Творцю "Робокопа" та "Основного інстинкту" – 85. Згадуємо інші фільми Пола Верховена (відео)

18 липня нідерландському кінорежисеру Полу Верховену (в оригінальній транскрипції Паулю Верхувену) виповнилося 85 років. Незважаючи на поважний вік, цей сатирик та кінопровокатор зі статусом живого класика продовжує працювати. Останній на даний момент фільм "Бенедетта" вийшов у 2021 році і, як завжди, викликав багато дискусій.

"Телеграф" вирішив згадати не найвідоміші роботи творця "Робокопа", "Згадати все" та "Основного інстинкту".

"Помаранчевий солдат" ("Солдати королеви", 1977), "Чорна книга" (2006)

Екранізація мемуарів національного героя Опору, антифашиста Еріка Хазелхоффа Рулфземи (Рутгер Хауер, "Місто гріхів") на той момент стала найдорожчим нідерландським фільмом. Історія п’яти університетських друзів, які опиняються по різні боки барикад під час Другої світової – напевно, найнегероїчніший із військових фільмів, що показує війну як руйнівний абсурд, серед якого намагається вижити за всяку ціну купка мирних інтелігентів. Одна з ключових сцен — танго на офіцерській вечірці, яке танцюють одягнені у форму СС герої Рутгера Хауера та Дерека Де Лінта ("Нестерпна легкість буття").

Історія єврейської дівчини Рахіль Штайн (майбутня зірка "Ігри престолів" Керіс Ван Хаутен), яка так само, як і герої "Помаранчевого солдата", просто намагається вижити під час окупації, спочатку планувалася як одна з сюжетних ліній хіта 1977 року, але в результаті стала окремим фільмом, що ознаменував тріумфальне повернення Верхувена у рідні нідерландські пенати. Неймовірно захоплююча, досконала за формою і, як завжди, вкрай суперечлива за змістом, "Чорна книга" порушує не найприємніші теми співпраці нідерландців з нацистами, зокрема їх участь у Голокості, зрівнюючи у жорстокості бійців Опору з нацистами.

"Плоть + кров" (1985)

Перший англомовний фільм режисера, знятий перед переїздом до Голлівуду – цинічна, але водночас сповнена романтизму фантазія на тему Середньовіччя, яка багато в чому передбачила "Гру престолів". Задовго до появи концепції "Нового Середньовіччя" (хоча роман Умберто Еко "Ім’я троянди" був уже написаний) Пол Верховен зрівнює темні віки із сучасним світом, де світло Просвітництва цілком уживається з варварством.

Фільм візуально дуже гарний: постійний оператор постановника Ян Де Бонт надихався живописом великих голландців. І, як це часто зустрічається у фільмах зразкового сім’янина та батька трьох дітей Пола Верховена, містить безліч відвертих сексуальних сцен. А епідемія чуми, яку переживають головні герої на чолі з Рутгер Хауером, дозволяє глядачам ностальгічно згадати дні ковидної пандемії.

"Шоугелз" (1995)

Сатирична комедія про звичаї в шоу-бізнесі, що показана через призму лаштунків еротичних шоу в Лас-Вегасі. Щоб вибитися нагору, танцівниця стриптизу з темним минулим йде буквально головами, і наступна її зупинка після Лас-Вегаса, звичайно ж, у Голлівуді.

Зараз, після скандалу з Харві Вайнштейном, який відбуває 23-річний термін за сексуальні домагання до акторок, цей сплюваний критиками та глядачами фільм виглядає як ніколи актуально. Неприємний факт, що великі кар’єри в шоу-бізнесі робляться через маніпуляції, насильство, сексуальну експлуатацію та злочини, перестав бути таємницею Полішинеля. Харрасмент в індустрії розваг, а насамперед у Голлівуді, завжди був нормою життя.

Радикальніший вислів про людоїдську сутність шоу-бізнесу змогли дозволити собі хіба що брати Коени, та й то на стрімінговому сервісі Netflix, а не в кінопрокаті. Мається на увазі новела "Вхід за їжу" з альманаху "Балада про Бастера Скраггса" (2018), де йдеться про безрукого та безногого декламатора віршів на дикому у всіх сенсах Заході.

"Зоряний десант" (1997)

Екранізація фантастичної повісті Роберта Хайнлайна, написаної для підлітків, на поверхні так і виглядає підлітковим фантастичним бойовиком про війну з інопланетними жуками. Єдине, як для треш-фільму "Зоряний десант" відрізняється позамежним бюджетом 100 млн. доларів, який зажадали новаторські спецефекти. (До речі, до них приклав руку колишній харків’янин Євген Мамут, який отримав "Оскар" за ефекти у "Хижаку".)

До того ж, режисер запросив на головні ролі молодих маловідомих акторів, які не блищать ані харизмою, ані особливим талантом. Так, для Каспера Ван Діна ролі у "Зоряному десанті" та "Сонній лощині" Тіма Бартона виявилися найвідомішими.

Більш уважних глядачів "Зоряний десант" розділив на тих, що побачив у фільмі профашистське кіно про мілітаристську утопію, яке густо цитує Лєні Ріфеншталь, гімн правим силам Америки. І тих, хто впізнав у ньому антифашистську сатиру. У будь-якому разі, чверть століття тому ура-патріотичний пафос "Зоряного десанту" викликав подив, адже Америка не воювала з часів переможної "Бурі у пустелі" (1991). Але вже за кілька років США надовго зав’язнуть в Іраку та Афганістані.

"Вона" (2016)

Такий радикальний проект, як чорна комедія про зґвалтування, здається, не міг собі дозволити навіть Луїс Бунюель, а для нього не було заборонених тем. Пол Верховен зняв історію, в якій жертва насильства сама є зубастим хижаком, але з ангельською зовнішністю Ізабель Юппер ("8 жінок"). Галерея представників французької творчої інтелігенції, які оточують нашу героїню, – ще гірше: моральний виродок на моральному виродку. Наприклад, татко героїні – серійний маніяк, який відбуває довічне ув’язнення.

"Вона" стоїть дещо осторонь у фільмографії Пола Верховена, помітно вибиваючись із його режисерського стилю. Це дуже французький фільм як за стилістикою, так і за своїм саркастичним настроєм. Мабуть, лише французька кінематографія могла породити таке священне чудовисько, як Бертран Бліє ("Вальсуючий", "Холодні закуски"). Знову ж таки, Бунюель свої пізні та найкращі фільми зняв у Франції. До речі, не менш скандальна "Піаністка" Міхаеля Ханеке, з якою "Вона" безперечно полемізує (і де в головній ролі теж знялася Ізабель Юппер) також знімалася на французькі гроші.

У будь-якому разі, дуже смішно було спостерігати після української прем’єри подив у очах глядачів, що виходять із зали після сеансу: що це, блін, таке зараз було?

Раніше "Телеграф" писав про страйк акторів у Голлівуді, де пояснював, чого вимагають американські кінозірки та які фільми та серіали можуть постраждати в результаті.