"86 діб руйнування Маріуполя виллються у 20 років відбудови" — інтерв'ю з мером міста Вадимом Бойченком, ч.I

Владі важливо, щоб звільнене від окупантів місто не перетворилось на суцільний меморіал чи кладовище

Коли маріупольці зможуть повернутися додому? Чому іноземні інвестори мають вкладати кошти саме в це місто? Що таке чотири концепції відбудови міста від архітекторів? Хто фінансує проєкт "ЯМаріуполь" і Mariupol Reborn, і що це за проєкти?

На ці та інші теми "Телеграф" говорив із мером Маріуполя Вадимом Бойченком у першій частині інтерв'ю.

Міський голова вже рік готується до моменту, коли Маріуполь буде нарешті звільнений. Ця тема тим більше важлива і цікава, що досвід Маріуполя, якщо він буде успішним, можна використати на відбудові й інших сплюндрованих міст і сіл.

Відколи почався український Маріуполь

— Маріуполь — єдине зруйноване місто України, яке вже має план відновлення і проєкт з міжнародними інвесторами Mariupol Reborn. Хочеться зрозуміти, що це за проєкт.

— Цей рух бере початок у серпні минулого року, коли ми запитали маріупольців у центрах "ЯМаріуполь": чи на часі вже зараз говорити про відродження Маріуполя? Це дуже чутливе питання. Вони сказали: "На часі". І тоді ми, щоб мати основу для спілкування з інвесторами, почали формувати план, який назвали Mariupol Reborn.

У цього проєкту, як і у "ЯМаріуполь", є партнери, які дають нам свій досвід, експертизу і фінансово підтримують. В першу чергу — це американська USAІD, яка найняла чотири найкращі архітектурні бюро, Світовий банк, Банк реконструкції та розвитку й інші.

— За яким принципом добирали архітектурні бюро?

— Головною умовою було, щоб вони зналися на Маріуполі. Щоб це були люди, які або вже робили якісь проєкти в Маріуполі, або народилися тут. Або це люди, які брали участь в міжнародних конкурсах. Головне — щоб вони місто відчували.

Американці допомогли зібрати команди з Америки, Європи і України.

Ми знову звернулись до маріупольців із запитанням: "Яким ви бачите місто?" Це було для всіх болюче питання, як і для мене, коли я почув його вперше: ви бачите його містом таким, як воно було, чи новим. І люди сказали, що однозначно треба будувати нове місто, але зберегти історію. Далі були запитання — що залишити, що прибрати?

Наприклад, — залишити "Азовсталь" як підприємство чи ні? Зрозуміло, що у заводу є власники, і це так само — питання до них.

Болюче питання — Драмтеатр. Чи можливо побудувати новий театр на цьому місці? Люди кажуть: неможливо. Це може бути тільки меморіал на згадку про той жах, який тут відбувся.

Ми назбирали запитання від маріупольців і передали архітекторам. Головною метою було, щоб коли люди побачили дизайн міста, знайшли в ньому відповіді на запитання, які вони ставили.

— Від маріупольців були якісь особливі побажання чи пропозиції, які вас зачепили?

— Були, й багато. Коли вони говорили, що деокупація має бути не лише військова, а й історична. Що ми не можемо, повертаючись в український Маріуполь, говорити "29 сентября граф Потемкин выдал верительную грамоту митрополиту Игнатию, и так был создан Мариуполь".

Як міський голова я звернувся до Інституту національної пам'яті із запитом: коли бере свій початок український Маріуполь. Найкращі фахівці вивчили документи і дали відповідь: не 1778-й, а 1594 рік, коли створено Військо Запорозьке в межах фортеці Домаха. Тобто Маріуполь спочатку був козацькою фортецею. Від кого вона боронила місто? Від росіян і татар. Ця фортеця стояла біля "Азовсталі". І ця історія дуже близька до сьогодення. Ми хочемо це поєднати у новій історії Маріуполя. Це було класне питання.

Друге питання: давайте зробимо так, щоб не було нічого радянського — ні будинків, ні шкіл — зробимо дерадянізацію. Архітектори вже отримали запит і працюють. Ми підписали угоду з [віцепрем'єром — міністром цифрової трансформації Михайлом] Федоровим про наше доєднання до концепції трансформації українських шкіл.

Після кожної такого воркшопу з маріупольцями, які роблять професіонали за підтримки USAІD, ми збираємо питання, зводимо у звіт і передаємо архітекторам. Наприклад, архітектори вже дали відповідь на запит зробити на місці Драмтеатру меморіал.

Питань багато, бо після 86 діб бомбардувань 50% міста більше не існує. 90% будівель так чи інакше пошкоджені. Ми порахували, скільки коштуватиме відродити місто — не відновити, а відродити ті 50%, яких більше не існує — 14,5 млрд долл.

Оцінки руйнувань і інвестицій

— Як це обраховували?

— Це дуже обережні оцінки, з урахуванням методології, яку використовує Світовий банк. І ми зібрали, як це далі рухати в проєкт Mariupol Reborn. Він складається з двох блоків — відновлення і відродження.

Швидке відновлення Маріуполя — про безпекову складову, освіту, медицину, комунальні послуги. Це ми пропрацювали з допомогою британських експертів. Почали у вересні минулого року, паралельно із розробкою дизайну міста — зібрали 12 команд, які для етапу відновлення нагенерували 154 проєкти на 28,5 млрд гривень. Зараз ми знаємо, що робити покроково, які фахівці і техніка потрібні, що швидке відновлення зажадає приблизно два роки. На стабілізацію ситуації в цілому піде приблизно п'ять років. Деякі процеси можуть бути паралельними.

Блок відродження перетинається з першим блоком. Неможливо щось будувати під час швидкого відновлення, не розуміючи, а що далі? Щоб якісно відродити місто, ми найняли чотири архітектурні бюро, як теж почали працювати з вересня минулого року.

— Все це вимагає витрат.

— Наші партнери виділили кошти. Вони ж найняли експертів, які допомогли все прорахувати і опрацювати. Наприклад, наша оцінка необхідних інвестицій у 14,5 млрд доларів.

Ми давно працювали із закордонними інвесторами, вони знають про нас дуже багато. Тому зараз дали 4 мільйони євро, і на ці кошти ЄБРР спільно із Світовим банком почали процес оцінки шкоди та збитків, яких завдала російська агресія саме Маріуполю. Взяли чотири пілотні напрями для початку, а всього їх буде 20.

— Яким чином це оцінюється?

— Вони роблять це дистанційно — є фото, відео, супутникові знімки. Є методологія. Ми рахуємо не остаточну вартість, і яка може бути мінімальною або нульовою. Наприклад, виробництво було вже замортизоване і його ціна може бути найменшою.

А наші експерти рахують, не скільки коштує те, що було, а скільки грошей потрібно, щоб побудувати нове. Припустим, у мене був міський автобус, який працював два роки. Я ж буду купувати новий транспорт, а не шукати такий самий автобус, якому теж два роки. В цьому перевага їхньої методології — вона більш реалістична.

Ми маємо проєкт Mariupol Reborn із двох блоків. Перший "швидкий" розрахований на 2-5 років, а вся стратегія — на 15. Оці 86 діб руйнування виливаються в підсумку у 20 років відбудови.

Перший етап — формування концепції відновлення(Fast Recovery Plan) ми пройшли за рік. Паралельно за цей час ми сформували чотири бачення дизайну міста. Тепер я хочу, щоб на все це подивились практики.

Ми недавно у Варшаві підписали угоду з унією 12 найбільших польських міст, які оцінювали наші напрацювання. Створили експертну раду, якій направили всю документацію, а через місяць вони слухали нас два дні наживо. Заслуховували нас заступники мерів, мери, архітектори і архітектурні бюро, які розбирали, що ми напрацювали, ставили професійні запитання.

Для чого нам це? Ми переходимо до наступного кроку — формувати підґрунтя для майстер-плану міста. І для цього ми хочемо ці чотири напрацьовані архітектурними бюро концепції звести в єдину.

Ми хочемо, щоб експерти з Польщі, спираючись на свій досвід повоєнної відбудови, дали нам рекомендації. Наприклад, Варшава відновлювала все так, як було. Не стало будівлі — відбудували аналогічну. Вроцлав побудував нове місто, вони найбільш просунуті з точки зору розвитку економіки, залучення молоді. Гданськ побудував меморіальні комплекси, які надихають увесь світ. Ми хочемо весь цей досвід врахувати.

— Чому не обрали одного переможця, найкращу концепцію? У архітекторів може бути навіть естетично дуже різне бачення, чи не буде це занадто еклектично?

— Ми ставили певні завдання, і у цих концепціях 70-80% схожих думок. Але 20% — різних ідей, вони цікаві і їх треба зібрати воєдино.

У кожного проєкту є щось унікальне, найкраще. Наприклад, Big City Lab — це найбільший досвід країн Балтії. У них всередині сидить — прибрати все радянське. І у їхній презентації ми це бачимо — що нам робити з радянськими будівлями, як модернізувати школи. Вони орієнтовані на більш короткі строки — на перші п'ять років.

Голандці запропонували, як буде виглядати "Азовсталь" і узбережжя Маріуполя. Коли запитаєш маріупольців, що для них головне, вони кажуть: металургія, море і зелене місто. І голландці вклались у своєму проєкті у море, "Азовсталь" і озеленення.

Архітектор Сергій Родіонов, який розробляв візуальний бренд міста, наш якір, зі своєю командою запропонували проєкт меморіалу на місці Драмтеатру. Там знизу відкритий простір, щоб нагадати: у підвалі були люди. А на стелі перед меморіалом будуть викарбувані імена загиблих. І ці імена ввечері будуть підсвічуватись, горіти.

Але для нас важливо, щоб місто не перетворилось на суцільний меморіал, на кладовище. Щоб там було життя. На цьому наголошували і поляки, Інакше люди будуть приїжджати до міста, класти квіти і виїжджати.

Є багато цікавих і складних моментів. Наприклад, концепція перенесення залізничної колії, яка йде уздовж узбережжя Азовського моря. Хтось пропонує залишити, нехай по ній їздить туристичний трамвайчик. Хтось каже: потрібно прибрати і пробурити тунель, щоб у порт вагони їхали через тунель. Інша концепція говорить: навіть порт потрібно прибрати. Навіщо в місті порт? Перенесемо його на територію "Азовсталі".

Тому я хочу, щоб наступні два-три місяці дискусія по з’єднанню цих бачень була більш професійною. Ми помріяли, пропрацювали ідеї, а зараз будемо приземлятися і більш експертно говорити про це.

— Що для вас у всіх цих процесах найскладніше вибудувати?

— Відверто кажу, це соціальна безпека в питаннях поєднання людей, які прийдуть з Європи, які є в Україні, які сьогодні в Маріуполі травмовані російською пропагандою.

Сьогодні це справді різні громади з різним досвідом, травмою, баченням майбутнього. І нам потрібно буде із них сформувати єдину спільноту.

Ми хочемо поговорити з польськими колегами, як вони свого часу повертали до життя людей, травмованих російською пропагандою. Там теж були землі, які певний час перебували під радянською владою, потім повернулись в Польщу.

*Про маріупольців, економічне відродження міста, будинки росіян в окупованому місті, що зараз відбувається в Маріуполі, стосунки з Ахметовим і як сподобатись іноземним інвесторам читайте у другій частині інтерв'ю, яка вийде у пятницю, 11 серпня о 10:00.