Повинне бути проведене нове розслідування щодо "вагнерівців", відштовхуючись від інформації, оприлюдненої Bellingcat - Василь Богдан

Нарешті розслідування журналістів Bellingcat, що побачило світ, про провал влітку 2020 року спецоперації українських спецслужб із затримання бойовиків ПВК "Вагнера", підкреслює як мінімум некомпетентність чинної української влади.

Нова влада, яка в результаті виборів у 2019 році розпочала виконання обов’язків, на жаль, не мала досвіду, стратегічного мислення, компетентності для вирішення найважливіших внутрішніх та зовнішніх питань. Політика була спрямована на те, щоб здійснити реваншистський демонтаж усього, що було створено попередниками.

На жаль, перемогли тоді вузькопартійні, особисті піарні інтереси. Причому це відбувалося під впливом певних сил, які повернулися в Україну. У тому числі під впливом Коломойського.

Все це в результаті вплинуло на позиції влади щодо операції "Авеню", подробиці якої стали відомі після публікації 17 листопада 2021 розслідування Bellingcat.

Розслідування, на мій погляд, мало виглядати гострішим. Але, можливо, зустрічі Зеленського з керівником МІ-6 у Великій Британії, приїзд сюди заступника голови британської розвідки, певною мірою щось скоригували та пом’якшили в остаточному варіанті публікації.

Але навіть із цих матеріалів зрозуміло, що операція з метою виманювання та затримання "вагнерівців" – була. Про неї знали і президент Зеленський, і голова його Офісу – Єрмак.

І саме ними спецоперація була відстрочена під приводом того, що наприкінці липня набирали чинності домовленість про "всеосяжне перемир’я" на Донбасі. І ця позиція – рятівне коло для Офісу президента. Те, що може хоч якось виправдати відстрочення операції.

При цьому і президент, і керівник його Офісу, і ВП загалом довгий час брехали нації, світовій спільноті, ніби такої операції не було. Перекручували факти. І це вже грає проти них. Адже правда все ж таки вийшла назовні.

Лише 24 червня 2021 року Зеленський зізнався, що перед початком спецоперації зателефонував до білоруського президента Олександра Лукашенка та попередив про неї.

У результаті "вагнерівців" затримали у Білорусі та у результаті передали Росії.

Як верховний головнокомандувач президент має право дати санкцію як на проведення, так і на заборону подібної операції. Тому що тут є як оперативна, так і політична складова. І вони не завжди збігаються. Можливо, у цій ситуації переважала політична складова. Але про це слід тоді відразу сказати народу. А махінації, маніпуляції та брехня, природно, викликали негативну реакцію, підозри у державній зраді, перевищенні повноважень тими людьми, які, як зараз з’ясовується (як той самий Єрмак) не мали на той момент доступу до держтаємниці.

Не виключено, що все відбувалося під певним зовнішнім впливом. Ходить чимало розмов про підозрілі контакти з РФ певних чиновників із ВП.

Безумовно, оприлюднене розслідування заслуговує на пильну увагу. І остаточне рішення щодо винних у зриві операції із затримання "вагнерівців" має винести суд. А щоб він виніс таке рішення, потрібно, щоб було порушено кримінальне провадження, а також відновлено нормальну Тимчасову слідчу комісію (ТСК) у Верховній Раді.

Тому що оприлюднені напередодні виходу розслідування Bellingcat проміжні підсумки розслідування операції щодо "вагнерівців" нинішньої парламентської ТСК викликають великі сумніви.

Впевнений, що в рамках цих інституцій – політичної та правової – має бути проведене нове розслідування щодо "вагнерівців", відштовхуючись від інформації, оприлюдненої Bellingcat.

Але судячи з позиції, яку зараз зайняли у цій справі президент та його Офіс, навряд чи таке можливе за нинішньої влади.