Кому заважає прапор України? У Німеччині пораненого бійця змушують зняти емблему підрозділу ЗСУ

Два місяці прапор висів над головою пораненого бійця, аж раптом адміністрацію гуртожитку виявила "занепокоєння".

Під час тривалої реабілітації, яку боєць 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ ім. князя Костянтина Острозького проходить у німецькому Бонні, несподівано виникло непорозуміння з адміністрацією гуртожитку місцевого Червоного Хреста. Представникам гуманітарної місії раптом став "заважати" прапор над ліжком військового.

Попри перемовини за участі українських волонтерів і досягнуті домовленості, працівники вимагають зняти український символ. Як розвивається ситуація "Телеграф" дізнавався у її безпосередніх учасників.

Німеччина стала однією з країн, де під час повномасштабної війни проходять лікування та відновлення після важких поранень на фронті українські бійці. До їхнього числа потрапив і 37-річний Роман ("Ромео"). Уродженець Черкаської області долучився до протидії російському війську ще в перші дні повномасштабного вторгнення, бо мав досвід участі в АТО/ООС.

— З того моменту і до листопада 2022-го був на фронті, хоча мав і травми, і дві контузії. Тоді в один із днів вийшов на чергування, і прямо в окоп прилетіла міна, — згадує обставини поранення піхотинець Роман. Попри звання солдата, в деяких ситуаціях він переймав на себе командування відділенням. — Мене контузило, уламками посікло обидві руки — на правій був відкритий перелом, на лівій пальці постраждали — великий відрізали, ще два не згинаються, і праву ногу роздробило. Найгіршим сценарієм могла стати ампутація кінцівки, але її вдалось врятувати. Щоправда, через якусь дуже "погану" бактерію, яку у мене виявили вже в Німеччині, частину кістки видалили, і замість неї встановили металеву конструкцію. А от моєму побратиму з аналогічною проблемою пощастило менше і він ногу втратив.

Роман додає, що загалом з моменту отримання поранення він засинав і прокидався на операційному столі 14 разів. Шість операцій йому зробили в українському шпиталі, ще вісім він переніс вже за кордоном. Там же залишився проходити реабілітацію.

— Перші пів року у Німеччині, а приїхав я сюди у грудні, провів у клініці, а згодом виписався й оселився в гуртожитку Червоного Хреста, тобто п'ять місяців тому, — продовжує розповідь Роман. — Два з них у мене над ліжком висить прапор, і весь цей час він нікому не заважав. Аж раптом минулої п'ятниці я повернувся з фізіотерапії, а сусід по палаті — теж український військовий — каже, що мене шукав один з працівників. Я його знайшов і почув, що треба прибрати прапор. Поясненням такої вимоги стала, нібито "усна вказівка від шефа".

Якщо брати правила проживання, то там нічого не сказано про такі випадки, є тільки зазначення, що не можна фарбувати чи обклеювати стіни. Але наш символ я прикріпив на кнопки, тож нічого, виходить, не порушив, — каже боєць.

У розмові з представниками гуманітарної місії взяли участь і українські волонтери, що опікуються нашими пораненими хлопцями. Серед аргументів, які використали в розмові, були і нагадування про те, що Німеччина активно підтримує Україну, і на її вулицях на знак цього багато нашої символіки, а також пояснення, що даний конкретний прапор має важливе особисте значення для бійця.

— У інших хлопців, які мешкають у гуртожитку, також висять українські прапори, і працівники Червоного Хреста в розмові з нами погодились, що наш державний символ на території приміщення гуманітарної місії не заборонений, — каже Тетяна Донченко. — Але ж у випадку з прапором, що висить над ліжком Романа, вони наполягали, що це прапор воюючої "групи", саме через це його і треба зняти! Ми своєю чергою намагалися пояснити, що 30-та окрема механізована бригада — офіційна бойова частина ЗСУ, а не якась невідома "група". І прапор з символікою підрозділу нагадує бійцю про побратимів, що боронять рідну землю, це його емоційна складова.

На жаль, нас не зрозуміли і послалися на неписані внутрішні правила Червоного Хреста. А нема письмових правил – нема і про що говорити. Ми не сварилися, лише сказали: "Дайте письмове розпорядження зняти прапор – і ми будемо його оскаржувати. А якщо ви вбачаєте порушення, викликайте поліцію". Але вони цього не зробили і прапор поки лишився на стіні, — продовжує волонтерка.

З початком нового робочого тижня історія з прапором набула продовження, тому і військовий, і волонтери зійшлись на думці, що є потреба в розголосі як в Україні, так і закордоном.

— Спочатку не тільки мені, а й іншим військовим, що мешкають у гуртожитку, представники Червоного Хреста натякнули: якщо не знімуть прапори, навіть звичайні синьо-жовті, їх можуть виселити, — повідомив Роман. — Вчора вже принесли роздруковані правила проживання, де вказано, що мешканці гуртожитку повинні виконувати вказівки персоналу, у разі систематичного порушення цих вказівок, вони мають право виселити жителів. Але там немає ні слова саме про прапори.

— Нашій німецькомовній волонтерці адміністрація гуртожитку передала, що готує письмове заперечення по ситуації, — додала Тетяна. — Поки на руки жодних документів ми не отримали, як тільки це станеться, будемо оскаржувати. Вже підключили і місцевих журналістів, напевно, звертатимемось до українського консула. Ми цю історію так не залишимо, за будь-яких обставин будемо відстоювати прапор для бійця.

Як далі розвиватимуться події, спрогнозувати важко, однак Роман і волонтери сподіваються на перемогу здорового глузду. Адже досі жодних суперечок з представниками Червоного Хреста, які надають безплатний прихисток не тільки пораненим бійцям, а й цивільним українцям, постраждалим від війни, чи тими, що потребують лікування, не виникало.

— Не можу сказати, що це якась позиція організації, адже, повторюсь, прапор спокійно провисів два місяці, — говорить Роман. — І неприємності почалися тільки після того, як його побачили певні особи з-поміж німецького персоналу.

Про те, що ситуація, могла виникнути саме через людський чинник, каже і ще один військовий, який лікувався кілька років тому у Німеччині після фронтового поранення. Тоді він також мав конфлікт через символіку.

— Це було ще 2017 року у центральному військовому шпиталі у Кобленці, — каже Олександр ("Пікассо"), який попри другу групу інвалідності продовжує воювати. — У мене тоді над ліжком висів червоно-чорний прапор, на це адміністрації пожалілась санітарка з Польщі. Мене навіть хотіли депортувати, але обійшлось, я долікувався, а прапор так і не зняв. Тут важливо розуміти, що Німеччина нам багато в чому допомагає, просто є люди, які нас не розуміють.

*"Телеграф" стежить за ситуацією з прапором і розповість, вдасться Червоний Хрест до кардинальних кроків стосовно захисників України чи прийме їхнє право тримати символіку бойового підрозділу на видному місці.

Цієї осені, як повідомляв "Телеграф", на концерті у Тбілісі місцевій фанатці американського гурту "Imagine Dragons", що активно підтримує Україну, не дали розгорнути синьо-жовтий прапор і відібрали його.