"Відновлення Каховської ГЕС буде такою ж дурницею, яку 70 років тому зробив СРСР", — гідробіолог

Влада має намір будувати нову греблю на Каховській ГЕС, однак є експерти, які виступають проти цього. Чому такі плани є злочином та який сценарій відновлення затопленого півдня буде ефективним — про це гідробіолог Юрій Квач розповів "Бізнес Телеграфу".

— Після підриву окупантами греблі Каховської ГЕС фактично завершилась 70-річна історія однойменного водосховища, яке одні називали "дивом радянської інженерної думки", другі — "вбивцею природи та історії". Яка ваша думка щодо цього?

— Будівництво Каховської ГЕС — великий злочин, оскільки це стало катастрофою для ареалу, де саме було створене водосховище. Це одна з найбільших дурниць, з-поміж тих багатьох, що робив Радянський Союз. Насамперед треба розуміти, яким чином ГЕС була створена: знищена наша екологія, культурна й археологічна спадщина та історична цінність тих територій, склався негативний вплив на соціум – сотні тисяч людей були відселені зі своїх домівок. Все це було поховано під водою. Це була страшенна катастрофа. Ще більшою катастрофою став підрив росіянами гідроелектростанції на території, де вже була сформована певна екосистема, певний тип економіки – хороший чи поганий,– але він уже існував. Внаслідок цього загинули люди.

— Чому ви вважаєте, що Каховське водосховище не варто відновлювати?

— Зараз гребля Каховської ГЕС майже повністю лежить під водою. Це руїни. Тобто її потрібно відновлювати фактично з нуля, на що знадобиться чимало років. Експерти кажуть, що пʼять. Однак я не вірю. Поки виготовиться технічна проєктна документація, відбудеться тендер підрядників на "Прозорро", мине не один рік. Тобто повна відбудова Каховського водосховища затягнеться років на 10, не менше. Але ж увесь цей час люди мають жити. Необхідно перелаштуватися під нові реалії.

— Як без Каховського водосховища Україна зможе відновити велике аграрне виробництво у цьому регіоні?

— Думка, що без Каховського водосховища усе сільське господарство Криму, Херсонської та Запорізької областей помре, є хибною. Усі розташовані там населені пункти вже існували впродовж 200–300 років, а деякі й 500–600. Люди там жили та не помирали з голоду чи без води. Просто вони вели інший тип господарства. Необхідно повертатися до традиційного господарства, яким споконвіку займалися кримські татари та місцеві українці, зокрема, до тваринництва та садівництва.

— Тобто потрібно відмовитися від традиційного землеробства?

— Люди, які жили там до появи Каховського водосховища, не вирощували у такій кількості пшеницю, тим паче рис, який в Україні вирощувати затратно й невигідно. Його дешевше купити у південно-східних країнах Азії, де він дає кілька врожаїв на рік, аніж вирощувати на дніпровській воді на півдні України та в районі Генічеська. Це за Радянського Союзу влаштовували "показові виступи", мовляв, у нас також вирощують рис. А те, що він дорожчий, нікого не хвилювало. Тому треба відходити від "совкових" стереотипів і змінювати тип господарства.

— Якщо навіть аграрний сектор буде перелаштовано, як все ж таки вирішити питання поливу?

— У звʼязку з кліматичними змінами та потеплінням набагато логічніше переорієнтуватися на вирощування горіхових культур, які не вимагають багато вологи. Наприклад, в Одеській області, де також складна ситуація з водою, мало опадів і немає питної води, люди перелаштувалися на вирощування фундука, мигдалю, волоських горіхів, фісташок. Це все чудово росте і головне – легко зберігається і коштує значно дорожче, аніж пшениця чи кукурудза, яка в сезон продається за копійки.

— А як щодо забезпечення людей питною водою?

— Для забезпечення людей водою потрібно прокласти нові водогони. Також є сенс будувати шлюзи та переобладнати їх так, щоб було сприятливе судноплавство з південного до середнього Дніпра і навпаки. Для розвитку транспортної інфраструктури необхідно зводити мости, але не греблю.

— Ви вважаєте, що, поки держава готуватиме відбудову греблі, регіон перебудується сам і потреба в греблі відпаде?

— Якщо ми впровадимо інше господарювання на цих територіях, економіка буде жити за іншими правилами і принципами. І за 5-10 років ми самі зрозуміємо, що гребля нам не потрібна і нема потреби її відновлювати. Проте, якщо ми облаштуємо на цих землях новий тип господарства, прилаштуємося до нього, а потім збудуємо греблю і затопимо все водою, зробимо ту ж дурницю, що зробив Радянський Союз 70 років тому.

— Але без ГЕС постала критична потреба прісної води для населення у південних регіонах. Яка є альтернатива?

— Каховська ГЕС забезпечувала водою сільське господарство Херсонської, Запорізької областей та півострова Крим, питною водою — Нікополь і Кривий Ріг та технічною водою — підприємства Криворіжжя. Впродовж цих пʼяти чи десяти років, доки відновлюватиметься гребля, населені пункти, виробничі установи, сільське господарство потребуватимуть води. Однією з альтернатив є артезіанські свердловини, які там існували раніше. Їх лише треба розчистити. Коли була дармова дніпровська вода, добувати артезіанську не було потреби. І вони були покинуті. Також необхідно зводити альтернативні водогони із забором води з Інгульця (для Кривого Рогу) і Дніпра (для Нікополя та прилеглих районів).

— Навколо Каховського водосховища у Криворіжжі, Запоріжжі, Нікополі сконцентрована низка металургійних підприємств, які споживали великі обсяги води. Вони не зможуть працювати навіть на 50% від потужностей.

— Криворізькі підприємства, які споживали воду з Каховського водосховища, не є державними, всі вони мають своїх власників. Якщо почнеться відбудова греблі, кошти виділятимуть на рівні держави. Тож виходить, що замість того, щоб їх спрямувати в інше, більш потрібне річище – на розвиток сільського господарства чи громад, які того більше потребують, ми будемо підтримувати приватний бізнес? Власники металургійних підприємств Кривого Рогу, які мають достатньо фінансових ресурсів і потребують води з Каховського водосховища, мусять розбудовувати інфраструктуру й облаштовувати водогони власним коштом. Держава сама має вимагати у приватного бізнесу вкладень, якщо він хоче тут працювати.

— Каховська ГЕС – це ще й додаткові електропотужності, чиста енергетика, яка потрібна і людям, чи не так?

— Каховське водосховище створювали насамперед для забезпечення водою сільського господарства Криму та вирощування там зернових культур, які потребують постійного поливу, а не для вироблення електрики. Такою була політика СРСР. Це найменш потужна гребля серед усіх дніпровських гребель. Її висота всього 14 метрів, відповідно, вона виробляла мало електроенергії. Це досить символічно, на мій погляд.

— То як виробник електрики вона не потрібна?

— Існує багато інших ресурсів отримання енергії, зокрема, зелена енергетика. Тому подібні греблі просто неефективні. Проте я не закликаю їх знищувати, оскільки вони уже збудовані.

— Ви говорили, що руйнація Каховської ГЕС може бути корисною для відновлення природності річок. У чому це може проявлятися?

— Нова екосистема може дати шанс відновити популяції в плавнях Дніпра червонокнижної риби — осетрових та чорноморського лосося, які після створення ГЕС залишилися переважно в Дунаї. Ця гребля, ця перешкода не дозволяла їм заходити та підійматися вище для нересту, що призвело до того, що багато видів риб стали рідкісними.

— Свого часу, коли зводили Каховську ГЕС, СРСР втопив козацьку історію, відправивши під воду важливі памʼятки, зокрема Великий Луг. Після того, як водосховище обміліло, чи могла б ця територія стати дослідницьким хабом?

— І не тільки! Ми маємо переходити до концепції сталого розвитку суспільства, коли економіка кожної окремої громади розглядається в комплексі: використання природних ресурсів, історичної спадщини, розвиток промисловості, сільського господарства, туризму. Наразі з-під води постали руїни 500–річних церков, Запорізької Січі, старі кладовища. Є шанс відновити унікальний Великий Луг. Саме розвиток туристичної сфери у комплексі зі збереженням природи та раціональним веденням сільського господарства має стати запорукою майбутнього економічного розвитку даного регіону й України в цілому.