії нагадує анекдот, якщо забути про те, що держави Ізраїль та Єгипет воювали між собою у Війні судного дня, та й після 1973 відносини між ними складно назвати ідеальними. Тож коли поліцейський оркестр із Єгипту сідає не в той автобус, і замість мегаполісу опиняється десь в ізраїльській глушині, оркестрантам стає не до сміху. А насамперед, керівнику оркестру, суворому єгипетському підполковнику.

Але далі починається комедія непорозуміння, адже єгиптянам доводиться якось знаходити спільну мову із ізраїльтянами. Кодом спілкування стає американська масова культура, яка однаково неблизька як євреям, та і арабам. При цьому їхня англійська настільки погана, що в англомовних країнах фільм показували з субтитрами.

В результаті наших героїв, незважаючи на всі їхні культурні відмінності, об’єднає відчуття невлаштованості та самотності, однаково болісне з будь-якої сторони кордону. У фіналі навіть суворий служака-підполковник виявляється людиною з великим та добрим серцем. І цей переламний момент, коли незграбний фарс із оркестрантами, які виглядають у своїй блакитній формі марсіанами на ізраїльських пустках, не раптом переходить у ліричну мелодраму – один із найдивовижніших моментів фільму.

"Пес-примара: шлях самурая"

Зіткнення носіїв різних мов та культурних кодів – один із головних мотивів практично всіх фільмів американця Джима Джармуша. В одній зі своїх кращих робіт, "Псі-примарі: шляху самурая" режисер доводить цей прийом до досконалості, перетворюючи дивну гангстерську комедію на філософське висловлювання про самотність та відчуження.

Головний герой – афроамериканець, таємничий найманий убивця зі своїм кодексом честі, який він черпає із читання "Хагакуре", самурайського трактату про духовний шлях воїна. Він вважає себе васалом дрібного мафіозі, який одного разу врятував Псі-примарі життя, не особливо замислюючись про те, що працює на мафію, а сам його рятівник – кримінальна "шістка".

Цей подвійний ефект "усунення", коли самурай у мегаполісі початку ХХI століття так само доречний, як і окарикатурені гангстери, що живуть у власному умовному просторі, створює дивний симбіоз комедійного та поетичного кіно. Уособлення міської "самотності в натовпі", Пес-привид знаходить спільну мову лише з маленькою дівчинкою та емігрантом-продавцем морозива. Сцени їх спілкування, коли герої розмовляють різними мовами, але чудово розуміють один одного, одні з найкумедніших і зворушливіших у фільмі.

"Напевно, боги збожеволіли"

"Етнографічна" комедія з Південно-Африканської республіки, яка на довгі роки стала найуспішнішим кінопроектом ПАР — в результаті зняли ще три продовження про одісею відважного і винахідливого бушмена (якого зіграв реальний бушмен з Намібії Нк’хау, неймовірно органічний у кадрі).

У центрі сюжету – пригоди молодої вчительки з великого міста в африканській глушині з її дикою природою та не менш дикими звичаями, у тому числі звичку до державних заколотів. Для дівчини зіткнення з Африкою таке ж саме шокове, як і для бушмена – занурення у життя білих. Але саме "дитя природи" розуміється на такому складному мистецтві жити, коли у білих все йде шкереберть.

Фільм дуже смішний: і за рахунок зіткнення різних культур, і завдяки використанню фарсових прийомів "німої" комедії. А стилізація під документальну зйомку створює цікавий як для комедійного фільму ефект достовірності того, що відбувається. Тож незважаючи на справедливу критику (зокрема за расизм), стрічка очікувано стала великим хітом у всьому світі. Що зайвий раз доводить: ці білі боги справді збожеволіли.

Нагадаємо, що "Телеграф" склав для вас список 23 найочікуваніших фільмів 2023 року: буде багато екшну та фантастики.