Від денатурату до одеколону: до чого призвів "сухий закон" в СРСР і чому в "найкращій країні" процвітало повальне п’янство

Взаємовідносини алкоголю та гомосовєтікус, або як спивалися у Радянському Союзі, попри спроби влади ввести сухий закон, через який на певний час з поличок магазинів зник навіть кефір. Розповідаємо, до чого насправді призвела боротьба з алкоголізмом у часи СРСР та чи дійсно із "зеленим змієм" боролися.

Чому в "найкращій країні світу" (за версією совєцької пропаганди) люди масово спивалися розповідає канал "The Документаліст". Зазначимо, що спроби подолати алкоголізм були неодноразовими, але завжди провальними.

1985 рік, до влади приходить порівняно молодий 54-річний генсек Міхаїл Горбачов. За його правління ЦК Компартії та Рада міністрів Радянського Союзу ухвалює безпрецедентну постанову "Про заходи щодо подолання пияцтва й алкоголізму, викоренення самогоноваріння". Фактично постанова запроваджує черговий "Сухий закон". В СРСР їх було кілька, але саме останній запам'ятався як найбільш жорсткий, розповідає ведучий Степан Грицюк.

"Перш за все у державі різко скорочують виробництва спиртного, лікеро-горілчані заводи та пивоварні змушені перейти на випуск безалкогольної продукції. Влада закриває багато магазинів, ресторанів, кафе і навіть їдалень, де продавали спиртне", — йдеться у відео.

Кампанія супроводжувалася інтенсивною пропагандою під гаслом "Тверезість — норма життя". Усюди поширювали статті академіка Углова, у яких він писав про шкоду та неприпустимість споживання алкоголю. Здавалося б, що поганого у такій антиалкогольній пропаганді? Як показав час — жахливі наслідки.

Та про все по черзі. Чому взагалі в СРСР почали боротися з алкоголем? Тут важливо зазначити, що таку боротьбу оголосили не вперше, і не вдруге.

Люди в "найкращій країні світу" пили просто безбожно. Спивалися, як свині, розповідає Грицюк.

"Пік споживання алкоголю припав на епоху правління дорогого Леоніда Ільіча Брежнєва. Наприкінці 70-х, початку 80-х років споживання спиртних напоїв у СРСР досягло рекордного рівня в історії країни. На дорослого чоловіка припадало понад 50 пляшок горілки на рік і це лише офіційна статистика, а якщо порахувати самогон, різноманітні наливки та вина, то виходить, що середньостатистичний громадянин за рік випивав близько 100 пляшок оковитої", — розповідається у відео.

Разом з цим, зростали жіноче та підліткове пияцтво. Близько 32% загальної кількості смертей на рік в СРСР прямо або опосередковано були пов'язані з алкоголем. Приблизно ⅔ злочинів скоювалися п'яними людьми. За рік до витверезників потрапляло близько 9 мільйонів осіб, а близько півтора мільйона проходили примусове лікування від алкоголізму.

Так, потрібно було щось робити. І влада зробила все у найкращому дусі тоталітарної держави. От тільки, як вже зазначалося раніше, наслідки були жахливими. Все як у приказці: застав дурного богові молитися, він і лоба розіб’є.

В країні почалося тотальне підпільне самогоноваріння. Росіяни масово пили ханжу (самогонку), розбавлений денатурат та навіть одеколони. Доходило до того, що перукарі більше не могли залишати парфум на столиках як це було раніше, а закривали у шухлядках.

Винахідливість алкоголіків у часи Совєцького Союзу могла вразити будь-кого. Тож, коли в країні розпочинав діяти черговий "сухий закон", гомосовєтікус (людина радянська) одразу включали смєкалку. Пили, як ми вже зазначали не лише самогон. Неабияку популярність мала "брага" — переброджена слабоалкогольна рідина, обов'язковими компонентами якої був цукор, дріжджі та вода.

"Налягали і на одеколон. І тут вибирати було з чого, адже в СРСР за ГОСТом виробляли близько семи сотень найменувань парфумерних виробів. У тому числі одеколони групи "Екстра" та "А", з вмістом етилового спирту не менше 70%. Групи "Б", де спирту було 60%, та групи "В", з вмістом спирту на рівні 55%", — розповідає Грицюк.

Проте одеколон був не найгіршим вибором. В результаті небезпечних маніпуляцій, алкоголь отримували навіть з небезпечного клею "БФ", що був нічим іншим, як фенолоформальдегідною смолою, розчиненою в етиловому спирті, ацетоні або хлороформі. Напій отриманий з нього називали "Борис Федорович". Часто після його вживання люди втрачали зір, проте це мало кого зупиняло.

Ще пили "тормозуху" — гальмівну рідину, яку заливали в автомобіль. Щоб зменшити шкоду її попередньо виморожували.

"Один із способів виморожування гальмівної рідини називався "пустити по рейці". Взимку брали довгий шматок рейки, виставляли її на мороз, а коли вона ґрунтовно промерзала, то по її жолобу лили гальмівну рідину. Вважалося, що в такий спосіб усі погані домішки примерзають і залишаються на металі, а донизу дотікає уже більш-менш очищений спирт".

"Дух Женеви" — такий собі коктейль, до складу якого входили жіночі парфуми "Білий бузок", засіб проти пітливості ніг, пиво "Жигулівське" та лак спиртовий. Кому і як в голову прийшов такий рецепт — історія мовчить.

Чому пили радянські люди?

З усього вищезазначеного має бути певний висновок. Чому ж пили радянські люди? Насамперед, на думку дослідників, причина пияцтва гомосовєтікус полягала у державній системі того часу. Якщо просто, то пересічний радянський громадянин випивав від нудьги. Бо більше не було чого робити. Свою справу не відкриєш, за кордон не поїдеш, більше ніж давала заробити система рублів, не заробиш. Зате можна щодня випивати з друзями, а на вихідні їздити на дачу і там також випивати.

З іншого боку, саме алкоголь допомагав владі фундаментально контролювати мешканців країни, а простим людям давав хоробрість і свободу. Це було ніби визволення від реальності в якій тобі важко і неприємно перебувати.

"Усе як у російській народній пісні: если пить, дом не купить, и не пить — дом не купить. Так лучше пить, дом не купить, чем не пить — дом не купить", — розповідається у відео.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про те, навіщо в СРСР шили підковдри із діркою посередині.