Російські загарбники лікуються за гроші України: що відбувається з медициною в окупації

Російські окупанти можуть отримувати медичні послуги на захоплених територіях за рахунок коштів українського державного бюджету. Такий висновок можна зробити якщо ретельно проаналізувати відкриті дані Національної служби здоров’я України (НСЗУ).

Що відбувається та як так сталося, що загарбники мають змогу лікуватися за рахунок українських платників податків, з’ясовував "Телеграф".

Пакет допомоги

В грудні минулого року Кабмін ухвалив програму медичних гарантій на 2023 рік. У ній вперше з’явився пакет під назвою "Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на тимчасово окупованій території". Це стаття розходів на лікарів, які залишаються жити і працювати в окупації.

Умови контрактування пакета доволі прості: медзакладу комунальної форми власності потрібно перебувати на окупованій території (перелік територій визначається згідно з наказом Мінреінтеграції), мати договір з НСЗУ і штат медичних працівників.

Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко аргументував необхідність запровадження такого пакета турботою про українських лікарів та пацієнтів, які вимушені виживати в окупації.

"Наша задача як держави – допомогти закладам реагувати на воєнні виклики таким чином, аби забезпечити надання якісних, доступних та безоплатних медичних послуг. медичної інфраструктури та медичних працівників – наш пріоритет", – зазначав Ляшко під час зустрічі із керівниками медичних закладів Донецької області.

Пакет покриває лише зарплатню лікарів.

"Зрозуміло, що висококваліфіковану допомогу на окупованих територіях не можуть надавати, бо там не має можливості закуповувати медикаменти та матеріали. Ми виплачуємо лише заробітну плату, бо це наші лікарі, і після деокупації вони будуть знати, що ми їх не кинули", — пояснює "Телеграфу" джерело в Міністерстві охорони здоров’я.

Згідно з постановою уряду №1464 від 27 грудня 2022 року, ставка медиків на окупованих територіях така:

- лікарі – 20 тисяч гривень;

- медсестри – 13,5 тисяч гривень;

- керівники медичних закладів (головні лікарі) – 26 тисяч гривень;

- лікарі-інтерни – 6700 гривень.

Однак річ у тому, що на окупованих територіях не працюють жодні українські фінансові установи. То як же медики отримують цю зарплатню?

"Йде перерахунок коштів на рахунок самої лікарні. Потім керівник медичного закладу виплачує гроші на рахунки лікарів і медпрацівників. Далі медпрацівники, якщо можуть, витрачають ці кошти. Наприклад, на окупованій частині Херсонської області бізнес, що продовжує працювати, має свої термінали і вони дозволяють потайки проводити платежі з українських карток і таким чином розплачуватись за товари та послуги", — додає співрозмовник "Телеграфу" у МОЗ.

Скільки платимо

А тепер давайте розберемось, скільки ж грошей витрачається з держбюджету України для фінансування медичних установ в окупації.

Бюджет програми медичних гарантій на 2023 рік складає 142,7 мільярда гривень.

Якщо проаналізувати дані НСЗУ, то можна побачити, що пакет "Забезпечення збереження кадрового потенціалу" підписали 140 медзакладів в окупації: 42 лікарні в Запорізькій області, по 36 контрактів має Херсонська та Луганська області і ще 25 контрактів у лікарень Донецької області і 1 контракт в Харківській.

Загальна сума коштів по цим контрактам, які діють до кінця року, складає 2,6 мільярда гривень. Отже, саме така сума йде з українського бюджету на підтримку медиків в окупації.

Та як дізнатися чи дійсно гроші доходять до лікарів, що працюють в окупації? Чи можливо окупанти взагалі розігнали весь персонал, забравши його зарплату? Як кажуть у владі, це відслідковвують спецслужби й інші уповноважені органи.

"Якщо є інформація, котру підтверджують СБУ, Рада нацбезпеки та оборони чи інші уповноважені органи, що лікарі не мають доступу до цих коштів, медзаклад відключають від ЕСОЗ (електронна система охорони здоров’я, — Ред.) і зупиняють оплати, щоб перераховані НСЗУ кошти не використовувалися не на користь українців. Зв’язок з лікарями підтримують директори Міжрегіональних департаментів НСЗУ", — пояснювала голова НСЗУ Наталія Гусак.

Окупанти лікуються за наші гроші?

І тут постає наріжне питання: чи лікують українські медики за кошти українського бюджету російських військових та їхніх посіпак — колаборантів? Адже життя в окупації все одно що в полоні, і, ясна річ, що окупанти не будуть питати лікаря кого він хоче лікувати, а кого ні.

До прикладу в листопаді минулого року мер окупованого Мелітополя Іван Федоров повідомляв, що російські терористи вигнали цивільних хворих з лікарні невідкладних станів, щоб забити медзаклад своїми пораненими.

"Рідних пацієнтів також виганяють, не даючи можливості побачити хворих та отримати консультацію лікаря. Зазначу, що саме у цьому медзакладі лікуються прооперовані та ті, життя яких залежить від оперативно наданої допомоги. Але рашистам байдуже на городян – вони фактично захопили лікарню, щоб рятувати своїх "трьохсотих", — писав Федоров у своєму Telegram.

Мова йде про комунальне підприємство "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міськради. В 2023 році за програмою медичних гарантій ця лікарня отримає з бюджету України 222 мільйони гривень.

Або ж окупований Маріуполь.

"Хороша новина. Десь на Сході наші Захисники добряче насипали росіянам. В Маріупольську лікарню №2, яка є військовим російським шпиталем, завезли таку кількість "майже добрива", що для потреби поранених росіян необхідна велика кількість крові для переливання", — повідомляв радник мера Маріуполя Петро Андрющенко у Telegram.

Лікарня, про яку каже Андрющенко, це комунальне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Маріуполя". В цьому році медзаклад отримає 18,4 мільйона гривень.

Таким чином виходить, що за українські гроші все ж таки може надаватися медична допомога ворогу.

Чи правильно це?

Насправді ситуація вкрай непроста.

З одного боку, "серед лікарів на окупованих територіях є абсолютні колаборанти, які підтримують окупаційну владу. Їх судити треба, не те що платити", — коментує "Телеграфу" парамедикиня та волонтерка Юлія Паєвська (Тайра).

З іншого боку: "В окупації є і ті лікарі, хто підтримує Україну. Вони просто залишилися там і лікують всіх. Це абсолютно нормальні лікарі, які просто чесно виконують свій обов’язок. Тим паче лікарі згідно з клятвою Гіппократа мають надавати допомогу будь-кому. А там все ж таки наші люди, наші громадяни. Я думаю, в цьому є сенс. Звичайно, це неприємно, але ж…", — додає Паєвська.

Дійсно, за словами ексміністра охорони здоров’я Зоряни Скалецької, для українських громадян в окупації послуги українських лікарів – мало не єдина можливість отримати медичні послуги.

"На окупованих територіях України є українські громадяни, які мають право на отримання медичної допомоги. Я моніторю ситуацію з моменту окупації Криму та Донецької і Луганської областей. Українські громадяни там мали проблеми з отриманням медичної допомоги від російських медичних закладів. Розраховувати, що російська медична система забезпечить українських громадян в окупації всім необхідним, дуже складно. Більш того, в невеликих містечках українські лікарі є єдиними, до кого взагалі можуть звернутися українці хоч за якоюсь консультацією", — пояснює "Телеграфу" Скалецька.

Крім того, "збереження кадрового потенціалу" актуальне в перспективі деокупації українських територій.

"Є така практика роботи НСЗУ, коли проплачується пакет послуг, наприклад інфекційним лікарням, за готовність до реагування. У нас не завжди є пандемія, але лікарні повинні бути готові завжди, тому проплачується готовність надавати допомогу. Це стосується і екстреної медичної допомоги. Тому виплати лікарям на окупованих територіях — це готовність до того, коли ми будемо контролювати ці території, щоб на момент деокупації у нас були робочі медзаклади. Тим паче лікарів в окупації позбавляють зараз права практики: росіяни змусили майже 2 тисячі українських лікарів пройти свою переатестацію. А для лікаря має велике значення практика. Якщо пів року чи рік він не може приймати пацієнтів, то він втрачає свою професійність і готовність", — додає Скалецька.

Та чи вважається робота українських лікарів в окупації колабораційною діяльністю? В МОЗ пояснювали, де пролягає тонка грань.

"Це не співпраця – це виживання. Але якщо людина сама проявила ініціативу, захотіла очолити якийсь умовно створений "департамент охорони здоров'я" і підтримує окупантів – тоді, зрозуміло, що це співпраця", – підкреслював Віктор Ляшко в інтерв’ю "РБК-Україна".

Тієї ж позиції дотримуються і в Мін'юсті України.

"Крім того, згідно з міжнародним гуманітарним правом, статус медиків є нейтральним. Лікарі не можуть застосовуватися для покарання. Так само є наші військові медики, які надають медичну допомогу не лише нашим військовим, але і росіянам, які потрапляють у полон. Якщо українським лікарям деколи доводиться полікувати ще когось, то це лише один аспект, зумовлений військовими діями", — резюмувала Зоряна Скалецька.