Чим пахне вічність: вчені відтворили "парфуми" для єгипетських мумій

Вчені Інституту геоантропології Макса Планка (Німеччина) створили своєрідний "сенсорний міст у давнину". Їм вдалося відтворити один із ароматів, використаних понад 3 500 років тому при муміфікації знатної мешканки Єгипту.

Вони назвали його "запах вічності". Кожен бажаючий зможе відчути цей запах у Музеї Моесгаард у Данії на майбутній виставці, пише Science Daily.

Вчені під керівництвом Барбари Хубер були зосереджені на дослідженнях речовин для муміфікації. Вони використовувалися для бальзамування благородної дами Сенетней за часів 18-ї династії, близько 1450 до нашої ери. Дослідники використали передові аналітичні методи.

"Ми проаналізували залишки бальзаму, знайдені у двох канопах (ритуальний посуд, — ред.) з обладнання для муміфікації Сенетней, які були викопані більше століття тому Говардом Картером з гробниці KV42 в Долині царів", — розповіла Хубер.

Нині ці судини зберігаються у музеї Августа Кестнера у Ганновері, Німеччина. Команда виявила, що бальзами містили суміш бджолиного воску, олії, жирів, бітуму, смоли соснових (швидше за все модрини), бальзамічної речовини і смоли даммара або фісташкового дерева.

"Наші методи також дозволили отримати важливу інформацію про інгредієнти бальзаму, інформацію про які в сучасних давньоєгипетських текстових джерелах обмежено", — додала керівниця дослідження.

Створюючи "Запах вічності", команда хотіла дати відвідувачам виставки захоплюючий досвід — поринути у минуле через нюх. Більше того, він зробить виставку цікавою для людей із порушеннями зору.

"Я б сказала, що домінуючий запах схожий на сильний сосновий деревний аромат хвойних дерев. Але це також трохи змішано з солодшим відтінком бджолиного воску. А ще з’являється сильний димний запах бітуму", — розповіла Хубер.

Раніше "Телеграф" розповідав, що археологічна експедиція, яка працювала на Бєльському городищі під Котельвою Полтавської області, яке ідентифіковано як античний Гелон, в одному з курганів виявила золоті бляшки та залишки глиняного посуду. Знахідки, мабуть, датуються VI століттям до н.е.