Міграційна криза: Білорусь використовує тактику СРСР і РФ - Ігар Тишкевіч

"Міністр закордонних справ Латвії Едгарс Рінкевич на засіданні Ради ЄС у Люксембурзі заявив, що Європейський Союз повинен посилити санкції проти Білорусі, оскільки режим Лукашенка «все ще використовує міграцію як зброю».

Президент Литви Гітанас Науседа заявив в п’ятницю, 22 жовтня, що ЄС необхідно швидко переглянути свої закони про надання притулку і звести паркан, щоб захистити себе в короткостроковій перспективі від Білорусі, що провокує міграційну кризу.

Думаю, міграційна криза триватиме до референдуму по новій Конституції Білорусі.

Точної дати поки немає. Ймовірна — лютий 2022 року.

Після цього Лукашенко сподівається вийти на якусь систему домовленостей з Євросоюзом.

Що таке криза мігрантів? Це створення додаткових проблемних точок, щоб потім в комплексі виходити на переговорний майданчик. Це стара тактика СРСР, потім РФ. Зараз її взяв на озброєння білоруський МЗС.

Виглядає тактика так.

У тебе є проблемна тема для обговорення з твоїм партнером. Одна. Якщо ти виходиш тільки з нею, тебе намагаються схилити до якихось компромісів. Ти вважаєш, що можеш поступитися своїми інтересами. В такому випадку створюєш ще три-чотири додаткові проблеми для партнера або опонента. І кажеш: «А давайте тепер поміркуємо в комплексі». І поступаючись на нових майданчиках, в штучно створених кризах, ти зберігаєш свої основні позиції.

Зауважте, як Росія веде переговори по Донбасу. Перед кожними новими починається ескалація. Щоб Росія на переговорах могла сказати: «Ми повертаємося до ситуації, яка була три місяці тому. Які поступки зробите ви?»

Україна ж не підіймає ставки. І від нас вимагають поступок, вимагають поступатися нашими інтересами, попередньо штучно нагнітаючи ситуацію.

Перед виходом на глобальні домовленості, Путін влізає в різні кризи. Географічно розширюючи зону обговорень. Останнім часом все більш гострою стає тема «інвентаризації Арктики».

Згадаймо конфліктні майданчики, де засвітилася Росія. Сирія, Лівія, Центральна Африка, Південна Америка. Всі вони стають майданчиками торгу. Росія каже: «Добре, ми звідти можемо піти. Але що ми отримаємо натомість? Наприклад, з української кейсу».

Така ж тактика зараз застосовується стосовно ЄС з боку Білорусі.

Станом на сьогодні Мінськ проводить політику «відкритих воріт». Хто хоче їхати в Європу — робіть це через нашу територію.

Чи може це посилиться? Так, може. Тим більше, що днями посол Ірану в Білорусі заявив, що Тегеран хоче відновити авіасполучення з Республікою Білорусь.

Спробуємо змоделювати ситуацію: як ви уявляєте сигнали з Брюсселя для Ірану, щоб той не літав в Білорусь? Адже в такій ситуації саме Брюссель виступає в ролі того, хто хоче отримати більше. Якби це були не дипломати, а міські околиці, вони б почули, куди йти та куди засунути свої (по)бажання.

В такому випадку Мінськ і Тегеран працюють з точки зору загроз. Завжди загроза чогось поганого працює сильніше, ніж подія, яка вже настала.

І Тегеран, і Мінськ кажуть, що до Нового року можуть відновити авіасполучення. І європейський аналітик, який працює в якості консультанта, готує матеріали для політиків, розуміє, що Іран — це близько 100 тисяч афганців на території цієї країни. І частина з них може перетекти в Європу.

З огляду на тему Афганістану, «Талібану», афганських біженців, думаю, далі пояснювати не варто... "