Фельдшерка швидкої допомоги зникла під час депортації росіянами: що відомо про її долю

Вже два тижні родина 52-річної Лариси Долі – медика з села Тарасівка Пологівського району, що на Запоріжжі, нічого не знає про її місцеперебування. Жінку забрали з власного оселі ворожі найманці та обіцяли депортувати за відмову від співпраці. Але на підконтрольну Україні територію фельдшерка так і не потрапила.

Ларису Долю у Тарасівці – невеличкому населеному пункті за 14 кілометрів від районного центру та залізничної станції Пологи – знає, напевно, кожен мешканець. Бо жінка понад три десятки років надає своїм землякам медичну допомогу. Продовжила вона виконувати свою роботу як фельдшер швидкої допомоги й після того, як в село зайшли росіяни. Спочатку загарбники не чіпали місцеве населення, але згодом вдалися до "візитів" з обшуками, побиттям господарів та допитами.

- Тероризували селян, як і всюди, – розповіла "Телеграфу" Людмила Цикало – сестра зниклого медика. – Приходили й до пункту базування, де працює Лариса, наполягали, що потрібно переходити працювати на росію, розбили "швидку". Сестра відмовилась. Згодом окупанти повернулися вже з вимогою перейти до підрозділу в інше село. Лариса теж не погодилась, пояснивши, що звільнилась. Але на цьому їй не дали спокій, під час ще одного візиту попередили: "Готуйся на депортацію! Приїдемо з постановою". Вона мені того ж дня зателефонувала, розповіла, що зібрала речі, а вже ввечері набрала її сусідка в сльозах зі словами: "Приїхали чеченці, вкинули Ларису в машину і поїхали".

Відтоді, а це був вечір 11 січня, члени сім’ї більше Ларису не бачили. Рідний брат, який наступного дня вже був у Токмаку, де розташована російська комендатура, ніякої інформації про сестру отримати не зміг. Лише наступного дня йому повідомили, що Лариса у в’язниці за непокору новій владі та підбурення місцевого населення відмовлятися від російських грошей.

- Він побував і там, де отримав записку від Лариси про те, що їй необхідно передати, ще встиг привезти речі, продукти, – говорить Людмила. – Запевнив мене, що писала саме сестра, він впізнав її почерк, та й вона звернулась до брата на ім'я. Але коли він приїхав знов вже 18 січня, його ошелешили новиною: "Так ми її вже депортували!" Коли це саме трапилось і за яких умов, повідомити відмовились. А Лариса — зникла, бо до нашої території вона не потрапила.

Людмила додає, що не побачила поки сестру на пропагандистських відео, якими окупанти звітують про виселення не згодних з їхньою політикою мешканців Запорізької області. В кадрі зазвичай цивільний чоловік чи жінка, а також людина у військовому однострої, яка зачитує постанову "про виселення". Таке "кіно" росіяни стали випускати з середини літа, як тільки з’явився наказ авторства гауляйтера Євгена Балицького, нібито спрямований на забезпечення правопорядку. Насправді цей документ дав можливість звести рахунки з будь-якою людиною, яка не захотіла співпрацювати з окупаційною владою, чи щось постила в соціальних мережах про злочин росармії.

Формат був обраний такий: рішення протягом 24 годин ухвалює регіональна військова комендатура, а потім людину привозять до Василівки, де здійснювався пропуск цивільних на територію, підконтрольну Україні. До найближчого нашого блокпоста – понад 10 кілометрів, а до Запоріжжя — всі 55.

- Даємо паспорт в руки, пляшечку води — та до Бандерштату, — так пояснив в ефірі одного з російських каналів нібито гуманність процесу Євген Балицький.

Героями відео вже ставали як пересічні громадяни, так і люди, які обіймали ті чи інші посади, мали в захопленому регіоні бізнес. Наприклад, у січні депортували колишнього депутата Мелітопольської міської ради Павла Гневковського, директора Михайлівського ПТУ Віктора Удовіченко, власника підприємства з випуску мінеральної води "Мирненська", кількох баз відпочинку у Кирилівці та в минулому депутата Запорізької обласної ради Віктора Романова.

Що цікаво, не всі люди, яким нібито дозволили вибратися на волю з окупації, таки опинялися там. Через деякий час після оприлюднення роликів рідні починали бити на сполох.

"Українці, депортовані рашистами з окупованої території в бік Запоріжжя, безслідно зникають, – про це повідомляв у своєму телеграм-каналі міський голова Іван Федоров. – Їх виганяють з домівок майже без речей, в одних капцях і змушують діставатися через "сіру зону" пішки. Вихваляються депортацією "диверсантів" у роликах для росЗМІ. Проте люди не доходять до переправи, де на них чекає українська сторона. Куди насправді відправляють українців, залишається невідомим".

У випадку з Ларисою Долею, рідні висловлюють припущення, що окупанти могли скористатися її фахом і все-таки змусити до співпраці.

- Знаємо, що росіянам не вистачає медиків, можливо, сестру забрали до якогось зі шпиталів у Мелітополі, Бердянську чи Токмаку, – робить припущення Людмила. – Тож ми просимо всіх людей, хто міг бачити її у в’язниці, чи у такому медзакладі на окупованих територіях, чи навіть у росії, дати про це знати нам (контакти рідних Лариси Долі є в редакції. — Ред.) або поліції.

Як раніше повідомляв "Телеграф", вже другий місяць росіяни утримують в полоні майбутню вчительку молодших класів з Херсонщини. Аню Єльцову забрали з будинку бабусі наприкінці листопада 2022 року, а згодом змусили на камеру обмовити себе, зізнавшись у передачі ЗСУ даних про окупантів.