Каховську ГЕС після Перемоги треба відбудувати, — міністр Сольський про загрозу для півдня, заборону експорту зерна та майбутнє молочної галузі

Попри те, що влада поставила у пріоритет підтримку переробних галузей та високу додану вартість, міністр агрополітики Микола Сольський залишається ревним прибічником виробників сировини, зокрема молока. Які аргументи для того є у міністра Сольського, чому він вважає, що в забороні експорту зерна до ЄС українські трейдери не винні, яких агровиробників готовий підтримувати та чому неодмінно треба відновлювати греблю Каховської ГЕС, розпитував "Телеграф".

Суходолом стали 150 тисяч гектарів землі

— Яка ситуація наразі на півдні після підриву ГЕС і що робить міністерство, щоб не допустити кризи для аграріїв в регіоні, де відбулася ця катастрофа?

— Регіон, який зазнав найбільшої шкоди від того, що відбулося — це лівий берег, який зараз під окупацією. І, очевидно, що якісь конкретні дії можна буде робити там лише після деокупації. Ми розробили попередні плани, щоб зрозуміти, чи можуть бути тимчасові рішення для системи зрошення. Через підрив дамби відбувся величезний витік з водосховища і рівень води впав значно нижче точки входу у дві системи, тобто такого великого джерела зрошення у нас станом на сьогодні немає. Тому треба закінчити війну, відбудувати греблю, наповнити водосховище. Відповідно, це займе не один рік. Після війни — це точно 3-7 років. Скільки саме — залежить від багатьох факторів. До того моменту цього джерела води не буде.

— Які тимчасові рішення можливі вже зараз?

— Їх декілька, але вони потребують більшого обговорення. Проєкт щодо відновлення греблі вже розробляється. Це велика соціальна проблема, тому що життя села на Херсонщині в 90% випадків залежить від того, наскільки успішним є господарство. Якщо цього немає, то немає виплати орендної плати, немає всього іншого життя.

— Що тепер із землями в тому районі? Скільки родючих земель втрачено?

— Понад 300 тис. га землі залишилися без доступу до зрошення. Очевидно, це велика площа. Крім того, фермери, які обробляли зрошувану землю, дуже часто також мали в оренді і не зрошувані площі, які, по суті, дотувалися ними залежно від сезону за рахунок зрошуваних земель. Зараз їм це робити буде важче або неможливо. Тому розмір проблеми значно більший. Крім того, є й інше питання. Після витоку води з водосховища приблизно 150 тисяч гектарів землі стали суходолом. І нам треба зробити певні юридичні застереження шляхом внесення змін до законодавства, щоб нічого з цією землею не сталось, бо через рік-два всі забудуть, що це за земля, почнуть там щось робити. І при відновленні дамби будуть проблеми. Ми підготували законопроєкт, протягом двох тижнів внесемо, маємо зробити певні юридичні застереження, щоб ця проблема не породила потім інші проблеми.

— Чи загрожує Україні дефіцит певних видів аграрної продукції через наслідки руйнування Каховської ГЕС?

— Немає такого, що сьогодні сталася якась біда, а завтра ви приходите в магазин, і все у два рази дорожче або якоїсь продукції не стало. Це не та ситуація. Її ми будемо відчувати потроху, але довго і глобально. Ми на продукцію з цього регіону, з окупованої території зокрема, цього року не розраховували, давайте об'єктивно. Але ми на неї розраховуємо в майбутньому. Це означає, що коли ми звільнимо ці території, то країна буде менше заробляти, тому що буде менше експортувати.

Про заборону експорту

— Поділіться, будь ласка, результатами вашої роботи, щодо розблокування експорту зерна в деякі країни ЄС. Що зроблено міністерством, щоб ці блокування не виникали та не зупиняли експорт іншої продукції?

— В червні 2022 року ми вперше за історію незалежної України повністю відкрили європейські ринки. Тобто обнулили експортні квоти для ринків Євросоюзу. В цьому році цей пільговий період продовжено до червня 2024 року. Влітку минулого року ми взаємно спростили всі ветеринарні та фітосанітарні процедури. І бізнес показав активний експорт. Дуже стрімко вся наша продукція потрапила на ринки Європи. Ми домовились з поляками й іншими країнами, що відбуватиметься тільки документальна перевірка, тобто, досягли спрощеного порядку перевірок. Потім ми погодили так звані "Шляхи солідарності", які включали логістичні рішення, як зерно буде їхати до країн ЄС та транзитом в інші країни.

— Коли ситуація змінилась не на нашу користь?

— Взимку ситуація почала мінятися глобально. І ми бачили ці заяви від п'яти країн, що місцеві фермери страждають від великого напливу українського зерна. Що вони продають менше, ніж могли б продавати, і це неправильно, це дискомфортно. Коли це перший раз виникло, я мав зустріч з декількома міністрами в Берліні. Тоді мова йшла про те, що ситуація обмежиться заявами та допомогою фермерам від Європейського союзу. Після цього ми зустрілися з попереднім міністром агрополітики Польщі в Варшаві. У квітні цього року ситуація кардинально змінилася — п’ять країн ЄС, які межують з Україною, раптом почали вводити односторонні заборони на експорт. А Польща ввела ще й заборону на транзит.

— Чи були до цього якісь домовленості на вищому рівні?

— Перед цим президент України був у Варшаві, відбулася розмова між президентами та польським прем'єр-міністром. Йшлося про пріоритетність транзиту українського зерна, яке перетинає польський кордон. Домовились по основних культурах. І раптом ситуація змінилася — Польща в односторонньому порядку оголосила нашим фермерам, що забороняє все — транзит і експорт. Після цього поїхала делегація з України, були непрості переговори про відновлення транзиту. Він відновився. Румунія фактично стала єдиною країною з цих п’яти, яка не ввела заборону. Проблем з транзитом після перемовин не було ніде, крім Польщі.

— Поляки також повернули перевірки.

— Так, поляки, по-перше, повернули ветеринарний контроль, спрощений раніше для всіх видів продукції, по-друге, — дуже сильно зменшили обсяги нашого експорту через польський кордон. В тому числі, обсяги транзиту до інших країн. Ми разом з Єврокомісією, створили окрему робочу групу і домовились, що будь-які дії щодо України не запроваджуватимуться без участі цієї робочої групи. Ця комісія засідала в червні і виїжджала на польський кордон.

— Які країни ви відвідували задля зняття заборон?

— Ми спілкувалися з очільниками профільних міністерств цих та інших країн ЄС, які імпортують нашу продукцію. В Болгарії були двічі, декілька разів в Польщі, Румунії та Угорщині. Кожна з цих країн мала свої додаткові вимоги. Болгари були незадоволені експортом нашого соняшнику, ми домовилися, що вони втримаються від будь-яких додаткових умов, зокрема щодо імпорту соняшникової олії.

Я вдячний Румунії — вона втрималася від запровадження односторонніх заборон. Наприклад, румунам я пояснив, що ми дуже хочемо, щоб нашим сусідам було комфортно, ми все розуміємо, але, напевно, вони також мають нас зрозуміти. У них проблема — хтось недозаробить, а у нас проблема — чи виживе фермер. І по Румунії ми домовилися наступним чином — ми кожен тиждень інформуємо їх про об'єм всієї с/г продукції, яка йде і транзитом, і в Румунію. І якщо вони бачать десь екстраординарні ситуації — ми зідзвонюємося і вирішуємо.

— Чим ви пояснюєте таку згуртованість п'яти держав ЄС щодо захисту власних ринків, крім політики та виборів в деяких країнах?

— Зауважу, що всі ці заборони вводилися на тлі падіння дуже сприятливих цін на зернові, які існували перед цим — минулої осені вони були екстремально високими. У світі кукурудза коштувала понад 300 доларів за тонну — історичний рекорд. Для польської сільськогосподарської галузі це був рекордний рік. Вона збільшила виробництво та експорт всієї молочної групи товарів, м'яса і багатьох інших видів агропродукції, в тому числі до України. Збільшення експорту сягало 30%. Поляки були щасливі, тоді як інші країни мали проблеми. Якщо ми візьмемо Іспанію, Італію, Францію, ці країни опікувались тим, як забезпечити доплати переробникам, щоб збити екстремально високі ціни на агропродукцію для споживачів. Вони казали: "Нам би такі проблеми, як у поляків".

— Яку відповідальність понесуть зернотрейдери, які зловживали експортом до ЄС?

— А що вони порушили?

— Зокрема йшлося, що експортували продовольче зерно під виглядом технічного, щоб уникати ветконтролю.

— На мою думку, це все політика. Не було жодних порушень.

— Тобто Україна чиста в цьому питанні? Винних немає?

— Не можна так ставити питання. Трейдери торгували між собою, це всіх задовольняло. У нас не було заборони експортувати щось до Польщі. Були взаємовідкриті ринки. Далі — що таке технічне зерно? Це часто звучить в нашій пресі. Що в це поняття вкладається? У нас такого терміну немає. Його інколи вживають поляки. Давайте будемо вважати, що це зерно не другого класу, якщо ми говоримо про пшеницю, а четвертого чи п'ятого, яке використовується для виготовлення кормів тваринам, а не для виробництва муки. Хоча це теж філософське питання. Другий клас можна змішати з четвертим і випікати хліб з такої муки. До того ж системи контролю працювали завжди, і приватні системи контролю працюють краще, ніж державні у всіх країнах, в тому числі країнах ЄС. Українське зерно дійсно хорошої якості. Було мільйон історій, коли нашу кукурудзу купували, щоб змішати з зерном з інших країн.

— Добре, перебудую питання. Що робить міністерство, щоб такі негативні кейси з забороною нашого експорту не відбувалися і не страждали інші галузі?

— Ніхто не дасть гарантію, що завтра, коли буде новий врожай, десь до влади не прийде нова політична партія і не запровадить нові заборони для нас. Ми можемо мінімізувати ризики або підготуватися до таких речей, але запевнити, що цього ніколи не буде, не можемо.

— Що вже зроблено міністерством, щоб мінімізувати такі ризики?

— У переговорах з Євросоюзом по всій вертикалі ми домовились і повернули виробникам транзит через Польщу. Ми запровадили електронну чергу зі свого боку для перетину кордону продукцією. Вона працює вже другий місяць. Чим електронна черга відрізняється від звичайної? Вона менше дратує українських виробників та перевізників, бо хоча вона може бути 9 днів, але ці 9 днів у тебе в телефоні, а не фізично. Кордон перевізник долає за день. Фізично він стоїть на кордоні пів дня. І ми не чули нарікань на електронну чергу. Є певні технічні моменти, пов'язані з митними деклараціями. Це зараз допрацьовується.

— Які вимоги висуває росія, щоб працював зерновий коридор для України? Чи є аміак досі предметом торгу?

— Та нічого не змінилося, ці вимоги давно публічні, росія про них сказала у всіх соцмережах,в ООН також їх озвучили. Це 5—6 вимог: зняття санкцій з російських держбанків, з експорту запчастин, зняття заборони на експорт сільгосптехніки, в першу чергу. Це питання, пов'язані зі зняттям обмежень у сфері страхування і перестрахування. Дозвіл експорту аміаку та азотних добрив з рф теж лишається у списку вимог.

Про зустрічний ветконтроль польської "молочки"

— Ви ініціювали зустрічний ветконтроль польської молочної продукції на українському кордоні у відповідь на заборони, які щодо нашої агропродукції ввела Польща?

— Так, ми ініціювали процедури щодо польських товарів, які мають найбільшу кількість за обсягом імпорту в Україні. Не може бути така ситуація, коли нам на певному кордоні блокують експорт, і ми не робимо нічого. Не ми перші пішли на обмеження, ми не провокуємо. Але це поки що залишається ініціативою.

— Чому для відповіді полякам ви обрали саме ветконтроль молочної продукції?

— Бо її найбільше надходить в Україну. Потім йдуть м'ясо, овочі. Це був сигнал від нас. Не важливо, це молочні позиції чи кондитерські.

— Чому ви попередньо не порадились з українськими переробниками молока? Вони виступили категорично проти цього рішення, бо це провокує подальше загострення проблеми, а не її вирішення.

— Я знаю, що в молочній галузі найгірша серед всіх ситуація. Крім, напевно, цього і минулого року. Є причини, чому я так думаю, і добре, що вони (виробники молочної продукції) нарешті стали заробляти. На жаль, мені здається, що це може не перетворитись на довгостроковий тренд. Це ситуативно. У них додаткові прибутки з'явились через дешеву сировину.

— Чому ви не вірите, що виробники молочної продукції надовго збережуть позитивний тренд?

— Рано чи пізно молочарі повернуться до традиційної конкуренції з фермерами Європи, які мають величезні дотації. А ще є конкуренція з південними країнами, де кожен день опади та зелена трава як, наприклад, у Новій Зеландії. В нас немає такої погоди, і ми не можемо дати таких дотацій, як в ЄС. Отже, в нас знову буде складно. У нас молочка останні 15—20 років насправді не розвивається.

Про скандальний збір з переробників

— Більшість переробників молока категорично не підтримала вашу ініціативу щодо запровадження збору 0,5% від реалізації з переробників молока для просування цього продукту (законопроєкт № 9162). Яка ситуація з цим законопроєктом? Можна сказати, що його відкладено?

— Ця історія почалась десь з кінця минулого літа. 10 серпня відбулася зустріч, на якій були присутні Віктор Кордубан, Фортунато Гуадалупі, Олег Волошин, Віталій Ковальчук, Сергій Биков, Ганна Лавренюк, Андрій Дикун та інші. Обговорювали ідею підтримки молочної галузі. Я тоді сказав присутнім: "Є молочна галузь, вона не в найкращій ситуації. У вас мільйон ідей, вони всі — в різні боки, як на мене. Виділімо з них 3-4 і реалізуємо". Через певний час ми знов зібралися, і вони почали вимальовувати проблеми. Виявилося, що перша, глобальна проблема по молочних продуктах — це ринок, що падає. Споживання молока у світі падає. Навіть моя донька в 14 років розказує мені, чому вода корисніше, ніж молоко. В Україні найбільше падіння споживання молока серед європейських країн. Ми споживаємо молочних продуктів на людину на 30—40% менше, ніж в середньому в Європі. Там його вживають 250 кг на рік, а ми близько 160 кг.

— Про що домовились?

— Ми питаємо: як маємо розв'язати проблему? Відповідь — маркетингом, рекламою. Пояснювати людям, що це корисно, що це потрібно. Всі присутні погодились з тим, що більше ефекту буде, якщо вкласти цю гривню не в просування якогось бренду, а витратити її на те, що сиру просто треба більше їсти, що це корисно, і показувати ефект. Я кажу: чудово! Ви можете тим займатися? А вони кажуть: якщо всі разом. А то я скинусь, а цей не скинеться. Тоді я запропонував — самі напишіть закони. Проєкт закону написали. Та я підозрював, що буде така історія.

— Яка роль Асоціації виробників молока (АВМ) та Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) в цьому?

— Ви правильно питаєте. До цього були причетні АВМ і ВАР. Очевидно, тому, що в них найбільші виробники молока, яке передається на переробку. Потім пішли з цим законом, за нашою ініціативою, до наступної асоціації. Вони взялися його читати. І почались нюанси. То так, то ні. Я їх збирав, а після цього попросив: перейдімо в комітет, і там на платформі будемо обговорювати. А ще говорив, що нам точно треба зменшувати ПДВ для галузі, бо молочарі повинні заробляти більше не лише зараз, а і завтра. Зокрема, і переробники. Бо війна закінчиться, вони конкуруватимуть з дотаціями для цієї галузі в ЄС. І коли з’явилася негативна реакція на останній нараді, кажу: я нормально ставлюся до ваших емоцій. Тому, будь ласка, запропонуйте інші варіанти. Але запропонуйте! Не ховайтеся від цього. Для нас основне, щоб ви цим займалися. Яке рішення ви знайдете, нам все одно.

— А чому вам це так важливо?

— Я не ідеаліст, але мені це так само важливо, як мені було важливо, щоб запрацювала земельна реформа. Рівно так само мені важливі ще якісь 20 інших речей, які ми робили останні три роки. Очевидно, ви хочете ще запитати про законопроєкт № 8149 щодо репрезентативної групи та ВАР? (ініціатива викликала жорстке неприйняття агросектором, який побоюється, що владні повноваження цієї групи міністерство віддасть ВАР. — Авт.)

— Так, прокоментуйте, будь ласка.

— Я останній раз в розмові з представниками ВАР говорю: дивіться, ви ж не можете претендувати на головну роль, тому що найбільш репрезентативною на ринку є асоціація, яку очолює Арсен Дідур, (виконавчий директор об’єднання "Спілка молочних підприємств України". — Авт.). Тому кажу: якщо все-таки ця ідея доживе і буде прийнята, зробіть конкуренцію між собою, ми взагалі не проти. Тобто, нехай входитиме в цю групу 10 асоціацій, тільки не 100. Наприклад, кожна асоціація, яка об'єднує не менше 10% ринку. Весь бізнес має бути залучений. Або, якщо не всі, то тоді це краще не рухати, воно не буде працювати. Тому, м'яч зараз, абсолютно відповідально говорю, на стороні всіх асоціацій і виробників, і переробників. Я спокійно ставлюся до цього, тому що я на боці всіх асоціацій — виробників молока і переробників.

— Ідею створення однієї впливової репрезентативної групи не підтримали 16 асоціацій агровиробників, а також Американська торгова палата та Європейська бізнес-асоціація…

— Так, я знаю. Асоціації проти, а приходять виробники з цих асоціацій і кажуть, що не проти. Я б теж так робив. Але в мене питання: ви згодні, що падає споживання молока і є найменшим в Європі? Ви згодні, що у нас ситуація погіршиться, не покращиться? Згодні. Чи ви згодні, що після закінчення війни ви будете в гірших умовах, ніж сьогодні? Кажуть, що згодні. Тоді давайте будемо чесними один з одним: у вас після закінчення війни зразу не буде таких дотацій, як в Євросоюзі, і невідомо, коли вони будуть. І я вам це не обіцяю. І якщо будь-хто після мене буде обіцяти — це буде брехня. Не буде найближчого часу таких дотацій.

— Уточніть, будь ласка, що далі буде з цими ініціативами?

— Ініціативи в стадії обговорення. Вони не "злетять", поки у бізнесу не буде своєї думки щодо цього. Єдине, що для мене принципово, і я це буду просити, наполягати, переконувати, — не хочете такі інструменти, давайте інші, але робочі. І ви до цього маєте серйозно поставитись — внутрішнє споживання має зростати.

Про проблему розрахунків мереж за агропродукцію

— Проблема поганих розрахунків торговельних мереж з переробниками агропродукції загострюється. В парламенті знаходиться законопроєкт, який наближає цю процедуру до директиви ЄС, але лобі від мереж блокує його прийняття. Чи будете втручатися і допомагати аграрним компаніям, які є головними постачальниками товарів для торгових мереж?

— На мою думку, це питання ефективності системи контролю. Поясню. Наприклад, ви — мережа, я — постачальник сиру або м’яса, неважливо, у всіх однакове бажання, однакові проблеми. Ви можете тільки дві позиції поставити на полицю, а виробників — 10. Як їх вибрати? Звичайно, ви кажете — пів року розрахунок за поставлений товар, наприклад. Хтось погодиться, хтось ні. Закон мав би сказати — кого б ви не обрали, розрахунок буде протягом такого-то, значно коротшого терміну. Але якщо є хтось, хто погодиться на строк розрахунку 6 місяців? Тоді ви вибудовуєте схему, яка передбачає, що з частиною виробників розрахунок буде за три місяці, з іншими — за шість. Але потрібна система контролю. У нас є органи для такого контролю. Я не дуже впевнений, що зараз це буде ефективно працювати, але точно треба рухатись в цьому напрямку.

— Що ви пропонуєте?

— Я підтримав ідею самоконтролю, ми двічі зустрічалися з мережами, переробники агропродукції теж були на зустрічах і висловлювали невдоволення. В результаті вийшли на підписання меморандуму, за яким мережі зобов’язалися розраховуватись за базові харчові продукти протягом трьох місяців. Восени ми знову зустрічаємось і дивимось, як вони виконують цей меморандум, бо шанси владнати все прийняттям законопроєкту дуже великі. Мережам поставили умову: якщо ви й це порушите, тоді у нас будуть всі аргументи звертатись до закону. Тому вірю, що вони будуть дотримуватися умов меморандуму. Я вважаю, що нам треба рухатися в такому напрямку. Тут сумнівів нема.

— То ви підтримуєте законодавче врегулювання проблеми?

— Я підтримую декілька норм, які є в цих законопроєктах. Законопроєктів насправді декілька. Розв'язати проблему розрахунків треба протягом цього року. Тобто почали з меморандуму, а восени обговоримо, до чого ми переходимо нормативно.

— Правильно розумію, що меморандум – це перехідний період?

— Напевно, так. Здається, переробники ще просили зняти обмеження націнки мереж на деяку продукцію. Я порушив це питання на Кабміні. Воно не знайшло підтримки.

Про підтримку виноробів

— Корпорація "Укрвинпром" звернулася до уряду з пропозицією ввести спецмито на виноробну продукцію з Грузії та Вірменії, оскільки ці країни недружньо поводяться стосовно України та підтримують агресора — рф. Яка ваша позиція щодо цього?

— Чув про таке. У мене поки що немає позиції по цій ситуації. Треба вивчати економічні наслідки. Пам'ятаю, як десь місяць назад була схожа розмова з Молдовою. І там баланс був такий: на кожен долар, що вони нам імпортують, приходилось 8 доларів нашого експорту до Молдови. Супермаркети в Кишиневі наполовину заповнені українською продукцією. Щодо вина українського, то окремо варто зазначити, що минулий, 2022 рік в загальних цифрах був успішним для виноробів.

— Що саме покращилось?

— Перше, це кількість споживання українцями нашого вина на одну людину — воно зросло, тобто, динаміка пішла в правильний бік. Друге, це ринки, які ми відкрили. Ми ніколи так не експортували в Японію, Скандинавію. А зараз ці країни купують наше вино за передплатою. Гідна якість нашого вина — те, про що ми говорили 5—7 років тому, але ніхто не вірив, що ми зможемо виробляти вино високої якості. Це виявилося абсолютною правдою навіть для українців — показники споживання українського вина збільшились.

— А щодо крафтових виробників? Яка ситуація із законопроєктом?

— По ньому тривають дискусії. Асоціації невеликих виробників підтримують цей закон. Ініціатива передбачає, що менші виробники платять менше податків, мають менше перевірок, ліцензії для них не обов'язкові. Законопроєкт готується до другого читання. Великі виробники не підтримують його. Кажуть, що він створює нерівні конкурентні умови. Але я вважаю, що цей закон треба прийняти в другому читанні.

— Як ви оцінюєте роботу галузевих об’єднань по захисту виноробів?

— Асоціації між собою не миряться, у них жорстка конкуренція. Загалом, на мою думку, це нормально. Але чого у них не відняти — це історії успіху. Вони рухаються в правильному напрямку. Для інших галузей вони — приклад, як треба робити. А коли у вас дитина добре вчиться, ви й самі готові їй більше допомагати. Ми відповідно готові цією галуззю більше опікуватися.