Батьківщина знаменитої черешні під загрозою: що думають жителі Мелітополя про можливе вторгнення військ РФ

Для початку наступу противник може використати будь-яку провокацію

З анексією Кримського півострова Мелітополь Запорізької області зазнав чималих втрат: недарма його неофіційно називали "воротами до Криму". Свого часу він вдало розташувався на перехресті великих магістралей Москва — Сімферополь та Одеса — Новоазовськ — Ростов-на-Дону (з здобуттям Україною незалежності траса з півночі на південь почалася в Харкові). Обидві були максимально завантажені вантажним та легковим транспортом, у літній сезон машини, автобуси та потяги везли відпочивальників на чорноморські курорти та додому, відпускники змітали в Мелітополі черешню, абрикоси, інші ягоди та фрукти (на південь та на північ від нього усе це було дорожче). Частину багатого врожаю жителі Мелітопольщини реалізовували самі, вивозячи до інших міст, інше здавали перекупникам. Починаючи з 90-х років і аж до початку російсько-української війни через Мелітополь регулярно на одеський оптовий ринок "7-й кілометр" їхали автобуси комерсантів із Донецького регіону.

2014-й обірвав усі контакти: кінцевим пунктом для поїздів стала Новоолексіївка, та й кількість їх узимку зійшла до двох, хіба що влітку пускають кілька додаткових для тих, хто їде до Кирилівки та Генічеська. І черешню купують уже не в такій кількості, і збудовані вздовж траси кафешки та заправки не приносять споконвічно запланованого доходу.

2020-й на пару з 2021-м ще більше "пов’язали по руках та ногах" населення міста та району коронавірусними обмеженнями та локдаунами. І всі чекали настання сприятливішого 2022 року. Але раптом таки російські війська вирішать втілити мрію Путіна про "сухопутний коридор" між Тавридою та Донбасом? У такому разі, на їхньому шляху між Генічеськом та Бердянськом опиниться "черешнева столиця" України.

2014-го у підвалі тримали запас продуктів

"На мою думку — загроза абсолютно реальна і для Мелітополя ця ситуація вкрай неприємна, — вважає Світлана Алексєєва, яку з українськими бійцями пов’язує активна волонтерська робота. — На жаль, географічно ми розташовані так, що входимо до цього "коридору". Ніхто з моїх опитаних – просто так – сусідів та знайомих не уявляє, де знаходяться міські бомбосховища. 2014-го їх перевіряли та оновлювали, на під’їздах будинків навіть вивішували інформацію, де вони знаходяться, з напрямком руху".

Світлана також зазначає недостатню інформаційну роботу серед населення про те, що взагалі міська влада робитиме у такому разі: "Може, зустрічатимуть окупантів хлібом-сіллю, як це було тут рівно 80 років тому? Як захищатимуть Мелітополь?".

Уся надія у жінки на Збройні сили України. "Наші ЗСУ вже далеко не в тому стані, в якому були 2014 року, і вони зможуть нас захистити. Також сподіваюся на Територіальну оборону". Містянка запевняє, що в суспільстві відчувається нервозність, а людей в її оточенні, крім побутових турбот, хвилює питання, куди бігти, якщо, наприклад, почнеться атака з повітря. "Але я впевнена, що і комерси захищатимуть свій бізнес, і фермери захищатимуть свою землю, і безліч патріотів виступить на захист країни!"

Ольга Степанова згадує, що у 2014-му, коли на східних рубежах України розпочалися активні бойові дії та лінія фронту була нестабільною, вони тримали у підвалі приватного будинку запас їжі та води, а також регулярно моніторили ЗМІ та соцмережі, щоб оперативно відреагувати на небезпеку. Зараз питання безпеки, зізнається, хвилює дещо меншою мірою, каже: "Напевно, ми просто втомилися боятися".

"Але я періодично думаю, а що робитиму, якщо, наприклад, побачу десант, що спускається на місто, або бронетехніку з ворожими прапорами. І розумію, що не уявляю, куди бігти та що це дасть".

Вся ця тривога молодої жінки накладається на буденні проблеми: здоров’я близьких після перенесеного ковіду, доля і майбутнє дитини, комуналка, що регулярно дорожчає, при низькій якості послуг і постійних відключеннях електроенергії, ситуації на дорогах, де зростає кількість аварій через неадекватних водіїв. "Я хотіла б знати доступний алгоритм дій на випадок реальної загрози: де можна сховатися, куди телефонувати, чи є ресурси в місті для відбиття першої можливої атаки. Можна прикриватися військовою таємницею, тим, що не час розбурхувати людей. Але це як із "короною" — ти повинен знати все і вибрати, як тобі на це знання реагувати".

"Бі-бі-сі" обманювати не стане

Доля міста дорога Василю Єфименку, він — екс-градоначальник, власник бізнесу та учасник бойових дій. Переконує: "З ким я спілкуюся — ніхто не панікує, занепокоєння не висловлює". Сміється: "Але від мавпи з гранатою можна очікувати чого завгодно. Усі розуміють – у разі чого – підемо в Тербат і відбиватимемося, вестимемо війну малими групами. Є план захисту Мелітополя та Мелітопольського району. У Тербаті люди досвідчені, обстріляні, ми періодично проводимо збори".

А ще Василь Васильович нагадує про два десятки літаків російської армії, збитих над територією Південної Осетії лише за 5 днів військового конфлікту у серпні 2008 року. "Так ось, тут буде набагато більше втрат! Не треба їх боятися. Ми знаємо, за що воюємо, а їм хочеться додому живими повернутися".

"Є публікації дуже авторитетних у всьому світі засобів масової інформації — таких, як "Нью-Йорк таймс", "Бі-бі-сі" та подібних, які говорять про те, що ймовірність вторгнення російських військ дуже висока, — розмірковує Павло Тімофєєв, депутат обласної ради, і наводить доводи. — Наскільки можна вірити цим ЗМІ? Я схильний їм більше вірити, аніж не вірити, бо вони дорожать своєю репутацією. І якщо вони якусь інформацію публікують – значить, це джерело перевірене і заслуговує на повагу».

На думку чоловіка, інакше незрозуміло, для чого Путін протягом останніх пів року стягував до кордонів з Україною війська та військову техніку. "Напевно, іноземні спецслужби мають якусь більш докладну інформацію, про яку ми не знаємо, отримуючи лише якісь її відлуння. Що стосується дій влади, то я абсолютно не бачу на рівні вищих органів державної влади, що має бути зроблено".

Він вважає, що мають бути якісь мобілізаційні дії, проводитись повторний облік резервістів, навчання батальйонів Територіальної оборони. Тобто влада з Києва на рівень області жодних планів та рекомендацій не спускає. "Напевно, у прикордонних районах посилено наряди або проводяться штабні навчання, а на рівні обласної влади поки що тиша. Давно треба було перевірити інфраструктуру цивільної оборони – і це все має бути під егідою обласної влади, але за командою вищих органів. Але влада недопрацьовує у цьому напрямку".

Переживають, куди бігти, щоб… отримувати автомат

"Я чомусь впевнена, що не буде жодного наступу, — вважає бабуся чотирьох онуків Тетяна Деркіна. — Дивлюся і по колегах — усіх турбують не політичні проблеми, а карантин, ковід та необхідність вакцинації, без якої не допускають до роботи. Панічних настроїв точно нема, всі зайняті сім’ями, бояться захворіти, тому спілкування один з одним зводять нанівець".

В реальності воєнної загрози переконаний колишній атовець, а нині підприємець Володимир Мінко: "Це вже було у 2014-му і триває всі ці роки – чому не реально? Хіба що для тих, хто все життя живе на "громадянці" і не бачив, як падають "Гради" – гірше, ніж в Афганістані або у Другій світовій. Напевно, варто було б місцевій владі провести більш активну кампанію з інформування населення щодо місць розташування укриттів та інших необхідних дій".

При тому, що певна підготовка міста до можливих військових силових моментів ведеться, на думку Володимира, вона серйозно затрималася. "Дуже шкода, що почалася тільки зараз, коли весь світ трубить про те, що на нас готуються наступати. От якби наша нинішня влада в Києві серйозніше сприймала загрозу від Росії, то це треба було вже робити давно, а не зараз, коли вже припекло. Я стояв біля джерел створення місцевого батальйону Тероборони, він і тепер розвивається. Люди з мого кола все розуміють і переживають, куди в перші хвилини наступу бігти, щоб отримувати автомат!".

Мелітополець пояснює, що вторгнення військ РФ буде не таким, як у 14-му році, це буде ривкова дія з використанням балістичних ракет за точками скупчення наших штабів і військ, з використанням артилерії та авіації. "Ну а багато жителів, враховуючи настрій у нашому місті, досі не вірять у підступність агресора. Вони не торкнулися цього у 2014-му, тому зараз тим більше не вірять, що таке можливо".

Зазвичай люди доводять свій спокій аргументом: "Почалася війна як "захист російськомовного населення" — ну а який привід росіянам наступати зараз?". Володимир пояснює: "Для наступу можуть використати будь-яку провокацію: наприклад, дискредитувати наших військових якимись діями у бік Росії. Наприклад, завербувати агента серед наших силовиків, він випускає одну ракету у бік Росії й це вже привід їм йти в атаку – виправдовуючись через свої ЗМІ, що доводиться "захищатись".

А що ж міський голова Мелітополя? Іван Федоров висловити свою позицію відмовився: "У зв’язку з напругою в суспільстві з приводу теми, яку ви запитували, вирішено на даному етапі не коментувати. Дякую за розуміння".

Раніше "Телеграф" розповідав, що президент України Володимир Зеленський вважає, що Росія не нападе на Україну, оскільки її втрати будуть величезними.