Вигнання Франції з Малі фінансував кремль. Чи продовжить Макрон миротворчі загравання з путіним

Днями у виступі, присвяченому невдалому путчу в рф, володимир путін заявив, що ПВК "Вагнер" повністю фінансувалася державою. Окрім визнання того, що кремль буквально "годував з руки" заколотників, які ледь не підписали йому смертний вирок, своєю заявою диктатор мимоволі пролив світло на діяльність пригожинських найманців в країнах Африки. Особливо цікавою тепер виглядає ситуація в Малі, звідки 2022 року за сприяння "вагнерівців" були вигнані французькі миротворці. А раніше ж глава рф заперечував зв'язок з бойовиками і контроль над ними в колишніх французьких колоніях.

"Телеграф" розбирався, як щиросердне зізнання путіна може вплинути на відносини рф з Францією, і чи стане це останньою краплею для Еммануеля Макрона, який довгий час намагався зберегти обличчя кремлівському диктатору.

Африканські пристрасті

Коли 2013 року президент Франції Франсуа Олланд на прохання офіційного Бамако вводив миротворчі війська в Малі, щоб захистити п'ять регіонів північно-західної Африки від джихадистів, пов'язаних з ІДІЛ та "Аль-Каїдою", місцеве населення зустрічало французів, як рятівників. Проте вже за декілька років стосунки між малійцями та колишніми колонізаторами погіршилися, а після двох військових переворотів 2020 та 2021 років, у результаті яких владу захопила хунта, Франції довелося не лише відкликати посла, а й вивести з Малі усіх своїх військових. Одночасно з цим малійці обирають собі нового "миротворця і рятівника" — володимира путіна.

Такий "збіг обставин" насправді є закономірним результатом багаторічної антизахідної пропаганди в Африці, яку проводив кремль за військової підтримки ПВК "Вагнер". Останні, за непідтвердженими даними, доклали руку до зміни влади в регіоні, а одразу після від'їзду французьких миротворців зайняли їхню військову базу в районі Менака.

2019 року путін заперечував зв'язок з пригожиним і всіляко дистанціювався від діяльності його найманців на Африканському континенті. Проте після недавнього зізнання диктатора в державному утриманні ПВК "Вагнер" можна стверджувати, що й підтримка військових переворотів в Малі з послідуючим вигнанням з регіону Франції фінансувалася саме коштом кремля.

За словами директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, хоча втручання вагнерівців у держпереворот в Бамако не можна назвати вирішальним ччинником, вплив росії на політичні настрої в регіоні був значним. Так, російські бойовики прийшли в Малі на тлі вже існуючих серйозних розбіжностей між французами і керівництвом республіки, діючи за принципом "падаючого — підштовхни".

"Європейці пропонували місцевому уряду відбудувати армію, відновити інституції безпеки, проте виставляли певні умови. Наприклад, проведення люстрації в армії, щоб злочинці вже не могли займати свої посади і мати вплив на новозбудовану систему. Нове керівництво Малі категорично не погоджувалося з цим, адже принцип лояльності для них був важливішим за принцип інституцій, що притаманно усім диктатурам. Таким чином, французам не вдалося знайти формат, який би дозволяв їм активно співпрацювати. І саме у цей час в якості альтернативи в республіці з'явилися "вагнерівці", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Успіх росії в країнах Африки зумовлений безпринципністю кремля у методах досягнення своїх цілей, зазначає Ігор Семиволос. Використання ПВК, відмова від відповідальності за будь-які їхні дії й тотальна антизахідна пропаганда дозволяють росії впливати на внутрішні політичні процеси в республіках, домовляючись з місцевою владою.

За словами експерта, нова влада Малі не була зацікавлена у реформах і відбудові республіки. Власне, потреби було лише дві: гарантії безпеки вищого керівництва і навчання підрозділів армії. Погодившись задовольнити їх, росія отримала бажаний вплив на цій території.

"Французи не могли конкурувати з рф у цьому сенсі, адже були обмежені рамками законів, певних правил і діяли під пильним наглядом світової преси. Тоді путін відкидав причетність до цих подій, проте тепер стає очевидно, що росія просто скористалася принципом беззаконня, аби обіграти Францію й інших претендентів на будь-який вплив в регіоні", – пояснює Ігор Семиволос.

Чи "проковтне" Франція чергове зухвальство путіна

З початку повномасштабної війни в Україні президент Франції Еммануель Макрон намагався зберегти обличчя кремлівському диктатору, уникаючи гострих реакцій на його загарбницьку політику. Невиправдану лояльність до агресора політик пояснював бажанням згладити ситуацію і якомога швидше "принести мир" в Україну.

Одна з найрізкіших заяв французького лідера щодо рф 2022 року була зроблена саме під час візиту до Африки. Тоді він назвав росію "однією з останніх імперських колоніальних потуг" і висловлював стурбованість тим, що кремль використовує слабкість африканських демократій і співпрацює з воєнним режимами, активно задіюючи дезінформацію для виправдання наслідків війни для світової економіки.

На прохання прокоментувати закиди про зловживання Франції свїми економічними й політичними зв’язками у колишніх колоніях, Макрон відповів: "Таке сприйняття підживлюється іншими і є політичним проектом. Я не дурень: багато впливових діячів, які іноді висловлюються у ваших програмах, отримують гроші від росіян. Ми знаємо, хто вони. Низка гравців, які хочуть збільшити свій вплив у Африці, робить це, аби завдати шкоди Франції, її мові, аби посіяти сумніви та передусім задовольнити певні власні інтереси", — заявив він.

Крім того, президент Франції назвав події в Центральноафриканській Республіці "хижацьким проектом", який з допомогою військової хунти втілює росія, відсунувши Францію убік, пише Reuters.

Попри загострення риторики Еммануеля Макрона, розраховувати на жорстку реакцію Франції через визнання путіним зв'язків з ПВК "Вагнер" не варто, вважає політичний експерт Олег Лісний. Аналітик зазначає: в Європі добре пам'ятають, як чотири роки тому глава кремля відхрещувався від пригожинських найманців, називаючи їх членами приватної компанії, тому сьогоднішні заяви путіна про державне утримання ПВК не могли залишитись без уваги в Парижі.

"Фактично вагнерівці за колосальні суми з державного бюджету рф вирішували питання стосовно Франції в Африці. Логічною реакцією Парижа було б, як мінімум, викликати посла і висловити ноту протесту росії, адже така поведінка, м'яко кажучи, є не дружньою. Ця ситуація могла б стати моментом істини і можливістю для Макрона чітко окреслити свою позицію. Проте, згадуючи реакцію (а точніше її відсутність) Європи на прильоти ракет у Польщу, підрив Каховської ГЕС та інше свавілля росії, ймовірніше за все, цей інцидент також буде розглянуто Парижем крізь пальці за принципом "хто старе згадає…", – каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Олег Лісний впевнений: остаточно викорінити віковий французький пієтет до росії зможе лише перетин путіним останніх "червоних ліній" цивілізованого Заходу, зокрема — застосування тактичної ядерної зброї. Наважившись на цей крок, кремль цілком ймовірно відштовхне від себе не лише миролюбивого Макрона, а й більш прагматичних партнерів – Китай та Індію.

"Як на мене, такий сценарій — питання часу. Проблема у тому, що це стане надто великою ціною для "прозріння". Набагато логічніше було б діяти превентивно, даючи чітку та жорстку оцінку всім діям диктатора та держави-агресора загалом, а не чекати глобальної катастрофи, щоб назвати речі своїми іменами", — зазначає політолог.