35 років CD-ROM – технології, що змінила світ. Як це було

1 березня 1988 року технологічна компанія Apple Computer анонсувала вихід нового пристрою CD-ROM. Це стало найважливішою віхою у розвитку комп’ютерних технологій, яка багато в чому змінила наше життя. Читайте історію зльоту та падіння CD-ROM у матеріалі "Телеграфа".

Все почалося з лазерних дисків

Історія CD-ROM (англ. Compact Disc Read-only Memory) починається з появи CD-дисків, або лазерних дисків, як їх називали спочатку: слово "лазерний" підкреслювало футуристичність технології. Її розробили в 1979 році, коли інженери голландської компанії Phillips здійснили cправжню революцію в галузі звуковідтворення.

Причому перші компакти, названі ALP (Audio Long Play), були розміром із платівку – 30 см у діаметрі. Але якщо для випуску музики вони не прижилися, формат LaserDisc розробки тих же Philips спільно з MCA якийсь час використовувався для випуску відеозаписів, поки його не витіснили відеокасети.

Паралельно власними розробками в цьому напрямку займалися Sony; пізніше ці дві компанії об’єднали зусилля.

Альтернативна версія. Є думка, що компакт-диск винайшли зовсім не Phillips і Sony, а американський фізик Джеймс Рассел в 1971 — коли він розробляв для компанії Optical Recording принципово новий носій інформації.

Переваги формату. У порівнянні з вініловими пластинками компакт-диски здавалися тоді величезним кроком уперед. Вініл обмежувався лише 40-45 хвилинами звучання, причому процес прослуховування доводилося переривати, щоб перевернути платівку на інший бік. Частотні характеристики до кінця кожної сторони падали, тому гучніші і більш насичені композиції доводилося ставити на початку. Нарешті, згодом платівка приходила до непридатності від фізичного впливу, навіть якщо її акуратно слухали та зберігали за всіма правилами.

У той же час, компакт-диск дозволяв записати до 74 годин музики, уникнути шумів і довше зберігався. Його було зручніше носити та простіше зберігати – нарешті, він обходився дешевше у виробництві.

Чому компакт-диск звучав 74 хвилини? Існує легенда, що це справа рук віце-президента Sony Норіо Ога. Він наполягав, що компакт-диск має вмістити найтриваліше виконання Дев’ятої симфонії Бетховена (74 хвилини з диригентом Вільгельмом Фуртвенглером) – згідно з опитуваннями 1979 року, найпопулярнішого музичного твору в Японії. Забавно, але коли 1982 року налагодили масове виробництво CD, першою видали не Дев’яту симфонію, а Третю.

До 2000 року хронометраж диска вдалося розігнати до 80 хвилин, а обсяг даних — до 800 мегабайт.

Блиск і марність CD-ROM

Хоча Apple анонсували технологію CD-ROM ще в 1988 році (а розробки в цьому напрямку почали ще у 1985-му Atari, Philips, Hitachi, Sony і Toshiba), комп’ютер з приводом побачив світ лише через 4 роки.

Mac IIvx, перший комп’ютер моделі Macintosh, з металевим корпусом та вбудованим приводом CD-ROM, з’явився у продажу 19 жовтня 1992 року. Він став славетним завдяки розумному співвідношенню ціни і якості, а через п’ять місяців компанія знизила його стартову ціну з 2, 9 тис дол до більш прийнятних 1,8 тис. Тепер на комп’ютер можна було встановлювати найбільш провідне мультимедійне програмне забезпечення і, що не менш важливо, грати в ігри. Ігрові консолі на основі CD-програвача випускали в Японії ще з 1987 року, але поява комп’ютерного приводу дозволяла заощадити на приставці.

Десять років розквіту. У 1996 році, через рік після того, як був анонсований новий формат, з’явилися перші DVD (Digital Video Disc — цифровий відеодиск), розроблені тим же тандемом Philips і Sony. Перший друкований DVD-привід побачив світ вже наступного року, 1997-го. Саме завдяки формату DVD, а також появі можливості перезаписувати диски СD-RW (англ. Compact Disc-ReWritable — компакт-диск, що перезаписується) і досягненню швидкості запису х52, технологія досягла технічного піку в 2005 році.

Втім, справжньою вершиною став формат Blue Ray, що з’явився на світ 2006 року. При тих же розмірах щільність запису на диск вдалося збільшити до 25 гігабайт даних, тобто більш ніж у 30 разів! А з появою другого шару обсяг даних зріс відповідно вдвічі. І якщо музичні CD сьогодні залишаються долею колекціонерів, то у форматі Blue Ray досі випускаються диски для ігрових консолей та домашніх кінотеатрів.

Розквіт піратства. Приводи, що записують диски, нанесли по шоу-бізнесу – компаніям звукозапису, кіностудіям та компаніям-розробникам ігор – не менш болючий удар, ніж поява аудіо- та відеокасет. Адже тепер будь-який диск можна було переписати у домашніх умовах. Особливо сильно постраждали саме компанії звукозапису, доходи яких злетіли до небес наприкінці 1980-х, коли CD витіснили з ринку вініл. Нічого дивного: за тієї ж ціни в 20 доларів компакт-диски було набагато дешевше у виробництві та логістиці, та й у магазинах займали менше місця.

Кияни пам’ятають розквіт ринку "Петрівка", заваленого контрафактними дисками – між іншим, найбільшого піратського ринку в Європі, хоча пишається тут особливо немає чим. Як не дивно, якщо інтернет майже добив музичний бізнес, "Петрівці" все байдуже: досі там все ще купують фільми та серіали на "самопальних" DVD-дисках.

А поки одні ностальгують за добою теплого лампового звуку, аудіокасетам і самописним CD, нагадуємо більш просунутим користувачам електронної техніки, як посилити сигнал домашнього Wi-Fi, щоб ви назавжди забули про повільний інтернет.