В українських вузах вчать погано, але студенти задоволені: у чому секрет і небезпека такої "гармонії"

Експерти ринку праці не перший рік говорять про те, що найскладніше знайти роботу в нашій країні вчорашнім випускникам вузів. Причому справа навіть не стільки у відсутності необхідних знань та досвіду, хоча це й важливі фактори, скільки в особливостях молодого покоління. Чимало сучасних молодих людей не знають, чого хочуть, в університетах вчаться для отримання «корочки», а вільний час присвячують не саморозвитку, а «іграшкам» і розвагам.

Те, що з вітчизняною освітою щось йде не так, не бачить тільки сліпий. Але якщо воно не задовольняє навіть сьогоднішні запити роботодавців, що ж на нас чекає в майбутньому? Що заважає нашим вузам готувати більш «технологічних» фахівців і чи можна говорити, що проблема полягає тільки лише у викладачах й, відповідно, в якості їх роботи?

Про це — в сьогоднішньому матеріалі «Телеграфа».

Проблеми освіти: за законами логіки

У період вступної кампанії-2021 було зареєстровано майже 200 тис. електронних кабінетів тих, хто йде на бакалаврат. За даними Міносвіти, десятка найпопулярніших спеціальностей за кількістю поданих заяв виглядає так: філологія (76 371), право (67 720), комп’ютерні науки (66 123), менеджмент (62 227), середня освіта (44 136), інженерія програмного забезпечення (43618), журналістика (43 215), психологія (39 529), економіка (37 464), маркетинг (36 080).

Лідерство філологів трохи дивує, враховуючи, що про нестачу IT-спеціалістів у світі взагалі і в Україні зокрема ми вже років 10 чуємо з кожної праски. Скажемо більше: в січні з ідеєю переучувати українських безробітних на айтішників носився Кабмін. В уряді порахували, що дві проблеми — зростання числа безробітних і брак айтішників — можуть допомогти одна одній, й світ побачив проєкт Постанови Кабміну, згідно з яким безробітних, які пройшли відповідне тестування, планували навчати програмуванню. Правда, цей «грандіозний план» не зустрів підтримки експертів. Вони запідозрили, що гроші платників податків в черговий раз витечуть в бездонну «чорну діру» та запропонували Кабміну не бути дріб’язковими й переучувати всіх безробітних відразу на космонавтів.

Цифри вступної кампанії показують, що, скоріш за все, уряду доведеться повернутися до своєї ідеї. Судячи з найзатребуванішими спеціальностями, безробітних філологів, юристів та менеджерів стане ще більше, а програмістів і раніше буде не вистачати.

«Мабуть, причина такої тяги до філології криється зовсім не в любові до предмету, а в тому, що ця спеціальність набагато більш доступна в порівнянні з іншими, — припустив у розмові з «Телеграфом» засновник компанії Performance Managment Сергій Сароян. — Визнаємо чесно: більшість людей отримує вищу освіту "для галочки" і йде туди, куди зможе вступити й де буде простіше поєднувати навчання та якусь іншу діяльність. А вивчення іноземної мови є додатковим плюсом, адже кількість людей, бажаючих виїхати з країни, зашкалює».

Залишається нагадати, що в цьому році тести з математики провалили третина випускників, тож про програмування їм дійсно можна було відразу забути. Але не назавжди. Закликаємо на допомогу логіку і будуємо ланцюжок: провалили математику, вступили на філологію, відучилися кілька років, поповнили ряди безробітних. А тут може цілком підійти ідея уряду на кшталт тієї, про яку говорилося вище, і можна буде безкоштовно (тобто за наші з вами гроші) відучитися ще раз — на цей раз вже на програміста.

Українська освіта безнадійно застаріла

«В даний момент попит на IT-фахівців дійсно значно перевищує пропозицію, і він буде тільки рости, — продовжує Сергій Сароян. — З часом компанії починають збирати все більшу кількість даних, але ж їх потрібно правильно зберігати, захищати і аналізувати. В останні роки інвестори на американському фондовому ринку активно купують всі фірми, зайняті в даних сферах, особливо в «хмарних» технологіях. І, до речі, в 2020 році ця тенденція посилилася, оскільки карантин показав необхідність сучасних технологічних рішень».

У той час як Сергій Сароян вважає, що університети дуже повільно підлаштовуються під потреби бізнесу, хоча певний прогрес все ж є, директор консалтингової компанії "Михайлов і партнери" Віталій Михайлов висловився категорично: вітчизняна освіта безнадійно застаріла і попит ринку праці не задовольняє.

«Підтвердженням є те, що, наприклад, айті-компанії тісно співпрацюють з вузами: створюють свої групи в університетах, дають стипендії, — каже Михайлов. — Зрозуміло, що відбувається це не від хорошого життя. Вони взагалі не повинні цим займатися! Їх робота — виробляти товари та послуги, і на цьому заробляти, але особливого вибору у них сьогодні немає. Своєю чергою виробничі компанії ростять власних інженерних фахівців, буквально «полюють» за хорошими випускниками, слідкують за студентами вже з другого-третього курсу».

Теорія та практика

Основна проблема нашої освіти полягає в тому, що воно теоретичне, продовжує експерт. Маркетинг викладають викладачі, які ніколи не працювали в продажах, менеджмент — ті, у яких немає ніякого практичного досвіду в керівництві.

В європейських або американських вузах серед викладачів є частина практиків, але в основному там викладають люди науки, яка взагалі йде попереду практики, каже Михайлов. Але справа в тому, що наші вузи не врятують і вчені, адже наука в Україні і наука на заході — це дві великі різниці. Якщо у нас це про минуле, то на заході це про майбутнє.

«Якщо говорити про запит роботодавців, то в grc.ua вже давно відзначили гостру нестачу технологічних фахівців, — зазначила в бесіді з «Телеграфом» виконавчий директор кадрового порталу grc.ua Катерина Окунська. — В Україні не вистачає фахівців з сфери ІТ, геймдев, фінтех. В середньому, вакансії перекривають потреби у фахівцях на 200-310%. Наприклад, IТ-директор з досвідом роботи в сфері фінтех від 6 років може вибирати між 2-3 компаніями, а оклад у нього стартує від 6 тис. доларів плюс бонуси».

Експерт констатує, що роботодавці дійсно часто відзначають досить низький професійний рівень молодих фахівців: рівень IТ і фінансової освіти в Україні значно відстає від потреб сучасного бізнесу. Частина компаній вирішують це питання співпрацею зі школами, коледжами та вищими навчальними закладами, надаючи їм навчальну базу, оплачуючи стипендії і т.д., частина воліють навчати кадри самостійно. Власні навчальні центри не тільки підвищують рівень кваліфікації співробітників, які отримують якісні знання в різних областях (технологічні тренінги, курси англійської мови, soft-skills тренінги), але і дозволяють сформувати сильний бренд роботодавця.

За словами керівника напряму підтримки співробітників компанії Jooble Юлії Ліснянської, в останні роки все більше розвиваються технології штучного інтелекту, які компанії активно застосовують у своїй діяльності. Це призводить до збільшення держзамовлення на певних фахівців: ростуть такі напрямки в освіті як біологія, природничі науки, математика і статистика, інформаційні технології, механічні, електричні інженерія, автоматизація і приладобудування.

З огляду на нарікання роботодавців на якість освіти, рекрутери радять вузам дещо переглянути. Наприклад, ввести додатковий курс профорієнтації для студентів, який допоможе визначитися і бути підготовленим до пошуку роботи.

«У рамках такого курсу необхідно надати методику визначення вибору професії; розповісти студентам про перевірених роботодавців, які зможуть забезпечити практику студенту або ж взяти без досвіду роботи; навчити як скласти якісне і інформативне резюме, — говорить рекрутер Дарина Левіна (Jooble). — Також потрібно розповісти про те, якими ресурсами можна користуватися при пошуку роботи; донести інформацію, як відрізнити сумлінного роботодавця від шахрая; провести практичний тренінг з підготовки до онлайн або офлайн інтерв’ю; обговорити реакцію на зворотний зв’язок, наприклад, як реагувати на негативний фідбек».

«Вузи втрачають час, латаючи дірки шкільної освіти»

Говорячи про те, що сьогодні українська вища освіта абсолютно не задовольняє запити вітчизняного ринку праці, роботодавці дещо згущують фарби. Таку думку в бесіді з «Телеграфом» висловив заступник декана факультету інформатики Національного університету «Києво-Могилянська академія» Андрій Афонін.

«Справа в тому, що різні роботодавці мають різні потреби, — пояснює Афонін. — Навіть якщо дві компанії працюють в одній сфері, завдання у них різні, відповідно, і різні вимоги до претендентів. При цьому кожен роботодавець хоче отримати готового фахівця, що підходить саме під його компанію, але так не буває. Все ж університети — це не ПТУ, вони не повинні «заточувати» людину під конкретні завдання».

У той же час експерт погоджується з тим, що чимало українських вузів випускають «фахівців в лапках». Але причини цього криються не тільки в тому, що університетські викладачі цілого ряду українських вузів працюють по запиленим методичкам 80-х років і не можуть або не хочуть вчити студентів. Є безліч проблем, які вузи вирішити просто не в змозі.

«Наприклад, велика проблема полягає в тому, що сьогодні фінансування університетів залежить не від досягнень вузу, чи не від якості освіти, не від відсотка працевлаштування його випускників, а від кількості студентів, — розповідає заступник декана. — Це призводить до того, що університети створюють нові факультети, щоб отримати побільше студентів і, відповідно, збільшити фінансування. В результаті будь-який український вуз, який раніше спеціалізувався на певних галузях знань, сьогодні може випускати не тільки профільних фахівців, як це було раніше, а кого завгодно — від юристів до айтішників. І після кількох років такого «навчання» фахівці низького рівня розходяться по роботодавцям».

Ще одна величезна проблема — це низький рівень випускників шкіл.

«У ЗНО є маса плюсів, але при цьому університет отримує студентів, толком не розуміючи, які знання криються за тестовими балами, — зазначає Афонін. — Раніше ми вибирали кращих з кращих, наша стартова площадка була вище, і на виході ми давали більше знань. Сьогодні ж низький рівень школи призводить до того, що університети змушені латати дірки, що утворилися в шкільній освіті. Це величезна втрата часу».

За словами експерта, зараз університет стоїть перед непростим вибором — або опускати планку і знижувати якість випускників, або не опускати й свідомо йти на величезний відсів після першої сесії, що, звичайно, вдарить по іміджу університету. І поки поліпшень не видно: сьогодні викладачі, що працюють з першокурсниками, просто в шоці від того, наскільки дистанційне навчання знизило рівень студентів. Тож підстав для позитивних прогнозів на майбутнє небагато.

Підсумок освіти: "головне — щоб людина була хороша"

Справедливості заради треба сказати, що проблеми у нас не тільки з освітою, але і зі ставленням до нього. У той час як на заході успіх міряється річною зарплатою, і мета навчання в університеті — отримати роботу, статус і гроші, українські студенти мотивовані зовсім в інших напрямках.

«У наших студентів часто головна мотивація — щоб батьки відстали, — сміється Михайлов. — Не секрет, що вища освіта в нашій країні потрібна більше батькам, ніж дітям. Українські мами й тата настільки одержимі ідеєю, що їхні діти повинні неодмінно здобути вищу освіту, що готові тягнути за вуха до вузу навіть того, кому, скажімо так, взагалі не дано вчитися. У Європі такого немає. Там взагалі не так вже й багато людей з вищою освітою».

Звідси, продовжує Михайлов, друга мотивація — «корочка». Будь-яка, лише б була. Тоді на «головне питання всього життя», чи є вища освіта в їхньої дитини, батьки зможуть гордо відповісти, що є. І неважливо, що вступив за гроші, що всі оцінки куплені, і за фахом ця людина не буде працювати ані дня.

І, нарешті, третя мотивація — отримати роботу. Чи не гроші і статус, як на заході, а будь-яку роботу, на яку візьмуть. Роботодавці страждають: якість студентів вже давно, в кращому випадку, середня. Англійської не знають, досвіду роботи немає — адже на другому-третьому курсі, коли потрібно було підробляти, студенти вважали за краще відпочивати. А якісь мінімальні знання якщо навіть і є, то на практиці їх ніхто застосовувати не вміє.

«Найцікавіше, що досвідчені українські роботодавці, вирішивши взяти молодого фахівця на роботу, особливо і не сподіваються, що він щось знає і вміє, — зізнається Віталій Михайлов. — Все частіше роботодавці звертають увагу на так звані «м’які навички» (soft skills): комунікабельність, вміння працювати в команді, креативність, пунктуальність, врівноваженість, відповідальність, здатність швидко навчатися, вміння вести переговори. Словом, головне — щоб людина була хороша».