Крок до великої війни: Путін прогнувся перед Китаєм, але Україні стало лише гірше

Президент Росії Володимир Путін та голова компартії Китаю Сі Цзіньпін зробили спільну заяву, в якій виступили проти розширення НАТО в майбутньому, чим частково підтримали висунуті Москвою так звані "гарантії безпеки".

Експерти розповіли "Телеграфу", що означає такий крок РФ та КНР – і чим такий поворот подій загрожує Україні.

Ніхто з російськими пропозиціями не погоджувався

Політичний аналітик, доктор історичних наук Олена Галкіна наголошує, що Пекін не підтримав висунуті Москвою ще у грудні 2021 року так звані "гарантії безпеки".

"У документі написано, що "Китайська сторона відносить з розумінням і підтримує висунуті Росією пропозиції щодо формування довгострокових юридично обов’язкових гарантій безпеки в Європі". Це означає, що йдеться саме про "підтримку з формування" таких пропозицій, а не про ті "гарантії безпеки", які пропонує Росія. Мовляв, давайте сформуємо, давайте обговоримо. Але це не згода безпосередньо з російськими пропозиціями", — пояснює експерт.

Вона також нагадує відповідь НАТО про подальше нерозширення Альянсу. І суть його в тому, що НАТО не розширюється, що НАТО є оборонним Альянсом. І кожна держава має суверенне право приєднуватися до тих чи інших об’єднань. Тобто розширення НАТО як такого не існує.

Про Крим забули?

На думку Олени Галкіної, у документі, підписаному між Москвою та Пекіном, є цікаві речі, які вигідні китайській стороні. І ці речі йдуть у фарватері китайської ідеології, китайського розуміння геополітичної реальності.

"Приміром, третій розділ, де йдеться про те, що КНР і РФ виступають проти розширення НАТО. Перед цим прописано, що російська сторона підтримує "принцип одного Китаю", підтверджуючи, що "Тайвань є невід’ємною частиною Китаю". Мова йде про важливість територіальної цілісності і т. д. А потім – речення про "кольорові революції".

Здавалося б, після Тайваню має йти Крим. Якщо російська сторона підтверджує прихильність до того, що Тайвань – невід’ємна частина Китаю, логічно було б припустити (якби документ справді мав проривне значення для підвищення російського статусу на міжнародній арені), що Китай заявить свою позицію щодо Криму. Позицію, необхідну Москві. Але цього немає", – зазначає експерт.

"Також ми маємо виступ Росії на стороні Китаю проти AUKUS – альянсу, який уклали між собою США, Великобританія та Австралія. Маємо підтримку Росією Китаю проти протекціонізму в рамках СОТ (що, знову ж таки, вигідніше Пекіну, ніж Москві). Зрозуміло, що КНР включила до цього документу такі важливі для Кремля ідеологічні кліше як "не спотворення подій Другої світової війни" тощо. Зрозуміло, що для Росії та Китаю важливим є питання можливості цензури національного сегменту Інтернету і, в принципі, глобальної цензури в Мережі. Що також знайшло своє відображення у документі. Але куди більше прописано швидше на користь Китаю, ніж на користь РФ".

Чому у документі немає України

Олена Галкіна звертає увагу, що крім ритуальної фрази про нерозширення НАТО нічого особливого в документі немає. Немає й згадки України. І це, вважає вона, невипадково.

"Після зустрічі глав МЗС РФ і КНР, напередодні зустрічі глав держав, було згадано, що сторони домовилися про позиції щодо України. І відразу пішло попередження від Держдепу США – що буде з китайськими компаніями, якщо вони допомагатимуть російським уникати американських санкцій. Які обов’язково будуть у разі продовження російської агресії проти України. Можливо, це якось вплинуло, що Україна не згадана в цьому документі.Тайвань є, активність США, Британії, Австралії є. Є багато всього, що хвилює КНР, і дуже мало і ритуально – з того, що хвилює РФ", — зазначає експерт.

Тобто, резюмує доктор наук, цей документ не зобов’язує Китай робити будь-які дії, якщо це негативно відбиватиметься на його інтересах. І ні про який рівноправний союз між Пекіном і Москвою не йдеться.

Суть – в ідеології

"Думаю, заяви після зустрічі Путіна та Сі Цзіньпіна, а також низку підписаних угод можна назвати символічним оформленням ідеологічного союзу проти ідей універсальних прав людини. Тобто проти ідеї того, що такі права є основою загального світового шляху, якщо хочете", — пояснює Олена Галкіна.

На її думку, це певною мірою зроблено на противагу саміту за демократію, який у грудні 2021 року зібрав президент США Джо Байден.

"Документ же КНР і РФ можна вважати символічним формуванням коаліції проти універсальних прав людини. Думаю, цей ідеологічний посил документа є найважливішим, — підкреслює експерт. — А все інше, в основному, на користь КНР в рамках курсу, який вона проводить. Про те, що є якась народна демократія. У кожного народу вона своя. А права і свободи людини згадуються переважно в негативному контексті. Мовляв, це наша демократія. Як ми її розуміємо. І якщо ми, еліти тієї чи іншої держави, вважаємо саме це демократією – так воно і є".

З такою позицією погоджується і політолог Андрій Окара. Він зазначає:

"Ми бачимо союз авторитарних режимів, які об’єднали зусилля не лише на основі стратегічних інтересів, а й на основі цінностей. А саме – і Росія, і Китай є головними проповідниками шляхів розвитку, що ґрунтуються на не свободі. Антидемократами. Головними опонентами Заходу в цьому плані".

Світ під загрозою

При цьому міцний ідеологічний союз Росії та Китаю Андрій Окара вважає вкрай небезпечним.

"Цей крок із усіх можливих варіантів – найпроблемніший для євроатлантичного Заходу. Найбажаніший для Китаю, але найризикованіший для Росії. І, варто зазначити, найтрагічніший для України, – каже політолог. – Логіка трансформації світової політичної системи вела до триполярного світу. Є США, є РФ, є Китай, кожен із трьох сам за себе і не може об’єднатися з іншим проти третього, але зараз Китай і Росія назвали свої відносини "особливим дружнім партнерством". У ситуації, що склалася, це означає, що світовий порядок денний, якщо говорити мовою ковідних обмежень – вийшла на червоний рівень загрози. Такі переговори створюють ситуацію, коли ймовірність глобального конфлікту збільшується. Путін відкрито підтримав претензії Китаю на Тайвань. А КНР підтримала РФ у протистоянні з колективним Заходом. Все це може вилитися у катастрофу".

На думку Андрія Окари все залежить від рішучості КНР захопити Тайвань. Якщо така спроба відбудеться, а Захід (насамперед США) цьому протистоятиме, це може відвернути увагу тих же Штатів від України. І ймовірність російської агресії проти України – з РФ та Білорусі – зростає.

"Для Росії ж закладаються не прямі і не очевидні загрози. Так, багато аналітиків у РФ вже радіють — ось, нарешті, товариш Сі перейшов до радикальних дій, ми об’єднуємо зусилля! РФ + КНР = дружба. Тим часом закладається і дуже серйозна загроза для РФ (очевидна зараз далеко не всім).А саме — гіпотетично можливе поглинання частини Росії — Китаєм. Сибирьнаш! Так що подібна угода в середньостроковій перспективі може перетворити РФ на сильно-молодшого партнера Китаю.При цьому посилити Китай за рахунок РФ, чого дуже боялася Америка. Саме тому США не особливо хотіли псувати відносини з Росією, у тому числі в українському питанні, — пояснює Андрій Окара. — Втім, буває так — поговорили, а далі не пішло. Реально нічого не відбувається. Але якщо реальні відносини Китаю та РФ розвиватимуться так, як заявили Путін та Сі Цзіньпін, то для всього світу це – серйозна загроза. Нас може очікувати глобальне переформатування світового порядку, у тому числі через світову війну".

Як повідомлялося раніше, у середині грудня минулого року Росія висунула вимоги США та НАТО, в яких вимагала заборонити Україні вступати до Альянсу. Також там мова йде про заборону для НАТО на розміщення військ на території країн, які вступили до нього пізніше 1997 року. До таких, наприклад, належать країни Балтії.

Ці вимоги, які в Кремлі називають "гарантіями безпеки", пізніше було обговорено з представниками США. У Вашингтоні відповіли, що не прийматимуть рішення щодо України без неї, так само як і обговорюватимуть безпеку Європи без її участі.

Так само висловилися і представники НАТО.

Керівник експертної групи Бюро аналізу політики Віктор Бобиренко, коментуючи спільну заяву глав Росії та Китаю, зазначив, що Україні потрібно готуватися до великої війни.