"Камені, що говорять": скульптор, чиї роботи окупанти загарбали з Кримом, відкрив персональну виставку в Києві

Якщо ви скучили за морем, сонцем і нашим Кримом — вам сюди: заплутатись у синьо-зелених лініях кольору морської води, помилуватись фактурою теплого каменю, що ввібрала всі відтінки кримського піску, а десь — глазурована синіми квітами. Тут є й той самий "Курячий бог" — кам'яна скульптура із круглим отвором посередині, що нагадує, як ми в дитинстві шукали камінець із круглою дірочкою — на щастя.

Можна прийти, торкнутись — теж на щастя — величезного із різних металів жука, помріяти, згадати дитинство і побачити щось своє. Адже абстрактне мистецтво дає нам шанс стати співтворцями — додати свого змісту. Тим більше, що вхід на всі виставки Portal 11, як і на цю — безкоштовний.

В'ячеслав Притула давно відомий у колах поціновувачів мистецтва. Широкий загал мав оцінити його працю, відвідавши парк "Айвазовське" у Партеніті (Крим). На сьогодні його роботи і ім'я знали б мільйони людей, але росія загарбала півострів, і зараз парк і роботи майстра у полоні — у власності Управління справами президента рф. Вхід на частину парку частково відкритий (за гроші, звісно, й чималі), але частину відкривають лише для "особливих гостей".

Ім'я українського скульптора, який прикрасив сад своїми більш як 20 роботами, в Криму ніби стерли. Його ніде не згадують, на відміну від імен тих, хто залишився в окупації.

"Я не знаю, що зараз з парком і скульптурами, — каже В'ячеслав Притула. – знаю, що одну скульптуру пошкодили, і мій колега їздив її реставрував".

Роботи цієї виставки — абсолютно нова, експериментальна історія. Але "Телеграфу" все на виставці робіт все одно нагадувало… Крим. Концепція виставки родом з 2006 року — коли скульптор вперше потрапив у "Айвазовське".

"Мене запросили у величезний парк. Я розмовляв пошепки і ходив навшпиньки, щоб не злякати казку, чарівних птахів. А мовчазні, на перший погляд, камені, спостерігали за мною і будували свій сад. Їм хотілося говорити, і в мені вони знайшли свого слухача", — каже майстер.

А ще Вячеслав розповідає, як митці знаходять своє — щось особливе, надзвичайне.

Десь там, у Всесвіті, є двері, за якими — геніальні витвори, які лишень можна уявити. Пройти крізь ці двері можна лише абсолютно голим, залишивши позаду все земне. Якщо ти щирий і чесний, то ці двері відчиняться, і ти зможеш забрати одну ідею, один образ. А якщо будеш гідно поводитися й надалі, то, можливо, тобі дозволять зазирнути в цю вселенську скарбницю ідей іще раз.

Здається, що Вячеслав у тій скарбниці — частий гість. Його роботи знаходяться у багатьох приватних колекціях. Попрацювати у "Айвазовське" його запросив свого часу бізнесмен Сергій Тарута, підприємство якого орендувало цю територію на 49 років. Тому одразу підійшов до бронзового "Платана", пожартував, що його як металурга тягне до металу.

"Іноді робота сама вирішує, якою вона буде, — пояснював скульптор ґандж на вигнутому в небо жіночому обличчі. — Цей шов з'явився сам — тріщина, і все, метал "вийшов". Я залишив, як є".

"Для мене вона більше пов'язана з війною. Ми на ТСК обговорювали день пам'яті військовополонених. На ньому були присутні мами тих, хто загинув. Ми говорили про Оленівку. (У виправній колонії селища Оленівка Донецької області російські окупанти влаштували концтабір і в ніч на 29 липня 2022 року цинічно вбили десятки українських полонених. — Ред.) Там історії нелюдські були. Як інквізиція — знімали шкіру, знущались. Потім перевели у спеціальний барак, вогнеметами спалили, люди горіли живцем. Це для мене головна емоція сьогоднішнього дня, дивлюсь і більше про це думаю", — відповів на питання "Телеграфу" про емоції від роботи Сергій Тарута.

Підійшов саме до цієї роботи, бо деякі інші раніше бачив.

"Слава — дивовижно талановитий, але свій талант він вперше виставляє на публіку. У нього була б неймовірна виставка на 28 гектарах, де можна було б побачити його монументальні роботи, де пройшли б вже мільйони українців, які б дізнались про його талант. Думаю, таких робіт мало в Україні сьогодні за рівнем монументальності. І там, у парку, поле діяльності для нього було на найближчі 15-20 років, тому що ми поставили собі за мету — зробити один із найкращих парків у світі", — пояснив політик.

Всі кольори, їхні поєднання, форми, фактура, глазур — це експерименти. Роботи компактні — для великих приміщень, звісно. На них можна подивитись, їх можна сфотографувати, можна придбати. Але людей, котрі цінують мистецтво, в країні, що воює, набагато більше, аніж тих, хто ще й може придбати. На жаль.

Власники галереї — Ігор і Наталія Глоба кажуть, що восени 2022 року відновили роботу Portal 11 "для себе", для душі. Тут вже виставлялось багато відомих і абсолютно невідомих авторів, в основному — художників.

"Рішення приймаємо емоційно — подобається чи ні, тут не про математичні прорахунки мова", — каже Ігор Глоба. Виставляли, наприклад авторів, які просто "постукали у двері" і чиї роботи сподобались.

З Вячеславом галерист познайомився, коли робив виставку його сина, теж талановитого скульптора. У родині майстра четверо дітей і всі — митці.

"Ми хочемо, щоб люди бачили такі неймовірні роботи, і ми розуміємо, що війна — не час відкладати щось на потім", — каже галерист.

Тому саме він і підштовхнув майстра виставити роботи на загал, не відкладаючи на після війни. А коли ЗСУ звільнять Крим, ми побачимо й ті самі 28 гектарів, які надихнули скульптора, і його монументальні роботи. І, можливо, тоді ціна творів з цієї колекції злетить до небес. Чим не інвестиція?

Відвідати виставку "Камені, що говорять" можна до 29 жовтня в будь-який день, окрім понеділка та вівторка, за адресою: Київ, вулиця Трьохсвятительська, 11.