Bellingcat опублікував розслідування про зрив операції із затримання "вагнерівців": головне

"Вагнергейт" продовжується. Після розслідування американського телеканалу, яке розповіло про зв’язок американських спецслужб з українськими планами щодо затримання більш ніж тридцяти членів приватної військової компанії (ПВК) Вагнера, західні ЗМІ випустили нове розслідування про причини та деталі затримання найманців під Мінськом влітку минулого року.

Розслідування опублікувало інтернет-медіа Bellingcat.

Вичленували найголовніше та найцікавіше з дійсно докладного та великого розслідування журналістів.

Підготовка спецоперації

Операція розпочалася ще 2018 року як звичайний збір розвідданих силами Головного управління розвідки Міноборони України (ГУР МОУ). До кінця 2019 року проект став більш амбітним.

На початок 2020 року він перетворився на зухвалу спецоперацію, метою якої стали сотні колишніх російських найманців, які воювали раніше на Донбасі проти України і на той момент залишилися без роботи і жили у Росії.

Наприкінці 2019 – початку 2020 року метою операції стало виманити, затримати та віддати під суд ключову групу з кількох десятків найманців.

На той час у плануванні проекту брала участь і СБУ, яка створила список цілей, чиї злочини можна було переконливо довести і, відповідно до яких суд із високою ймовірністю виніс би обвинувальні вироки.

Своя ПВК, "крот" у ГРУ та збір бойовиків

У рамках спецоперації українські розвідники створили "липову" російську ПВК, взявши за основу реальну, але на той час вже не діячу ПВК "МАР", яка була створена в Санкт-Петербурзі в 2012 році.

Також для спецоперації в Міноборони Російської Федерації був введений "кріт" — " колишній офіцер середньої ланки ГРУ, заарештований і завербований українською розвідкою в "ДНР" кількома роками раніше".

Він надавав інформацію, попереджав про ризики і потенційно був корисним для підтвердження легітимності операції з вербування, якщо б виникла така потреба.

Однак тут розвідники зіткнулися з непередбаченою проблемою: на їхні оголошення, розміщені на різних російських рекрутингових сайтах, відгукувалося надто багато охочих воювати за гроші росіян, які не мали стосунку до війни на Донбасі, а отже й не цікавлять українську розвідку.

В результаті було ухвалено рішення змінити тактику.

Після вивчення наявних заявок та інших зібраних розвідданих головному "менеджеру з кадрів" "Сергію Петровичу" доручили провести співбесіди з деякими найбільш перспективними кандидатами для створення з них "проксі-вербувальників", які вже у свою чергу шукатимуть потрібний українській розвідці контингент. У результаті був налагоджений контакт із Артемом Міляєвим 1981 року народження з позивним "Шаман", який стверджував, що крім бойового досвіду в Чечні, на Донбасі та в Сирії також був заступником командира штурмової бригади "ДНР", де під його початком служили понад сто бійців. У першій розмові з "менеджером з кадрів" він запропонував провести набір серед його колишніх підлеглих.

У квітні 2020 року "Сергій Петрович" знову зв’язався з "Шаманом", і запитав, скільки людей з його групи у 120 найманців можна найняти для проекту ПВК "МАР".

Врешті решт рішення команди планування ГУР МОУ віддати вербування на аутсорсинг "Шаману", якого всіляко підбивали до того, що він очолить підрозділ, що формується, принесло свої плоди.

Щиросерде зізнання бойовиків у військових злочинах

До кінця травня "липова" ПВК отримала десятки нових заявок, причому всі претенденти посилалися на рекомендацію "Шамана". Всі бойовики заповнювали форми (в результаті їх заповнили понад 200 претендентів), які містили повні особисті дані, у тому числі поточну адресу, номери телефонів та адреси електронної пошти, зростання, вагу та розмір взуття, освіту та бойовий досвід (включаючи докази їх участі у бойових діях).

Таким чином, розвідники отримали понад сотню зізнань бойовиків про їхні злочини не лише в Україні, а й на Близькому Сході та навіть в Африці.

Чому Білорусь?

Маючи 180 потенційних цілей, з яких можна було б зробити вибірку осіб, які становлять найбільший інтерес для прокуратури, команда схилилася до масового захоплення кількох десятків людей. Теоретично це можна було здійснити, примусивши до посадки літак, який перевозив бойовиків над Україною. Однак це вимагало дуже специфічного збігу обставин, чого було особливо складно досягти з огляду на перешкоди для авіаперельотів у середині 2020 року — російські аеропорти фактично перебували на локдауні, а авіаперельоти в решті Європи також скоротилися.

У результаті стало зрозуміло, що для більшості росіян, які бажають відлетіти в літню відпустку, залишався лише один варіант: поїхати машиною або автобусом в аеропорт Мінська в Білорусі, а звідти вилетіти до Стамбула — пересадкового хаба, звідки можна було долетіти до місця "відпочинку" — Венісуелли.

Однак навіть поїздка до Мінська стала непростою справою: на той час виїзд із РФ до Білорусі дозволявся лише на трьох підставах: проходження лікування, робоча поїздка для працевлаштування у білоруській державній компанії, а також транзитна поїздка.

Варіант транзиту через Білорусь видався найпрактичнішим.

Плани із захоплення літака

Ключовим елементом подальшої операції мала стати примусова посадка літака. Її не тільки треба було провести безпечно для комерційного рейсу та його пасажирів, а й методика мала дозволити заперечувати причетність спецслужб і при цьому зберегти хоча б видимість дотримання міжнародного права.

Рейс із Мінська до Стамбула виглядав зручно: літак на цьому маршруті провів би близько 28 хвилин у повітряному просторі України, чого якраз вистачило б, щоб провести процедуру екстреної посадки під хибним приводом.

Вивчивши Чиказьку конвенцію про міжнародну цивільну авіацію, команда дійшла висновку, що було лише два сценарії, які б дозволили Україні законно посадити літак на своїй території.

Першим сценарієм була медична екстрена ситуація. Технічно найближчим аеропортом після входу в український повітряний простір став би один із двох київських аеропортів. Однак від українського кордону до аеропорту Мінська не набагато далі, тому був ризик, що пілот вирішить повернутися до Білорусі. Це зробило медичну надзвичайну ситуацію надто ризикованою з погляду успіху операції.

Іншим сценарієм був вибуховий пристрій на борту. При цьому сценарії після того, як відповідний диспетчерський вузол дізнається про загрозу, він може на власний розсуд вказати літаку сісти в будь-якому аеропорту на вибір диспетчера, адже потенційний ризик вибуху стосується не лише пасажирів, а й місцевих жителів на землі. Крім того, за міжнародним правом українські органи контролю повітряний рух і могли наказати пілоту не повідомляти пасажирів про надзвичайну ситуацію і навіть про зміну маршруту польоту. Цей варіант виглядав більш зручним та менш ризикованим, тому команда ГУР МОУ зупинилася на ньому.

Офіс президента України

ГУР МОУ була потрібна допомога від СБУ, щоб скласти список найманців, найважливіших для України з кримінальної точки зору. Однак вони не могли безпосередньо поставити таке завдання органу держбезпеки — це потрібно зробити через Офіс президента України.

Це була не єдина причина, через яку ГУР МОУ знадобилося залучити Офіс президента. Вони готували спецоперацію із високими ставками, проведення якої могло значно загострити напруженість між Україною та Росією. Для цього потрібно було схвалення політичного керівництва України.

Згідно з опитаними колишніми співробітниками ГУР МОУ, президенту України вперше повідомили про спецоперацію 15 червня 2020 року під час регулярного понеділкового брифінгу з головами спецслужб. 26 червня 2020 року президент Володимир Зеленський схвалив операцію та попросив підготувати докладний план. Цей план-концепція було підготовлено та схвалено 1 липня 2020 року.

"Команда Bellingcat попросила Офіс президента України та чинного директора ГУР МОУ Кирила Буданова підтвердити або спростувати твердження колишніх співробітників спецслужби, що запропонований план схвалив президент України. Пан Буданов відповів, що, хоча його відомство не може коментувати конкретні випадки з міркувань секретності, загалом не потрібне офіційне схвалення Офісу президента. При цьому він підтвердив, що директор ГУР МОУ регулярно відвідує Офіс президента і повідомляє президенту як Верховному головнокомандувачу про виконання спецслужбою своїх завдань. На момент публікації ми не отримали відповіді з Офісу президента", — наголошується в розслідуванні.

За словами колишніх співробітників розвідки, з моменту, коли активну фазу плану схвалилв міністр оборони і подав президенту, Зеленського регулярно інформували про хід операції "Авеню". Це робили двоє старших офіцерів, відповідальних за проект: директор ГУР МОУ Василь Бурба та заступник директора СБУ Руслан Баранецький.

Перенесення спеоперації

За день до відправки найманців Бурба з ГУР МОУ та Баранецький із СБУ прибули до Офісу президента. Про це розповів як сам Бурба, так і колишні співробітники розвідки, які говорили, що він зателефонував їм одразу після зустрічі. Бурба і Баранецький мали намір зробити останню доповідь про майбутню спецоперацію. Однак, як Бурба розповів Bellingcat, Зеленський на той момент був зайнятий, і вони не змогли зустрітися з ним особисто.

"За словами Бурби, глава Офісу президента Андрій Єрмак запропонував відкласти операцію на тиждень. Днем раніше президент Зеленський досяг домовленості з Росією і сепаратистами, що підтримуються Росією, про перемир’я на Донбасі. Про це досягнення він оголосив на спільній прес-конференції з тодішньою президенткою Швейцарії Симонеттою Соммар. Це перемир’я, яке все ще вимагало схвалення "Нормандської четвірки" (Росії, Франції, Німеччини та України), яка займається врегулюванням конфлікту на Донбасі, мало набути чинності 27 липня 2020. За словами Бурби, в Офісі президента вважали, що якщо спецоперація пройде, як заплановано, і завершиться затриманнями 25 липня, то перемир’я закінчиться, не встигнувши розпочатись" , — йдеться у розслідуванні.

Бурба відповів, що відкласти операцію на тиждень неможливо, оскільки це призведе або до втрати довіри з боку найманців, або до підозр з боку білоруських чи російських спецслужб, або того й іншого відразу.

"За словами Бурби, далі представники Офісу президента, намагаючись знайти компроміс з командою ГУР МОУ, запропонували скоротити затримку операції до чотирьох днів. Як розповів Бурба, спецслужбісти вважали, що шанс знайти нові квитки в такий короткий термін невеликий, проте пообіцяли дізнатися, що можна зробити", — пише Bellingcat.

Наступного ранку, коли перша група з 33 найманців вже виїжджала з Москви, команді ГУР МОУ вдалося успішно перебронювати квитки не на середу, 29 липня, а на четвер, 30 липня. Квитки другої групи із 13 найманців поміняли на суботу, 1 серпня. Пізніше того ж ранку, за словами Бурби, він повідомив в Офіс президента, що план все одно буде здійснено, але із затримкою на п’ять днів.

Затримання найманців у Білорусі та зрив операції

У цей час група найманців в очікуванні відправки заселилася спочатку в готель у Мінську, а потім на курорт за містом, звідки вони мали вилетіти до Стамбула.

Тим часом у Білорусі менш ніж за 2 тижні, 9 серпня, мали відбутися президентські вибори, і тому політична ситуація була напруженою. Побоюючись внутрішніх та зовнішніх ворогів, тодішній президент Білорусі Олександр Лукашенко полював на тих, у кому бачив противників.

"Паранойя Лукашенко стосувалася не лише нібито спроб Заходу повалити його. Як повідомляється, він також побоювався зрадницького втручання з боку свого єдиного союзника — Кремля... На відео промови перед офіцерами спецназу Білорусі 24 липня (нині видалено з сайту президента, проте архівна версія досі) доступна ) він говорив про неназвані зовнішні сили, які можуть спробувати влаштувати "Майдан", використовуючи "професійних військових", які працюють за великі гроші в приватних військових компаніях і мають досвід "провокацій у тих чи інших державах", — йдеться у розслідуванні.

Як наслідок, рано-вранці передостаннього дня, який найманці мали провести в готелі, будівлю взяли штурмом білоруські спецназівці.

Вони затримали найманців, тим самим ненавмисно зірвавши українську спецоперацію.

Жодної зброї у найманців не знайшли. Після тривалого очікування прибув ОМОН та відвіз росіян до відділення міліції. 33-й найманець (який зупинився у родичів) був затриманий пізніше того ж ранку. Найманців 22 години тримали у відділку міліції у наручниках, на колінах та обличчям до стіни.

"Незадовго до півночі 29 липня їм зачитали документи про арешт і висунули звинувачення. Потім найманців перевезли до центрального відділення міліції, де їх допитували, мабуть, співробітники КДБ. У затриманих запитували, чи знають вони Сергія Тихановського та Миколу Статкевича (опозиціонера і кандидата в президенти, якого посадили наприкінці травня). Найманці відповідали, що не знають цих людей.За словами одного з найманців, який поговорив з Bellingcat, люди, які допитували їх, виглядали впевненими, що мають справу з учасниками майбутнього перевороту, і навіть запитували, чи можливо, що найманці не знали, що їх збираються використовувати для повалення уряду. Інші учасники групи описували події схожим чином у вищезгаданому репортажі RT. Незважаючи на їх щирі заперечення провини, найманців звинуватили у підготовці державного перевороту та масових заворушень спільно з заарештованими опозиціонерами Статкевичем", — пишуть розслідувачі.

А що ж в Україні?

Примітно, що перед виходом розслідування свої матеріали опублікувала тимчасова слідча комісія Верховної Ради. Вони не виявили, чиї дії спричинили відстрочення затримання "вагнерівців" українськими спецслужбами. У даних, опублікованих головою комісії, йдеться про те, що на одній із нарад розвідки Міноборони та СБУ було ухвалено рішення про переміщення 33 осіб із 396 ідентифікованих для затримання в країну, де була така можливість. Зазначається, що спільні заходи почали планувати наприкінці червня 2020 року. При цьому Петро Порошенко не міг санкціонувати цю операцію, оскільки вже не був президентом.

При цьому комісії не виключають, що про операцію могли знати в РФ і Білорусі. При цьому один із найманців повідомляв про факт "вербування" російським спецслужбам. Слідів витоку інформації з українського боку не знайдено.

Нагадаємо, 33 найманці були затримані в Білорусі у санаторії поблизу Мінська 29 липня 2020 року. Білоруські спецслужби затримали їх напередодні виборів у країні.

Трохи більше двох тижнів Україна просила видати 28 затриманих, але вже 14 серпня з’явилася інформація про їх передачу РФ — більшість були громадянами Росії. Тоді й стало відомо, що Україна хотіла затримати "вагнерівців". Згідно з планом, їх мали "взяти" при перельоті до Стамбула. Через деякий час з’явилася інформація про можливий "злив" даних від президента Володимира Зеленського, але СБУ не розслідувала цю заяву.

"Вагнерівців" білоруським спецслужбам вдалося взяти через перенесення вильоту з Мінська до Стамбула. У санкції на це підозрювали найвище керівництво України. Раніше у Bellingcat заявляли, що це було "політичне рішення на рівні президентської інституції".

Частина із затриманих могла б стати свідками у справі про збитий на Донбасі Боїнг МН17, як раніше писав "Телеграф", рішення можуть винести вже у 2022 році.