Прізвище може розповісти про національність ваших предків: перевірте своє у списку

Читать на русском
Автор
6531
facebook.com/pyrohiv.museum

Поряд з українцями здавна мешкали представники інших народів

Серед великого різноманіття українських прізвищ є і такі що утворились за місцем проживання чи походження людини. Проте є і такі, що підкреслюють саме національність їхніх носіїв.

Прізвища, утворені від українських назв національностей та етнографічних груп зазивають етнонімічними, пише НСН. Вони здебільшого свідчать про походження особи чи її предків.

До таких прізвищ них відносяться:

Арнаут (Арнаутенко), Басараб (Басарабенко, Бесараб, Бессарабенко), Білорус, Булгарин (Болгар, Болгаренко, Болгаринович), Верменич (Вермінич, Верміненко), Волинець (Волинюк, Волиняк, Волинчук, Волинченко), Волох (Волощук, Волохівський, Валаховський, Волощенко, Волошин, Волоський), Грек (Греченко, Гречук), Гураль (Гураленко, Гуральчук), Гуржій (Гурженко), Гуцул (Гуцулюк, Гуцуляк; Гоцул, Гоцуленко, Гоцуляк), Дойченко (Дойчук, Дойчак), Жидик (Жидко, Жидюк, Жидяк, Жиденко), Калмик (Калмиченко), Кашуба (Кашубенко), Китайчук (Китайченко), Корейчук (Корейченко), Латиш (Латишенко, Латишко, Латищенко), Лемко (Лемченко, Лемкович), Литвин (Литвиненко, Литвинюк, Литвинчук, Литвинович, Литвинець, Литовка, Литовченко, Литвак), Лях (Ляшенко, Ляшко, Ляшук, Ляшевич, Ляхович), Мазур (Мазуренко, Мазурчак, Мазурик, Мазуркевич, Мазурак, Мазурчук), Молдаван (Молдован, Молдованенко, Молдавчук), Москаль (Москаленко, Москалюк, Москальчук, Москалець: етнонім росіян "москаль" відомий у цій формі з XVI століття), Москвин (Москвиненко), Німець (Німак, Німчук, Німченко/Нємченко), Ногайчук (Ногайченко), Печеніг, Пилипон (Пилипонюк, Пилипончук, Пилипончик, Пилипоненко), Пінчук (Пінченко), Подолян (Подоляка, Подолянченко), Поліщук (Поліщак, Поліщенко), Половець (Половчук, Половчак, Половченко, Половенко), Поляк (Поляченко), Прус (Прусак, Прусенко, Прусько, Прущенко), Румун (Руминенко), Русин (Русинко, Русинчук, Руснак), Сербин (Сербієнко, Сербиненко, Сербенюк), Словак (Словаченко), Татарин (Татаренко, Татарченко, Татарчук), Турок (Турчин, Турчиненко, Турчиняк, Турецький, Туркенич, Турчинський), Угрин (Угриненко, Угринович, Угорчук, Угринюк, Угринчук; Венгер, Венгрин, Венгринович; Мадяр, Мадяренко), Українець (Українчук, Українко, Українченко, Украйченко: етнонім "українці" щодо населення південно-східних територій Великого князівства Литовського відомий з кінця XV століття, а прізвища Українець, Українченко, Украйченко — з середини XVII століття), Циган (Циганенко, Циганюк, Циганко, Циганчук), Черемис (Черемисенко), Черкас (Черкасенко, Черкасюк), Черкез (Черкезенко, Черкесенко), Чех (Чехович, Чешенко, Чешук), Шваб (Швабенко), Швед (Шведа, Шведенко, Шведченко, Шведюк) та інші.

З давніх часів на наших землях поряд з українцями мешкали окремими групами представники інших народів, які за часів козаччини, а особливо під час визвольних походів, з усіх країв стікалися до козаків, і їхня етнічна належність знайшла відображення у прізвищевих найменуваннях. У визвольних війнах брало участь багато московитів, на що вказують їхні прізвища Москаль (так в Україні називали росіян), Донець (виходець із Війська Донського), Солдат (той, що служив у солдатських полках росії), Болоховець, Торчанин (вихідці з відповідних місцевостей).

Крім того, після походів козацьких загонів на територію сучасної Білорусі посилився потік білорусів в Україну в пошуках кращої долі. Вони мали прізвища Литвин (так в Україні називали в ті часи білорусів), Биховець, Кричевець, Мозирянин, Пінчук, Туровець та ін. (за назвою місцевості, з якої прибули).

Польські селяни й міщани, які селилися в Україні, вже в другому поколінні розмовляли українською мовою й переходили в православ’я. Польський мовний компонент знаходимо переважно у прізвищах, що трапляються в старих правобережних полках: Ляховчин, Адамович, Казимиренко, Полулях, Мазуренко та ін.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що означають найпопулярніші прізвища в Україні. У давнину вони завжди несли певне смислове навантаження.