Насильство, примус до близькості та харасмент: як не стати жертвою

Читать на русском
Автор
Ілюстративне зображення
Ілюстративне зображення. Фото pexels.com

Психолог пояснила, що таке харасмент і чому його так багато в креативній індустрії

Скандал з українським актором Володимиром Талашком набирає нових обертів у зв’язку з історією Марії Матрос, яка заявила про зґвалтування. До цього 75-річного зірку фільму "В бой идут одни старики" звинувачували в домаганнях і харасменті кілька журналісток і актрис. "Телеграф" вирішив з’ясувати у психолога, гештальт-терапевта, засновника психологічного центру ALTERA Ольги Королик, як не стати жертвою харасменту та не дати порушити свої кордони.

Як пояснила експерт, харасмент — це порушення кордонів. Незалежно від того, чи є там сексуальний підтекст.

"Зрозуміти, що ваші кордони порушуються, можна тільки слухаючи своє тіло і свої відчуття в ньому. Дуже шкода, що не всі це вміють робити", — говорить Королик.

Як виховати у дитини розуміння особистих кордонів

Психолог пояснює, що якщо дитина росте в сім’ї, де кордони порушуються (ігноруються почуття і потреби дитини, батьки дозволяють бити дитину або сильно кричати у виховних цілях), то вона починає несвідомо сприймати це як норму. Тому "орган", який відповідає за чутливість щодо особистих кордонів, коректно не працює.

Королик закликає батьків звертати увагу на сексуальне виховання дітей, яке починається не тоді, коли дитина потенційно ось-ось почне (або вже почала) жити статевим життям, а значно раніше. Йдеться про вік 3-4 років.

"Коли дитині розповідають "правило трусиків", яке говорить про те, що ніхто не має права чіпати тебе в місці, де трусики, без твоєї згоди: неважливо хто це — мама, дідусь, лікар, вихователь в саду або сусідська дитина", — зазначає психолог.

Таким чином, та сама мама повинна питати у своєї дитини: "А можна я подивлюся, доторкнуся, перевірю, чи все ок?" І бути готовою до того, що дитина скаже "ні".

"У цей момент важливо прийняти це "ні". Так дитина вчиться слухати себе і розуміти межі свого тіла", — розповіла Королик.

правило трусиків для дитини
Правило нижньої білизни для дітей. Ілюстративне фото

Протягом усього дорослішання дочки або сина батьки повинні вибудовувати комунікацію і говорити з дитиною про існування кордонів і культури згоди, сценарії поведінки чоловіків і жінок.

Харасмент у творчій індустрії

Психолог зазначає, що випадки харасменту в креативної сфері зустрічаються часто. У суспільстві існує думка, що є два шляхи побудови кар’єри: більше "швидкий" — через ліжко, і більш тривалий, навіть опозиційний.

Актори, продюсери, кастинг-директори мають владу, і у них є велика спокуса цією владою користуватися. Що вони і можуть робити. Питання в тому, зазначає Королик, чи дає молодий актор або актриса себе використовувати.

"Очевидно ж, що якщо студентка їде додому до викладача, то ймовірність, що вони побалакають "за життя" - така собі. І питання в тому, чи знає вона це чи ні. І те, наскільки усвідомлює, що вона робить і чим це може закінчитися", — розповідає Королик.

Психолог Ольга Королик
Психолог Ольга Королик. Фото: facebook.com/olgakorolik

Дуже просте питання, яке можна собі поставити, звучить так: "Коли я говорю комусь "так", чи не кажу я собі "ні" в цей момент?" Цим питанням психолог рекомендує протестувати реальність і усвідомити наслідки того, як хтось може скористатися вашим "так".

"Якщо вас примушують до сексу, просять надіслати фото або відео, важливо знати: "рукописи не горять" і ваші відео можуть стати рано чи пізно способом шантажу", — додала експерт.

Що робити, якщо постраждав від харасменту

У разі, якщо ви стали жертвою насильства, не варто соромитися просити допомоги і звертатися як до друзів і близьких, так і до психологів, правоохоронців, юристів. Якщо ж натяки на будь-яке насильство і постійне порушення ваших кордонів носять систематичний характер, то людина також може піти за психологічною підтримкою. Оскільки, за словами психолога, потрібно усвідомити й опрацювати неприємну ситуацію, в іншому випадку — харасмент може повторитися.

Потерпілий від насильства може зважитися на публічний розголос і розповісти свою історію в тих же соціальних мережах. Правда, крім підтримки зазвичай там з’являється і другий "табір" людей, який звинувачує у трагедії саму жертву. Тому, зазначає психолог, важливо розуміти перед публікацією своєї історії, що буде відгук від аудиторії та різні реакції.

Раніше "Телеграф" разом з психологом розібрався в тому, хто такий абьюзер й як не статті його жертвою.