Античний Гелон: чому уламок давньої кераміки з Полтавщини цінніший за скіфське золото

Читать на русском
Автор
20478
Директор заповідника "Більськ" Ігор Корост показав цінні знахідки
Директор заповідника "Більськ" Ігор Корост показав цінні знахідки

Античне місто буквально зіткане із суцільних загадок

Археологічна експедиція, що працювала на Більському городищі під Котельвою Полтавської області, яке ідентифіковане як античний Гелон, в одному з курганів виявила золоті бляшки й залишки глиняного посуду. Знахідки, імовірно, датуються VI століттям до нашої ери. Про це "Телеграфу" повідомив директор історико-культурного заповідника "Більськ" Ігор Корост.

Низькопробні штамповки

Це і є те знамените скіфське золото?

— Так. Але ви будете, певно, розчаровані: воно має низьку пробу. У 100 грамах металу знаходиться всього 48,6-50% чистого ауруму. Подібні прикраси археологи вже неодноразово знаходили у древніх похованнях на Більському городищі, й експертизи завжди показують їхню низькопробність. Щобільше, це штамповки: п’ять бляшок одного виду й три — іншого. Але будь-яка знахідка, навіть невеличкий уламок, що пролежав у землі не одне тисячоліття, це величезна цінність, яка дозволяє судити про рівень розвитку тогочасного суспільства.

уламки - фрагмент ліпної кераміки скіфської доби
Фрагмент ліпної кераміки скіфської доби

Давайте спочатку про знахідки, а тоді про рівень розвитку.

— В одному з курганів могильника Саранчівка, який досліджувала експедиція Державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" під керівництвом Віталія Окатенка, також трапилися глиняний черпак, миска й горщик. Вони в уламках, але після того, як реставратори з ними попрацюють, будуть придатні для виставлення у експозиції музеях. Зафіксовано також особливості конструкції дерев’яного перекриття, на якому розміщувалася ритуальна плита. У давнину люди приносили й залишали на ній тризну.

цьогорічна знахідка - глиняний черпак
Цьогорічна знахідка - глиняний черпак

Знайти такі цінні артефакти, думаю, дуже важка справа, але, тим не менш, щороку Гелон, про який писав давньогрецький історик Геродот, щось та й віддає науковим експедиціям…

— На жаль, древні поховання почали грабувати практично з моменту їхньої появи. Найактивніше ж у цій місцевості кургани нищили у XVII—XVIII століттях. Для виробництва пороху потрібна була селітра, тому порохових справ майстри прочісували місцевість у пошуках об’єктів з перевідкладеним ґрунтом. Заодно розкопували й кургани, оборонні споруди городища. Не дарма, напевно, хутір Скоробор, поряд з яким зараз ведуть розкопки, отримав таку назву. Вона складається зі слів "скоро" і "брати".

Все золото, що лишилося після розграбування кургану
Все золото, що лишилося після розграбування кургану

Можна тільки уявити, скільки було цінних речей у курганах. І досі під час розкопок зустрічаються унікальні предмети, наприклад, золоті бляшки, оформлені в скіфському звіриному стилі. Скіфи надавали дорогоцінному металу особливу роль у своєму світобаченні. Вони ховали померлих в одязі, розшитому золотом, із золотими прикрасами. Скіфи прикрашали золотом сагайдаки і піхви, руків’я мечів, ремені, кінську збрую. Проте щедро усипаний золотими пластинками та бляшками у формі тварин одяг, звісно, не був повсякденним. Скіфи традиційно використовували золото у ритуальних похованнях. Я не кажу, що знайдені бляшки це сенсація, хоча такі знахідки зустрічаються не так часто.

Штамповані бляшки - скіфське золото
Штамповані бляшки, якими скіфи прикрашали все, що могли

Кому з древніх належали знайдені цьогоріч золоті бляшки?

— Науковці не можуть відповісти на це запитання. Ба більше, ми не знаємо, це було одиночне чи парне поховання, оскільки в пограбованому кургані лишились тільки кілька фрагментів людських кісток. Лише після проведення ДНК-аналізу можна буде говорити щось конкретно.

Не Гелон, а суцільні загадки

Цікаво, а де ж під сьогоднішньою Котельвою добували золото в скіфські часи? Місця не підкажете?

— Сировина, певно, була привізною, адже скіфи вели жваву торгівлю з іншими племенами. Покійний археолог-скіфолог, професор Харківського державного університету Борис Андрійович Шрамко, який вивчав Більське городище протягом майже 40 років, починаючи з 1958-го, виявив у 70-80-х роках на Східному укріпленні золотоливарну майстерню. Можливо, в ній і працювали майстри, котрі виливали там бляшки, які ми зараз знаходимо у курганних похованнях.

Окрім того, там було, як показали розкопки, багато інших майстерень — гончарна, кісткорізна, а також приміщення для сушіння овочів, різноманітні наземні житла й землянки, навіть древній античний храм, як вважав Борис Андрійович, на що вказували культові споруди й статуетки.

Експедиції під його керівництвом масштабно дослідили Східне укріплення і його оборонні споруди, зібрали колосальну інформацію про побут і планування житлових, господарських і культових споруд, а також величезну колекцію речей, які дають уявлення про різні боки життя місцевого тогочасного населення. Це все доводить, що воно вміло працювати з різними матеріалами й мало високий рівень розвитку культури.

Яким був етнічний склад жителів Більського городища за скіфських часів?

— Це було поєднання місцевого населення і людей, які емігрували з античних колоній Північного Причорномор'я. Спочатку вони вели між собою торгівлю, а згодом почали співіснувати. У VII-VI ст. до н. е. активну роль у функціонуванні Більського городища починають відігравати кочовики.

Тобто добре укріплене городище, що займало майже 5 тисяч гектарів, у якому, на думку вчених, проживало щонайменше 30 тисяч населення та яке було найбільшим укріпленням скіфського часу у Східній Європі, не змогло протистояти набігам кочових племен?

— Питання, з якою метою будували це скіфське городище, дискується давно, проте однозначної відповіді на нього нині нема. Одні археологи кажуть, що укріплення створювалися для захисту від набігів скіфських кочівників. Інші дотримуються версії, що оборонні споруди були зведені навколо Гелона спільно з номадами. Тут потрібні ще дослідження.

Тоді як таке велике поселення могло зникнути?

— Це теж поки що загадка. Одна з версій — воєнна. Начебто до Гелона вторгнувся перський цар Дарій I зі своїм військом. Проте, про що свідчать наші неодноразові дослідження оборонних споруд Більського городища, ознак захоплення або спалення древня фортеця не має. Швидше за все, люди залишили її через економічні причини. На це могла вплинути зміна клімату, скажімо.

Артефакти, гідні Лувру

Яким часом датують найдревніші знахідки на Більському городищі?

— Найдавніші відносять до епохи бронзи, а саме XX-XIX ст. до н.е.

А скільки загалом артефактів виявлено за час археологічних досліджень?

— За сезон на Більському городищі експедиції виявляють не менш як 20 тисяч археологічних предметів. Ми ведемо облік від найдрібнішого уламка посуду чи кістки. Не всі їх, звісно, можна виставляти в музейних експозиціях, не всі вони цілі, але все це безцінна інформація для науковців. Багато з них, на думку доцента Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Ірини Шрамко, яка неодноразово проводила тут наукові експедиції, не поступаються артефактам скіфського періоду, виставленим у Луврі чи Ермітажі, а то й цінніші.

стародавня тарілка (уламок), знайдена на Полтавщині
Після реставрації ця стародавня тарілка займе місце в музейній експозиції

Якщо покласти на умовні шальки терезів якусь золоту прикрасу й уламок кістки чи посуду, то що переважить?

— Далеко не завжди золото цінніше. Пригадую, як 2019 року, коли експедиція Ірини Шрамко, яка досліджуючи могильник на Скороборі, виявила багато золотих бляшок, увага преси була привернута переважно до цих предметів із жовтого металу. А поряд з цим там були набагато цінніші для науки! Наприклад, предмети зі шкіри, оздоблені бронзовими виробами, рогове блюдо з характерним оформленням у так званому скіфському звіриному стилі (із зображенням тварин). Вони безцінні для науки! Словом, інколи навіть якийсь невеликий керамічний уламок може дати археологам більше інформації, аніж уціліла золота прикраса.

Який шлях проходять артефакти, перш ніж з’явитися в експозиції музею?

— З поля їх передають на консервацію чи реставрацію. Якщо це металеві речі, то їх обробляють у спеціальних розчинах. Якщо це уламки виробів з кераміки, то їх намагаються зібрати докупи, склеїти, догіпсувати. Після цього керівник археологічного дослідження бере їх на доопрацювання, на поглиблене вивчення для підготовки наукового звіту та публікацій. Робляться фото, рисунки. Далі вони передаються до нас у фондосховище. Надалі знахідки зберігаються за необхідних рівнів температури та вологи.

Усі експедиції за результатами досліджень на древньому Гелоні передають знахідки нам, ми їх акумулюємо. Новинки завжди презентуємо в провідних музейних установах Харкова й Полтави, принаймні, так було до повномасштабного вторгнення рашистів. Виставки відбуваються ближче до зими, оскільки археологи зазвичай закінчують свою роботу в жовтні-листопаді.

Розкопка курганів як порятунок

Яка доля музею, будівництво якого було розпочато в Більську 2021 року?

— Якби не широкомасштабна війна, то він, думаю, незабаром відкрився б для відвідувачів. Реконструкція виділеної будівлі поки на паузі. Ми й артефакти на початку березня минулого року, коли велися бої за сусідню Охтирку, евакуювали в один із музейних закладів у безпечнішому регіоні України.

З кожним роком скіфські кургани стають все нижчими, адже це фермерські землі, й виглядають вони у кращому разі, як ледь помітні горбки серед полів. Щось робиться для збереження цієї історичної цінності?

— Ми досліджуємо курганний могильник Скоробір, на якому знаходяться вікові кургани. Його площа становить майже 800 гектарів! Колись Борис Шрамко визначив, що тут зосереджено близько тисячі поховань. На жаль, починаючи з 90-х років минулого століття, ці землі стали розорювати. Раніше — колгоспи, тепер — фермери. Але ми маємо доступ до цих історичних об’єктів археології. Між науковцями й фермерами, на щастя, існує абсолютна співпраця: вони пускають експедиції в поля, надають техніку й усіляко сприяють робо́там. Ми ж намагаємося врятувати кургани… розкопками заради науки. Якоюсь мірою ми приречені робити археологічні відкриття.

Археолог Ігор Корост
Ігор Корост: "Війна війною, а розкопки за розкладом"

Окрім того, спільно з Міністерством культури добиваємось внесення у державний реєстр визначених об’єктів археології. Це дасть змогу накласти на користувачів охоронні зобов’язання й заборонить розорювання курганів. Допущення до пам’яток для їхнього дослідження матиме законні підстави.

До речі, днями на Більському городищі почала роботу експедиція Харківського нацуніверситету ім. В. Н. Каразіна під керівництвом Ірини Шрамко. Вона дослідить ще два кургани. Сподіваюсь, колекція цьогорічних археологічних знахідок поповниться новими екземплярами.

Довідково. Більське городище — найбільше у Європі укріплене поселення доби раннього залізного віку та унікальний археологічний об’єкт культурної спадщини України. Городище розташоване на височині між річками Ворскла та Суха Грунь переважно в межах Полтавщини, північна частина пам’ятки знаходиться в Охтирському районі Сумської області.

Археологічні дослідження підтверджують, що за скіфської доби на цій території існував політичний, економічний і культурний центр давнього переддержавного утворення племен Дніпровського лісостепу. Вчені ототожнюють городище з протомістом Гелон, про яке писав давньогрецький історик Геродот. Потужні оборонні споруди древнього Гелона складалися з глибоких ровів і високих валів з дерев’яними стінами. Могутня фортеця надійно захищала мешканців від нападу ворогів і після пошкоджень відновлювалася та вдосконалювалася.

За останніми підрахунками, площа городища займала близько 5000 га, а протяжність складних фортифікаційних споруд становила майже 37 км.

Фото, відео надані Ігорем Коростом