Жага до депортації інших народів – у крові росіян: аналіз нових намірів Кремля та історичні паралелі

В окупованому Криму стало активно виявлятися неприйняття іммігрантів із материкової частини росії

Президент рф, диктатор володимир путін підписав новий указ щодо українців на окупованих територіях. Тепер ті, хто не прийняв громадянство росії в окупації до 1 липня 2024 року, можуть бути "видворені з країни".

З чим пов'язане таке рішення Кремля, які є історичні паралелі, які ризики виникають, "Телеграфу" розповів експерт фонду "Майдан закордонних справ", співзасновник "Інституту Чорноморських стратегічних досліджень", експерт з питань тимчасово окупованих територій Юрій Смєлянський.

Гіркий історичний досвід

Юрій Смєлянський нагадує історичний досвід.

Липень 1778 – з Криму російськими загарбниками і колонізаторами здійснено депортацію християн: греків, вірмен, грузин, волохів.

Депортація українців здійснювалася у період 1925-1928; 1930; 1939-1940; 1947 роках.

Серпень 1941 року – із Криму депортують німців.

Січень-лютий 1942 року – із Криму депортують італійців.

Травень 1944 року – з Криму депортують кримських татар.

Червень 1944 року – з Криму депортують греків, болгар, вірмен.

"Такі приклади можна наводити та наводити, – говорить експерт. – Тобто, депортація для російської імперії та її спадкоємців у вигляді СРСР чи пострадянської росії була звичним інструментом колонізації території та її перекроювання у своїх політичних інтересах. У лютому 2014 року росія розпочала операцію з окупації території Кримського півострова, а потім територій Луганської та Донецької областей".

Невід'ємною частиною спроби анексії Кримського півострова стала політика колонізації цього українського регіону, зазначає Юрій Смєлянський. А одним із інструментів такої політики – заміна населення півострова чи "імпорт росіян".

"Одкровення російських політиків з цього питання навесні 2014 року звучали наступним чином: депутат Мізуліна запропонувала держдумі заборонити росіянам займатися сексом у Криму. Пряма мова: "Ми не для того приєднували півострів до росії, щоб потім дозволити оскверняти цю святиню". Вона навіть підготувала проект закону "Про заборону статевих зносин на території республіки Крим та Севастополя". Документ планувала внести на розгляд. А для того, щоб запобігти прогнозованому демографічному провалу в Криму, Мізуліна запропонувала завозити на півострів людей з Уралу та Сибіру", – розповідає експерт.

І наводить таку цитату все тією ж Мізуліної:

"Двадцять років життя в Україні негативно позначилися на світовідчутті нинішніх мешканців Криму. Вони все частіше замислюються про права людини, вимагають себе рівного і поважного ставлення з боку держави, хочуть гідного рівня життя. Та й загалом завдяки гарному клімату кримчани більш усміхнені та життєрадісні, ніж решта жителів росії".

На думку депутатки, з таким настроєм нинішніх жителів Криму півострів буде важко інтегрувати в російську дійсність. "Перед нами гостро стоїть необхідність завезення нових громадян до Криму та Севастополя з Уралу та Сибіру. Таким чином, ми зможемо вирівняти по всій країні загальний рівень ставлення до життя та влади", — вважала Мізулина.

"Понаїхи" проти місцевих

Однією з ознак того, що держава, захопивши або увійшовши на чужу територію, проводить її колонізацію, є процес заміни та розчинення місцевого населення за рахунок населення держави – колонізатора, пояснює співзасновник "Інституту Чорноморських стратегічних досліджень". Інша ознака – видавлювання місцевого населення.

"Депортація як інструмент зміни складу населення може реалізовуватись у відкритій формі – пряма насильницька депортація. І в прихованій формі, коли залучення іммігрантів здійснювалося через формування пріоритетності у наданні більш високооплачуваних робочих місць, житла, місць у дошкільних закладах, школах та іншого", – розповідає Юрій Смєлянський.

Він наводить приклад того, як на таку політику реагували вже у 2016-2017 роках жителі окупованого Севастополя: "Якщо поєднати витіснення севастопольців від виконавчої влади з цілком очевидною тенденцією віджиму землі, майна, квартир, знесенням МАФів, гаражів та рейдерськими захопленнями бізнесу те, що відбувається, робиться під девізом: "Севастополь без севастопольців?!"

З боку жителів Криму – громадян України до 2017 року – стало активно виявлятися неприйняття іммігрантів із материкової частини росії, підкреслює Юрій Смєлянський. У сленговий вжиток в окупованому Криму міцно увійшла категорія – "понаїхавшиї" або "понаїхи". У свою чергу, окупанти та російські іммігранти вважали жителів Криму громадян України потенційно нелояльним населенням до російського режиму.

"Створення на окупованій території Криму потужної військової бази було несумісне з присутністю на окупованій та колонізованій території великої кількості потенційно нелояльного населення. Завданням окупантів стала необхідність видавити максимально можливу кількість населення, громадян України, з Криму – та здійснити заміну цього населення на більш лояльне та звичне до реальності російського життя материкове населення росії. Або, щонайменше, розбавити місцеве населення російськими іммігрантами. Сьогодні результат такої політики оцінюється у порядку плюс 1 мільйон нових мешканців окупованого Криму за рахунок російських іммігрантів, а також іммігрантів громадян України з інших окупованих територій України", – зазначає експерт.

За його словами, восени 2014 року вже було здійснено депортацію на територію материкової росії приблизно 160 000 громадян України, мешканців Луганської та Донецької областей, які іммігрували до окупованого Криму.

Вас чекають Сибір та Далекий Схід!

"Ще одним варіантом прихованої депортації стала активна пропозиція для жителів Криму брати участь у програмі "Далекосхідний гектар". У вересні 2016 року в засобах масової інформації росії активно обговорювалося питання формування нової державної програми із заселення малонаселених регіонів Далекого Сходу та Сибіру жителями Північного Кавказу та Південного федерального округу, у тому числі окупованої території Криму", – розповідає Юрій Смєлянський.

У розвиток теми заселення територій Далекого Сходу 24 листопада 2016 року на сайті окупаційного "міністерства майнових та земельних відносин" у Криму було опубліковано інформацію такого змісту:

"Міністерство майнових та земельних відносин республіки Крим інформує громадян про можливість стати учасниками програми "Далекосхідний гектар" та отримати земельну ділянку на територіях суб'єктів російської федерації, що входять до складу Далекосхідного федерального округу.

Так, кримчани, як і всі громадяни російської федерації, можуть претендувати на отримання ділянки в Магаданській області під житлове будівництво, фермерське господарство чи підприємницьку діяльність.

Програма "Далекосхідний гектар" розроблена з метою реалізації федерального закону від 01.05.2016 № 119-ФЗ "Про особливості надання громадянам земельних ділянок, які перебувають у державній або муніципальній власності та розташовані на територіях суб'єктів російської федерації, що входять до складу Далекосхідного федерального округу, та внесення змін до окремих законодавчих актів російської федерації".

Прогнози, які окупанти давали у період 2016–2017 років у своїй статистичній інформації, дозволяли говорити про те, що в кремлі розуміли: ситуація, що склалася в окупованому Криму, залишала в їхньому розпорядженні лише силовий варіант видавлювання нелояльного до них населення з території Криму. Репресії, переслідування, залякування, подальше зниження якості життя, геноцид – все це вже працювало у Криму. Єдиний резерв, який залишався, – насильницька депортація, пояснює Юрій Смєлянський.

Шість висновків щодо "перезаселення" Криму

У той час, за словами експерта, робилися такі висновки.

1. Отримання очікуваних результатів при реалізації поставлених окупантами перед собою стратегічних завдань призводить кремлівську владу до подальшого систематичного порушення норм статті 49 IV Женевської Конвенції: "Окупуюча держава не може депортувати або переміщати частину свого власного цивільного населення на окуповану нею територію".

2. Процес заміни населення в окупованому Криму розглядається владою російської федерації та кримськими колабораціоністами, як найефективніший інструмент досягнення лояльності по відношенню до окупантів на колонізованій ними території Кримського півострова.

3. Місцеве кримське населення розглядається окупантами як потенційно нелояльне.

4. Місцеве кримське населення з погляду окупантів підлягає видавлюванню з регіону постійного проживання.

5. Репресії, терор, переслідування, системне зниження якості життя на окупованій території Криму триватимуть до досягнення цілей заміни населення до рівня задовільної лояльності.

6. Не можна виключити ситуацію, за якої окупаційна влада ухвалить рішення про насильницьку депортацію жителів Криму, які мають українське громадянство.

Політика колонізації вимагає…

"З лютого 2022 року площа території України, що окупується російськими агресорами, суттєво збільшилася і, відповідно, значно посилилася проблема потенційно нелояльного до окупантів населення. Ця проблема нерозривно пов'язана з бажанням окупантів утримати за собою якнайбільше захопленої української території та очікуваним контрнаступом ЗСУ щодо деокупації українських територій", – зазначає Юрій Смєлянський.

Але для утримання окупованої території росії необхідно приблизно вдвічі більший за чисельністю збройний контингент, ніж для окупації цих територій. А проблеми з мобілізацією та постачанням вже виявляються.

"Наприклад, реалізація політики колонізації Криму вимагала присутності на окупованій території контингенту російських спецслужб, які були втричі більшими на душу населення, ніж по всій іншій території російської федерації, – пояснює експерт. – Ситуація вимагає ухвалення швидких рішень та їхньої легітимації. Звідси і обговорюваний указ, покликаний легітимізувати майбутню депортацію, як мінімум, в очах громадян росії. Для останніх будь-який створений привід буде прийнятний – і з цієї причини кремлівській владі немає потреби сильно витончуватися у створенні приводів та обґрунтувань".

Відповідаючи на питання щодо знецінення російського громадянства як наслідок рішень та дій окупантів на території України, Юрій Смєлянський констатує:

"А для кого станеться таке знецінення? Для громадян України – і слава Богові. Для громадян західних держав – вони й так не надто зачаровані перспективами російського громадянства. Для громадян інших держав колишнього СРСР, наприклад із Середньої Азії – для них насильницька та незаконна мобілізація з відправкою воювати в Україну є більш відлякуючим чинником, ніж аналіз подібних російських рішень на окупованій території України. А для більшості громадян російської федерації, які продовжують перебувати у чаді "гордості від уявної величі", – це лише ще один привід "пишатися". Не стурбовані російські громадяни питаннями моралі, порядності, правильності тощо у війні, яку розв'язало кремлівське керівництво проти України".