"Своїми роботами нагадую світу, що війна росії проти України ще не закінчена", - німецький стиліст

Німецький стиліст, дизайнер і квір-активіст Франк Пітер Вайлд вже майже рік методично підтримує Україну в її боротьбі з російською агресією. Один з найвідоміших засобів – селфі у ліфті в тематичних образах. Чи легко вже 12-й місяць знаходити для них одяг та аксесуари, скільки дублів потрібно зробити, щоб отримати бажаний результат, та як ще берлінець допомагає нашій країні, він розповів "Телеграфу" у бліцінтерв'ю.

Прийом з ліфтолуком Франк Пітер Вайлд, відомий в Німеччині та за її межами стиліст, дизайнер та борець за рівні права, використовував давно. В його стрічці в Instagram безліч таких фото, часом достатньо провокативних і епатажних, але їх "тональність" змінилась 22 лютого – за два дні до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Цього дня Франк знявся в образі путіна, використавши для цього маску з обличчям російського президента, шкіряний плащ і ніж.

Для наступного фото, коли велика війна вже почалася, він обрав синій костюм та взяв в руку букет квітів жовтого кольору.

З того моменту національні українські кольори переважають у його стрічці, також берлінець активно використовує і традиційний український одяг, і сучасні речі та аксесуари. Час від часу присутні в кадрі книжки, картини, іграшки, плакати, створені в Україні.

- Франку, чи були ви колись в Україні? Як вам в голову прийшла ідея саме через яскраві образи підтримувати нашу країну і привертати увагу до війни?

- Я був в Україні один раз в житті. І це було вже близько 12 років тому. Щодо цих фото – це не була ідея, яка виникла раптово, і я сказав: "О, давайте зробимо це". Для мене було і залишається цілком природним те, що я вболіваю за Україну. За цим не було жодного плану, клянуся. Просто, коли почалося це повномасштабне вторгнення, я сказав собі, що буду на боці України до тих пір, поки це триватиме.

- На жаль, велика війна точиться вже майже рік, а ви щодня в новому образі. Чи легко зараз, коли минуло стільки часу, знаходити все нові й нові деталі? Чи продумуєте ви наперед, що одягнете для чергового селфі, чи це виходить спонтанно?

- Сказати, що це легко, було б трохи поверхово. Я отримую інформацію про війну і читаю новини, а також маю багато друзів в Україні, які розповідають, що відбувається. Тому іноді через свій робочий графік я проводжу знімання заздалегідь. Але більшість фотографій все-таки роблю рано вранці, і вони відображають те, що я вважаю важливим. Іноді я навіть міняю світлини в останню хвилину перед публікацією, коли читаю щось, через що я не можу опублікувати щасливий кадр.

- Завдяки майже щоденній практиці у вас завжди виходить зробити фото так, як ви задумали, з першого разу?

– Зазвичай я готуюсь і більш-менш точно знаю, як я хочу, щоб виглядав кінцевий варіант. Звісно, я роблю кілька кадрів, завантажую їх і вибираю той, який, на мою думку, найкраще представляє те, що я хочу сказати цим зображенням. Та мій час у ліфті дуже обмежений, оскільки він не мій приватний, ним користуються й інші люди. Тому я повинен бути швидким, щоб нікому не заважати. Часто, дійсно, мені потрібно лише кілька хвилин, щоб зробити правильний знімок, але іноді процес трошки затягується, перш ніж я стаю задоволений результатом. Знаєте, я сприймаю це дуже серйозно.

- Ви у кадрі з’являєтесь в одязі, аксесуарах як дизайнерських, так і речах "мас-маркету". Ви їх купуєте чи це подарунки?

- В мене є фото, наприклад, опубліковане на день народження президента України Володимира Зеленського з милим його портретом на футболці. ЇЇ я придбав в попмагазині в Берліні, це український модельєр BESSARION, роботи якого я люблю і захоплююся ними.

Інші сорочки отримую в подарунок від українських дизайнерів, яким подобається те, що я роблю, і вони хочуть зробити свій внесок у серію "Ліфт", бо розуміють: ця серія – це як вікно у світ, яке прославляє українську культуру та моду, а також нагадує всім, що війна росії проти України ще не закінчена.

- А як до вас потрапляють принтовані речі з назвами чи зображеннями українських міст, таких як Маріуполь, Херсон, а нещодавно ви вдягнули футболку з зображенням центральної площі Мелітополя. Розкажіть її історію.

- Пару таких футболок мені надіслала українка, яка бажає залишитися анонімною. Мелітополь – це її рідне місто, і вона хотіла, щоб я нагадав про нього світу, і про те, що воно потерпає від російської агресії.

- Селфі дуже потужні, але це не єдиний ваш внесок у допомогу Україні…

– Як бачимо, серія "Ліфт" привернула багато уваги до мого Instagram з усіх поважних причин. Тому я використовую це для популяризації української культури, музики, мистецтва, моди тощо.

Але я також використовую свій голос, щоб виступати на проукраїнських демонстраціях, ділитися петиціями, а також підтримую благодійні пожертви для України.

Є багато способів підтримати Україну та українців – я намагаюся використовувати якомога більше. Зокрема, з червня минуло року я співпрацюю з проєктом United24 (платформа з підтримки України, де відбувається збір коштів. – Авт.) і офіційно оголошений в його рамках "другом України". У моєму Instagram ви можете побачити, що я використовую їхню офіційну сувенірну продукцію, яку ніде не можна купити. Також я створив для них разом з Vitsche Berlin (об'єднання українців, які живуть у Берліні. – Авт.) різдвяну точку для збору пожертвувань на придбання генераторів для лікарень в Україні.

- Що вас найбільше вражає в українцях, які, скоро як рік продовжують протистояти сильному та підлому ворогу?

- Це важке питання. Чесно кажучи, мене так багато вражає. Перш за все – оптимізм і надія, які зберігають українці. І це любов і терпимість до кожного, які я відчуваю, зустрічаючи їх. І солідарність всередині української громади, яка мене справді вражає. І здатність створювати чудові речі під час війни та ніколи не здаватися.

Я так багато чого навчився від усіх чудових українців, яких я зустрів протягом останніх майже 12 місяців. Україна для мене – величезне натхнення на хоробрість і доброту, на любов і солідарність.