Росія хоче альянсу зі США та Європою? Що не так з фантазіями ексрадника путіна про "Велику Північ"

Днями ексрадник путіна Владислав Сурков опублікував статтю під назвою "Народження Півночі", в якій описує майбутнє світової політики після удаваної перемоги рф у війні з Україною. У фантазіях Суркова США, Європа та рф утворять альянс, в якому держава-терорист виступатиме "співлідером глобального тріумвірату", а сама "Велика Північ" являтиме собою спільний соціокультурний простір і "триєдиний північний геополітичний кластер".

Ймовірно, в росії забули приказку про те, що хоч скільки кричи "халва", в роті солодко не стане, тому продовжують фонтанувати сценаріями того, як переможуть Україну і приєднаються до сильних світу цього. "Передчуття Півночі вже позначилося на активізації використання терміну "глобальний Південь". А півдня ж без півночі не буває", – вражає залізною логікою Сурков.

Попри те, що нічого спільного з реальністю це графоманство не має, "Телеграф" спробував розібратися, чому раптом у Москві почали просувати ідеї про співлідерство з ворожим Заходом.

В Китаї жарт не оцінять

У своїй статті збитий льотчик російської політики Владислав Сурков визнає, що наразі повірити у досягнення "високого рівня конвергенції" між колективним Заходом та рф досить складно. Водночас автор вірить, що в результаті "бурхливої реакції синтезу цивілізацій все хибне випаде в осад, розчинення і Заходу, і Сходу у Великій Півночі".

По-перше, не зрозуміло, на яких підставах Сурков зарахував росію до цивілізацій.

По-друге, про "розчинення" якого саме Сходу йдеться? Невже ексрадник кремлівського диктатора не усвідомлює, що зазіхнувши на "розчинення" Китаю, москва ризикує "помножити на нуль" приблизно третину своїх неосяжних територій?

Відповідь на це запитання автор дає у наступній частині свого пророцтва: "На це вже пішли століття та піде ще чимало десятиліть. Так, нескоро. Так — "не в нашу зміну". (…) Шлях американців і європейців від параної до метаної довгий і звивистий, не скоро вони дозріють до правильного миру. Але нескоро не означає ніколи", – пише Сурков, ніби натякаючи, що розчиняти Схід буде хтось інший.

Попри те, що дана стаття не є офіційною декларацією про наміри кремля, вважати її виключно плодом фантазії Владислава Суркова не варто, вважає політичний аналітик Олексій Буряченко. За словами експерта, це симбіоз настроїв серед російських політичних еліт і намагання ексрадника володимира путіна повернутися до їх лав, генеруючи нестандартні ідеї.

"Дійсно, відсутність у цій концепції Британії, Індії, Близького Сходу, Середньої Азії та Китаю виглядає дещо дивно і навряд чи сподобається уряду останнього. Запитання викликає і згадка про Глобальний Південь, як про щось другорядне, адже кількість народонаселення і потужність економіки цих держав (які, до слова, становлять більшість у G20) заслуговують уваги. Загалом, описаний Сурковим тріумвірат без географічних кордонів виглядає як химера, створена для вкиду цих ідей в інформаційний простір. Таким чином політик намагається заробити собі очків перед режимом, ймовірно, розраховуючи на повернення у велику політику", – каже політолог в коментарі "Телеграфу".

Цілком передбачувано, у своїй статті Сурков згадав і про невдалу спробу росії приєднатися до НАТО. За словами автора, відмовивши рф у членстві в Альянсі (нібито через страх, що Москва може "заперечувати гегемонію Вашингтона та перехоплювати важелі впливу на молодших членів альянсу"), США втратили шанс на створення великого північного союзу ще на початку нульових, а ЄС досі залишається "не самостійним" і "розширеною версією Бізонії".

Насправді ж, саме розширення кордонів Північноатлантичного Альянсу і його потужна підтримка України є однією з причин загравання рф із ворожими державами. За словами Олексія Буряченка, в москві вкрай стурбовані, що тепер Захід не лише поставляє Україні зброю і надає економічну підтримку, а й всерйоз налаштований розгортати на нашій території виробництва військової техніки та озброєння.

Зокрема, підписати партнерські відносини з представниками української промисловості лише у Франції готові понад 20 компаній, що спеціалізуються на виробництві бронетехніки, артилерії, безпілотних літальних апаратів, кібернетичного та розмінного забезпечення.

"Представники так званого колективного Заходу остаточно визначилися з пріоритетами, створивши антипутінську коаліцію, і це неабияк спантеличило росію. Не маючи можливості вирішувати проблему предметно, в росії вдаються до інституційних бесід. Стаття Суркова направлена на демонстрацію ключовим державам-партнерам України того, що росія договороздатна і навіть готова "розділити світ на трьох". Своєчасність цих заходів зумовлена наближенням виборів у США, де окремі кандидати у президенти використовують "миротворчу" тему як частину своєї передвиборчої кампанії", – каже Олексій Буряченко.

Найабсурднішою частиною статті Суркова є тези про об'єднання через "одержимість лідерством" і "спільне коріння" лідерів майбутнього глобального тріумвірату – США, Європи та росії. Цікаво, що головним аргументом "за" реалістичність даної ідеї було обрано саме ті фактори, що роблять її неможливою.

Цілком очевидно, що ніякого спільного коріння США і рф не мають, а сучасна та демократична Європа ніколи не знайде точки перетину з авторитарною росією, яка дедалі більше скочується в тоталітаризм.